Міністр агрополітики Кутовий: Ми хочемо відкласти зняття мораторію на продаж землі

Міністр аграрної політики і продовольства Тарас Кутовий в інтерв'ю УНІАН розповів, яким буде урожай, що це таке - ринок прав оренди землі, за якою процедурою розподілятиметься допомога фермерам, а також про те, для чого хоче запустити всі заводи «Укрспирту».

Почнемо з питання, яке сьогодні турбує більшість українців, - гречка по 50 гривень за кілограм. Чому дорожчає ця крупа і які прогнози на наступний сезон?

Міністерство вже розбирається з залишками і прогнозами. Мені здається, що можуть бути не лише моменти, пов’язані з урожайністю, а й якісь інші речі, пов’язані з торговельними мережами.

Стосовно наступного року ми вже провели нараду з усіма областями, і, думаю, що зможемо збалансувати ситуацію. Ми будемо надавати підтримку фермерам, які вирощують гречку, щоб формувався надлишок запасів, який буде відповідно впливати на ціну. Зараз ситуація не ідеальна, але вона до певної міри стабільна. Посіви в цьому році більші, ніж у минулому, і ми будемо їх збільшувати. У наступному році буде значно краща ситуація.

Представники міністерства не раз говорили, що для продовольчої безпеки обсяг експорту зерна не повинен перевищити 36 млн тон. Зараз експорт уже склав 36,5 млн тон, а експерти прогнозують до липня 39,9 млн тон. Українським споживачам щось залишиться?

Ні міністерство, ні трейдери не хочуть довести ситуацію до моменту, коли держава зрозуміє, що потрібно регулювати продажі централізовано. У нас йдуть постійні наради з ключовими компаніями, на яких ми узгоджуємо обсяги.

На даний момент у нас є порозуміння, тому Україна буде з хлібом, не хвилюйтеся. Цього року у нас непогана погода, дуже добре озимі перезимували. Усі виробники бачать, що урожай буде досить гарний, тому вони можуть дозволити собі трохи зменшити план по залишках.

Ви озвучували плани відмовитися від скасування мораторію на продаж землі і поки що обмежитися ринком прав оренди землі. Що це за інструмент?

Це можливість передавати комусь право орендувати пай. Наприклад, фермер хоче мати 100-150 га в обробітку. Він пройшов по селу, підписав договори оренди. Якщо він хоче вийти з бізнесу, то він зможе продати право орендувати ці гектари іншому підприємцеві. Права оренди – це ж не просто земля. Вона обробляється, в неї вкладаються певні ресурси, вносяться добрива, це створює додаткову вартість.

Крім того, той же фермер, який взяв ці паї, зможе закласти свої права оренди і отримати під таку заставу кредит. Поки що кредитування фермерів до 500 га обмежене.

Плюс, фермер отримає змогу вийти з бізнесу. Сьогодні, якщо він взяв на 49 років в оренду землю за суттєву суму, будемо говорити за 100-200 тис. грн, а завтра вирішить, що хоче вийти з ринку, то йому це зробити досить важко, оскільки треба на іншу особу перепідписати ці договори оренди або передати корпоративні права свого підприємства. А так він зможе просто продати право оренди.

Чому просто не запустити ринок землі?

Тому що часто звучать заяви, що при відкритті ринку землі люди продадуть свої паї за безцінь. Є певне соціальне несприйняття цього ринку. А маючи в обігу права оренди, ми зрозуміємо, скільки сама земля буде коштувати після того, як ми приймемо рішення про скасування мораторію. Коли ми зрозуміємо, які це цифри, то відповідно і люди певним чином вибудують своє ставлення до можливості купівлі-продажу землі. Тоді, можливо, побоювання з приводу негідної ціни розвіються. Крім того, власники паїв через продаж прав оренди зможуть фактично отримати суттєві кошти і при цьому зберегти право власності.

Експерти стверджують, що у нас уже працює описаний вами інструмент - емфітевзис. Це так?

Якщо він працює, то чому він не працює в банках? Працює – це коли ти прийшов у банк і реалізував своє право на кредит під заставу права оренди землі. А поки що, по тій інформації, що у мене є, цього ніхто не зробив.

Якщо я маю пай, то я, мабуть, захочу бути в курсі, хто є мій орендар. Я зможу за цим прослідкувати?

А яка вам різниця? Ваша ж земля ось, ви знаєте, де вона. А якщо вам не платять орендні платежі, то ви розриваєте у цьому випадку договір, і ніякі права оренди нікому більше не належать. Крім того, якщо земля неналежним чином обробляється і знищується – результат повинен бути тим же.

А власник паю буде приймати участь у перепродажі прав оренди?

Не повинен. Якщо всі умови договору виконуються, то його це не стосується.

Якщо виникне така ситуація, що права оренди будуть перепродаватися, дорожчати і стануть дуже прибутковими, то виходить, що власник нічого з цього не матиме. Це так?

Вас ніхто не змушує укладати договір на 49 років. Підпишіть на 15 років, якщо ви вірите в те, що ці права будуть дорожчати. Підпишіть на 5 років. Це рішення кожного власника.

Але ви дуже правильно помітили основну ідею, що ціна почне рости. Тоді буде формуватися конкурентне середовище. Хтось захоче переглядати умови цих договорів, збільшувати ставку, бо захоче бути стабільним партнером для своїх орендодавців.

Але навіть якщо сьогодні власник паю отримує тільки орендні платежі, то той, хто обробляє його землю, з ростом ціни на права оренди зможе отримати під їх заставу більший кредит, щоб здійснити інвестиції в переробку, побудувати якісне господарство. Від цього виграють усі люди, які живуть поблизу.

Чи не розглядається зараз можливість запуску ринку землі тільки між фізичними особами?

Це повинен бути наступний етап. Особисто я за цією опцією не бачу якогось великого ризику у випадку, якщо ми обмежуємо кількість землі в одних руках. Та поки що потрібно зосередитися на тих кроках, які будуть підвищувати ефективність, але при цьому не будуть складними для сприйняття суспільством. Обіг прав оренди, застава прав оренди – це саме такі кроки.

Ви вже анонсували надання прямої підтримки фермерам на 450 млн грн з бюджету цього року. За якою процедурою будуть розподілятися ці гроші?

Я вважаю, що це повинні бути рішення, які приймаються фермерською громадою. Цей механізм розподілу коштів унеможливить видачу грошей для людей, які не працюють на землі, а просто здають в суборенду. Мені кажуть: «Якщо ви будете підтримувати фермерів до 500 га, то завтра великі візьмуть і розіб’ються на такі маленькі підприємства». Ось це і є відповідь на цей аргумент. Люди в асоціаціях розуміють, хто і як працює, а хто не працює взагалі.

Але як уникнути при цьому суб’єктивізму, що фермери не допомагали куму Василю, а дійсно чесно розподіляли гроші?

А ви що думаєте, рівень суб’єктивізму, коли це рішення приймає представник облради, представник ДФС, менший? Зрозуміло, на зборах фермерів будуть дуже складні баталії, але фермери цінують свою роботу і працю сусідів, і вони здатні самоорганізуватися навколо ефективних рішень. Я, принаймні, в це вірю.

Але є один нюанс - вважаємо, що підтримка повинна надаватися об’єднанням фермерів. Тобто не видавати, як ви кажете, Петру чи Василю. А видавати об’єднанню фермерів на якийсь дієвий проект. Тоді Петро, Іван і Василь разом отримають суттєво більший обсяг підтримки, який дасть їм можливість щось зробити в контексті інфраструктури, – побудувати сушку, елеватор тощо.

Бачите, одна справа, коли хтось домовляється про злочинні дії один на один, й інша справа, коли це 10 фермерів. Тоді це зробити набагато важче. Якщо ми запустимо підтримку саме об’єднань, то цей інструмент буде взагалі не корупційний.

Коли вже можна буде отримати фермерам ці гроші?

Рішення про збільшення допомоги прийматиме Верховна Рада в рамках змін до бюджету. Розраховуємо, що на друге півріччя ми цю підтримку вже отримаємо. Мені б дуже хотілося, щоб це відбулося до осені. Тоді люди зможуть зустрітися, прийняти рішення, щоб уже до весняних польових робіт фермери вже мали результати.

Ви вже говорили про 3 млрд грн на пряму підтримку на наступний рік. Колишній міністр Павленко просив у Міністерства фінансів 4 млрд грн, але грошей не отримав – їх в бюджеті просто не було. Чому ви вважаєте, що у наступному році вони з’являться?

Тому що ми хочемо змінити підхід, в рамках якого ми ці гроші отримуємо. Ми не хочемо говорити про суму. Конкретно зараз ми говоримо про 1% від реалізації сільськогосподарської продукції. За минулий рік це було 550 млрд грн. Якщо ми просимо 1%, мова йде про 5,5 млрд грн, і це абсолютно обґрунтовано, бо у Європі це 10%, у США – це 20%. Ми хочемо зафіксувати цей 1% в  окремому законі про підтримку галузі. Ми говорили і з прем’єром, і з міністром фінансів, і передбачаємо таку можливість в рамках бюджетної резолюції.

Виходить, що Мінфін більше не зможе сказати - «вибачте, ми не зможемо прописати цю підтримку на 5 млрд грн, бо у нас немає грошей»?

Це, звісно, не є захищена стаття. Але більше не треба буде аргументувати, чи це 5 млрд грн чи 300 млн грн. Ця дискусія буде припинена. Ось у нас є вал і від нього сума, яка повинна бути в бюджеті. Ви її в бюджет, будь ласка, запишіть, хай вона там буде, а народні депутати вже визначатимуться. А якщо народні депутати, раптом, не проголосують, це буде підстава для міністра вийти в зал і сказати: «Шановні депутати, ви в цьому залі проголосували такий-то закон. В рамках цього закону ви визначилися з принципами підтримки». Тобто обсяги коштів на галузь будуть закріплені окремим законом. Мені здається, що це справедливо і відповідає тим підходам до галузі, які сьогодні існують у світі. Якщо допомога в рамках державної політики, підтверджена законом, і буде надаватися з року в рік у прогнозованому і всім зрозумілому обсязі, то повторюваність подій буде давати аграріям впевненість.

Фонд Держмайна нещодавно заявив, що стратегічні підприємства можуть продаватися тільки повним пакетом. Ви ж говорите про плани продавати підприємства частково. Як ви хочете організувати такий продаж?

Я говорю, що це один з механізмів. Чи  він працюватиме? Треба спробувати. Це непогана історія, коли люди купують якусь частину підприємства, мають зобов’язання досягнути певних фінансових результатів, після цього отримують іншу частину. Але ринок покаже. Якщо ми спробуємо запровадити цей механізм, і він не буде успішним, тоді спробуємо інший варіант.

У чому сенс такого поетапного продажу?

Моя ідея – отримати для держави максимальну вигоду, тобто, якщо інвестори купують частину підприємства, то наступну долю вони вже купують дорожче, а останню – іще дорожче. Тобто для держави це шлях отримати більше грошей. Але, зрозуміло, це буде працювати лише, якщо підприємство буде дуже привабливим.

А для інвестора яка мотивація? Він вкладає гроші і працю в підприємство, але не знає, чи зможе купити його повністю…

Опціон буде обов’язковий для виконання. Якщо ви виконуєте умови, у держави виникають зобов’язання. Якщо це зобов’язання хтось не виконав, то ви підете в суд, і все буде зроблено за судовим рішенням.

А з точки зору того, чи буде зацікавлений інвестор це зробити, чи ні – все ж дуже просто: є конкуренція. Якщо він один хоче купити підприємство, то він зможе диктувати свої умови. А якщо стоїть черга з 15 людей, які хочуть це зробити, то я скажу: «Хлопці, продаємо тільки отак: 25% одразу, а потім 50% по іншій ціні, а потім ще по іншій останні 25%. Так, це буде дорожче, але у мене ось черга бажаючих». Якщо все ж таки ніхто не погодився і торги не відбулися, тоді думаємо про те, щоб змінити підхід до цих торгів.

Нещодавно ви заявили, що рекомендуватимете запустити усі заводи «Укрспирту». Кому потрібно стільки спирту?

Ну, що значить «стільки спирту»? Це ж не значить, що всі підприємства «Укрспирту» є ефективними. Ефективніші підприємства будуть ефективними і у виробництві, і у реалізації. Наприклад, якщо розглядати кластерну приватизацію, то кластери між собою будуть змагатися, і той, хто більш ефективний, буде мати більшу рентабельність – усе як у будь-якому іншому бізнесі. Якщо у мене собівартість спирту низька, якість гарна, то я маю можливість продавати більше. Якщо хтось не тямить, як зробити дешевше і краще, то буде нести збитки. І мова йде не тільки про спирт, а й про біоетанол, незамерзаючі суміші.

Але ж так вони тільки будуть накопичувати збиток держави…

А в чому суть збитку? Зараз оренда платиться, людям платяться мінімальні зарплати, а підприємство просто стоїть. Тому, якщо воно завтра хоч щось зробить, навіть не супер ефективно, уже плюс. Зараз заводи розсипаються, обладнання застаріває. А паралельно ще хтось, не дай Бог, десь трубу якусь відпиляв. Вам кожен господарник скаже, що коли підприємство працює, тоді до ладу тримається все: і колектив, і обладнання. Нехай той спирт, який сьогодні обертається на чорному ринку, піде в білий, і це буде відповідь на ваше запитання, кому він потрібен. Нехай в білу продається. На чорний же спирт знаходяться покупці.

Такий спирт завжди дешевший…

Але ціна все ще висока. Мені іноді кажуть: «Ви завтра запустите всі заводи, а вони почнуть лити чорний спирт». Ну, якщо всі заводи почнуть лити чорний спирт, то ціна на нього упаде. Логічно? Це значить, що доходність на цьому чорному спирті зменшиться. Коли завтра директор заводу, або хто там цим займається, зрозуміє, що він на цьому має не 50% річних, а 10% і за них ще й може сісти в тюрму, то він, можливо, подумає, чи варто цим займатися. Якщо не буде надприбутковості, то і кількість охочих воювати з поліцією, з прокуратурою, з ДФС не буде такою великою. Я думаю, що це все повинно відрегулюватися можливістю заводів працювати. Інші методи ефективними не будуть. Ну і звичайно, приватизація.

І скільки буде продовжуватися така конкурентна боротьба між заводами?

Я ж не кажу про довгі горизонти. Для мене внутрішній горизонт – до кінця року. Я хочу, щоб до кінця року це підприємство перейшло у Фонд державного майна і знайшло свого покупця. Я не тримаюся за цей актив і вважаю це правильним. «Укрспирт» заробить 300 млн грн, але держава втратить кілька мільярдів на недоплачених акцизах. Тому всі аргументи проти приватизації я не приймаю.

На якому зараз етапі закон про приватизацію «Укрспирту»?

Він готовий. Усе, в тому числі й закони по обіг землі, і по підтримці АПК у гарячому вигляді. Єдине, що для приватизації «Укрспирту» його треба виключити зі списку заборонених до приватизації, а останнього разу у Верховній Раді за виключення держпідприємств із списку заборони не знайшлося навіть 180 голосів. Тому ми будемо робити в міністерстві свою роботу, але це рішення Верховної Ради, і вона його повинна прийняти.

Аліна Зименко (УНІАН)

Аліна Зименко

УНІАН в Google News