Віталій Скоцик: Людям, які працюють на землі, подачок не треба. Людям потрібні умови, щоб вони могли заробляти і наповнювати бюджет

10:30, 07.10.2016
19 хв. Інтерв'ю

Голова Аграрної партії Віталій Скоцик в інтерв’ю УНІАН розповів, чого насправді вимагають аграрії під час проведення страйків, якої стратегічної помилки припускаються урядовці при зміні податкових правил для сільського господарства і скільки мільярдів недоотримують у 2017 році бюджети різних рівнів у разі реалізації  недолугої політики.

При підготовці держбюджету на 2017 рік питання оподаткування аграріїв може стати одним із найбільш конфліктних. Уряд хоче перевести селян на загальну систему сплати податків, передбачивши держпідтримку лише малих і середніх підприємств. На думку прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, великі холдинги можуть потурбуватись про себе самі. Однак аграрії виступають проти зміни правил гри, закликаючи залишити їм систему оподаткування, яка існувала до 1 січня 2015 року.

Віталій Скоцик, голова Аграрної партії, яка активно відстоює інтереси селян, в інтерв’ю УНІАН розповів, як працювала система оподаткування сільського господарства в останні роки і що буде з локомотивом вітчизняної економіки після того, як аграріїв переведуть на загальну систему оподаткування.

Пане Віталію, нещодавно Аграрна партія провела черговий і мабуть не останній страйк з вимогою залишити в спокої систему оподаткування аграріїв. Чому пішли на такі крайні заходи? Терпець урвався?

Відео дня

Напередодні страйку я слухав виступ прем’єр-міністра Гройсмана, в якому він говорить, що подав до Верховної Ради бюджет зростання, тому економіка України почне інтенсивно зростати. Не знаю, хто дає прем’єру таку аналітику і впевненість у своїх словах. Наприклад, я до дрібниць проаналізувавши головний фінансовий документ країни, маю зовсім іншу думку. І вона, на жаль, невтішна.

До речі, хочу показати деякі статистичні дані, які засвідчують, що терпець урвався не тільки у аграріїв, а яка взагалі страшна і катастрофічна ситуація в державі. Це дані, які готуються департаментом економіки і соціальних відносин ООН і оновлюються в режимі онлайн. Так ось статистка на момент розмови з вами зранку наступна: з початку року в Україні родилось 349 тис. людей, померло 495 тис. Якщо взяти середній вік померлих, то вони повинні були жити на 15 років довше. Тільки за півдня населення зменшилося на 174 людини. З початку року населення зменшилось на 117 тис. людей.

Тепер дивимся міграцію. З початку року на момент інтерв’ю виїхало за межі країни 27тис 852  людини. З початку дня – 41 людина.

Ось вам і пояснення і сутність, чому ми виходили на страйк. Якщо ми не змінимо економічну  політику, то ми по наростаючій будемо мати негатив.

Але хіба не питання пільг для аграріїв  не головне було на страйку?

Ні. Ми не говоримо, що дайте пільги аграрним виробникам, чи дайте дотації. Ні і ще раз ні. Навпаки, ми кажемо, що вони не потрібні. Але дайте можливість, щоби економіка розвивалась. Дайте нам бачення, але не говорити, що це бюджет зростання, тому що він збільшує пенсію пенсіонерам на 10%.

Але ж про пільги говорили?

Ні. Це не вірне тлумачення наших вимог як журналістами, так і експертами. Що було усім зрозуміло, зроблю історичний екскурс. Система оподаткування аграріїв була винайдена в 1998-1999 роках. В той час Україна готувалася до вступу до Світової організації торгівлі. Необхідно було знайти такі рішення, які з одного боку не протирічили вступу в СОТ, а з іншого - простимулювали розвиток сільського господарства. В результаті напрацювань було винайдено унікальну, а не пільгову – наголошую на цьому -  систему. Вона складалася з двох елементів – фіксованого податку і спецрежиму ПДВ.

У чому сутність фіксованого податку? Це податок з гектара землі. Сплачували його рівними частинами щоквартально до місцевих бюджетів. Чому він мав стимулюючий ефект? Незалежно від того, яка була врожайність у аграрія, він сплачував однакову суму. Це стимулювало аграріїв впроваджувати нові технології і нарощувати виробництво. Завдяки цьому сільське господарство демонструвало ріст, за винятком 2003 року – тоді був природний катаклізм.

УНІАН

Ставка фіксованого податку не змінювалась?

Змінювалась. З першого січня 2015 року фіксованого податку не стало і аграріїв перевели в четверту групу спрощеного оподаткування. Навантаження виросло в 40 разів – було 6 грн з гектара, на сьогоднішній день – 236 грн. Зазначу, що аграрії особливо не нарікали на цю зміну – тому що ці гроші йдуть до місцевого бюджету. І система працювало дуже просто – є в тебе 100 га землі в обробітку, ти сплачуєш 236 грн за кожен в рік.

По ідеї, якщо коштів не вистачає місцевим бюджетам, цю плату можна було підняти і до 500 грн. Аграрії були б не проти навіть, якщо би підняли до 1000 грн. Єдина вимога – дайте нормально і прозоро платити податки.

Що робить держава? Вона переводить аграрне виробництво на загальне оподаткування. Міністра фінансів можна зрозуміти – він  дивиться на рослинництво – а там прибутковість 50%. Але він не враховує, що в країні інфляціє 40%, девальвація за 300% і потрібно ще сплатити 20% з прибутку. І цей податок з’їдає все. Тому я і закликаю урядовців – перед тим, як щось змінювати, сядьте і вивчить проблему. Як кажуть, «матчасть». Врешті-решт згадайте історичні 90-роки, коли в один момент майже усі аграрні підприємства стали збиткові.  І тоді був запроваджений фіксований податок замість податку на прибуток для сільгоспвиробників.

Є ще одна небезпека від непродуманої політики держави щодо аграріїв – останні масово підуть в тінь. Ніхто не буде показувати врожайність 60 центрів з гектара, а значно менше. Почнуть ховати зерно по лісосмугам, як це робили в 30-ті роки. І яка б не була фіскальна служба, ніхто не зможе довести, скільки врожаю зібрав селянин з гектару.  В результаті – бюджет не до отримує  десятки мільярдів гривень, які там заплановані. Це буде колапс.

Не кажучи вже про те, що і дефіцит бюджету буде значно більший?

Безперечно. Але тут чатує ще одна небезпека. З відмінною фіксованого податку місцеві бюджеті не отримають теж значні кошти. І це в той час, коли з 1 січня 2017 року усі комунальні витрати на школи, дитсадки, лікарні переходять на фінансування з місцевого бюджету. Зрозуміло, що з відмінною фіксованого податку коштів не буде і відповідно фінансування теж. Аграрії, нагадаю, готові були сплачувати не тільки 500, а й 1000 грн з гектара. Тепер усіх переводять на загальну систему оподаткування. Але в деяких навіть бухгалтерів не буде.

З цим зрозуміло. А щодо спеціального режиму ПДВ. Ним же користуються агрохолдинги.

Так. Але знову згадаю історію. Спеціальний режим оподаткування був запроваджений у 1999 році. Термін дії – до 2004 року. А далі мали придумати щось інше. Але побачили, що комбінація фіксованого податку зі спеціальним режим просто оптимальна для країни. Все розвивається і росте. Тому систему залишили до 1 січня 2015 року.

У чому ідея? 20% ПДВ акумулювалось не на рахунках аграрних підприємств, а на переробних. Тобто, що отримати ПДВ аграрію потрібно було не самому продати зерно на експорт чи зернотрейдеру, а продати молоко чи м'ясо на переробний завод. Зерно на хлібокомбінат чи комбікормовий завод. Таким чином стимулювалась переробна галузь. Аграріям було не вигідно кудись продати сировину, окрім переробки. Це значить, що створювались робочі місця, є додана вартість і т.д. І потім ПДВ з рахунку переробного підприємства повертались сільгоспвиробнику. Уже в перший рік існування такої системи переробна галузь виросла на 24%.   

У 2000 році до цієї системи додали ще один інструмент – здешевлення кредитів. Банк дає кредити аграрію і держава могла компенсувати до 80 ставки по кредиту. Узагальнюю – лояльна система оподаткування плюс доступ до фінансових інструментів дав можливість відштовхнутись так, що Україна опинилась на другому місці по експорту зерна у світі, на першому місці з виробництва олії і т.д.

Тепер у мене питання – це пільги? Ні, це були стимули для того, щоб розвиватись. Коли кажуть, що аграрії виходять на страйк, щоб відстояти пільги – це спекуляції. Це не правильне тлумачення наших вимог.

Але так чи інакше – у 2016 систему оподаткування змінили. Тепер частково різні галузі сільського господарства почали сплачувати ПДВ до бюджету. Результат є?

З 1 січня 2016 року з’явилось повернення експертного ПДВ, але пропав внутрішній ПДВ. Змінили правила. Тепер 85% забирає держава, а 15% залишається аграрному виробнику. У чому стратегічна помилка? На відміну від того режиму повернення ПДВ, яким ми стимулювали переробку у власній країні, тепер ми чітко стимулюємо не переробку, а експорт. Вивіз сировину на експорт, автоматично отримав ПДВ, здав переробнику – нічого не отримав. Питання: який сенс аграріям співпрацювати з переробними підприємствами, якщо їх лишили будь-яких стимулів?

Тоді це суттєво змінили систему

Я навіть сказав би що кардинально. Боюсь, що це зроблено зумисно. Коли деякі закордонні міністри в уряді Яценюка мали такий задум ще в 2014 році, я говорив нашим аграріям – хлопці, циклічність історії ще ніхто не відміняв. Якщо економіка держави падає, залазять  у ту галузь, яка ще працює. Якщо  ви не об’єднаєтесь, ви побачите, що буде з вами відбуватись. Буде подальша девальвація гривні, тому що у світі на сировині не заробляють. Навпаки заробляють ті, хто цю сировину у нас купляє.  І скільки ми не експортували, ми заробимо менше. Наприклад, у минулому році експортували найбільше за усю історію, а заробили усього  14,5 млрд. доларів. Для порівняння –у 2013 році заробили 17,6 млрд. доларів, у 2014 році – 16,4 млрд.. А цьому році, за прогнозами, від сили заробимо 11, 8 млрд., хоче зможем експортувати навіть більше, ніж у минулому році. Нинішня осіння девальвація – як наслідок зменшення надходжень валюти. Це по-перше.

По-друге, ми говорили, що після цього почнеться закриття малих і середніх підприємств. Статистичні дані – в Україні за два роки закрилось 250 тисяч підприємств. Більше 2 млн людей втратили роботу.

По-третє. У цій ситуації почнеться 5 хвиля міграції.  За два роки з України виїхало понад 4 млн працездатних людей.

Ми про це не раз говорили і попереджали. Провели сім страйків. Нас не послухали. Тепер уряд написав бюджет колапсу.

Чекайте, у проекті бюджету закладено майже 3 млрд. на пряму підтримку фермерських господарств. Хіба не так?

Аграрії в один голос кажуть – не треба нам цих грошей. Віддайте їх краще на армію, на медицину, на освіту і т.д. Людям, які працюють на землі, подачок не треба. Людям потрібно умови, щоб вони могли заробляти і наповнювати бюджет. На жодному страйку ми не вимагали грошей. Але це ідея хлопців з уряду, які хочуть ділити гроші. А там де ділять, там завжди щось прилипає до рук.

Щодо зміни системи оподаткування аграріїв. Кажуть, що тут є чітка вимога МВФ – ключового кредитора України. На МВФ орієнтується інвестори і уряди усіх західних країн. 

А хто бачив меморандум з МВФ?

Ви хочете сказати, що йде не правильне тлумачення з боку міністрів?

Ну уявіть собі. Ви приходите до банку позичати гроші. Банк каже – давайте паспорт, код і довідку про доходи. Що для фінансової установи важливо – скільки людина заробляє, чи зможе вона забезпечити себе і повернути кредит разом з відсотками. Така ситуація і з МВФ, який висуває нам одну просту вимогу – збалансований бюджет і здатність повернути кошти. Все. А як ми наповнюємо бюджет, то уже інше питання. Звичайно, коли міністр каже, що у нас є звідки брати гроші – це сільське господарство. Він же в історію не поліз, не знає, чому воно стало розвиватися. Дивиться на 50% рентабельності у рослинництві і каже – ось звідси і візьмемо кошти.

Пригадую, що в 2014 році прийшов один високопосадовець на зустріч з місією МВФ і переплутав експортний ПДВ з внутрішнім. Звичайно, фіскальний службі теж не пособі – є внутрішній ПДВ, на який ніхто не впливає. На чому їм тоді заробляти?

Фіскальна служба теж в боргу не залишається. Там стверджують, що аграрії теж з ПДВ махлюють. І суму величезну називають – понад 15 млрд. грн

Частково вони праві. Але це похідне від непродуманої зміни системи оподаткування. Ще раз пояснюю. Є внутрішнє ПДВ, на яке ніхто не впливає і повертається автоматично. Тут ніяких маніпуляцій бути не може. А є експортне ПДВ, повернення якого відбувається у ручному режимі і зі гучними скандалами. І саме тут відбувається маніпуляції. Чому? Тому що пішли схеми, що начебто щось продали і вимагають повернення ПДВ. Але внутрішньої  акумуляції ПДВ нема. Аграрії сплатили всього 5,6 млрд. грн ПДВ, а експортерам треба віддати 36 млрд. грн. Звідси і величезний дефіцит держбюджету у першій половині 2016 року. Питаю, хто винуватий у такій недалекоглядній політиці?  

Взагалі, помилки при формуванні бюджету дуже дорого обходяться державі. Наприклад, в бюджеті-2017 заклали близько 128 млрд. грн додаткових надходжень від податків. Урядовий прогноз росту економіки – 3%. МВФ дає 2%. А мій прогноз – падіння 3%. У минулому році тільки аграрне виробництво вперше за 18 років упало на 4,7%. У цьому році аграрне виробництво продовжує падати і така тенденція буде в наступному. У 2017 році аграрії із-за падіння не до дадуть бюджету  більше 50 млрд. грн. Ось і все.

Від податків давайте перейдемо до іншої не менш важливої теми – купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення. До речі, запровадження обігу земель – це нова вимога МВФ. Яка позиція Аграрної партії з цього питання?

 Позиція проста і зрозуміла. Зняття мораторію на продаж землі в країні, де відсутній земельний банк, а земельний кадастр наповнений від сили на 40%, де із 17 інструментів, які регулюють обіг земель сільгосппризначення, працюють тільки 2, то це злочин проти власного народу. Адже мета тих, хто виступає за негайне введення ринку землі теж зрозуміла – задарма забрати землю у людей, які на ній працюють. Купити за 300-400 доларів, щоб потім продати за 10-15 тис. Хоча, скоріше за все, землю відніматимуть рейдерством. До речі, за останній рік  кількість рейдерських атак на фермерські господарства зросла неймовірно.

Взагалі можливість підняти шалені гроші на купівлі-продажі землі сільськогосподарської призначення - притягне армію шахраїв і бандитів. Це буде для них справжній Клондайк.

Україна змушена продовжити мораторій на продаж землі в сьомий раз. Тому що не виконана домашня робота. Щоб повноцінно запрацював обіг земель, потрібно 17 інструментів. Сьогодні працює два – або сам працюй, або здай в оренду. Досі не завершено формування земельного кадастру, не проведено повну інвентаризацію земель. Сьогодні навіть є приклади, коли нема адміністративних меж між районами в межах однієї області. У нас гуляє між районами від 2- 4 тис гектарів землі.

Є ще проблема невитребуваних паїв. В цілому в Україні гуляє від 3,5 млн до 4,5 млн га землі сільгосппризначення.  В державній власності – біля 10 млн га., причому невідомо, хто заробляє на половині цієї землі.

Тому ми кажемо – вкрасти землю не дамо. Мораторій потрібно продовжити. В цей час зібрати найкращих фахівців та експертів для напрацювання земельного законодавства. Купівля-продаж може бути, як один із інструментів. Але у всьому світі він дуже за регульований. Тут потрібно передбачити неможливість сконцентрувати велику кількість землі в руках однієї родини та неможливість володіння українською землею іноземцями. І записати обов»язок зберігати на відповідному рівні якість землі.

Але є і інша думка. Що мораторій вигідний великим агрохолдингам,  які продовжують за безцінь купляти землю

У моїй аргументації ви не почули, що я проти запровадження обігу земель. Я сказав про передумови, які потрібно зробити. А те, що великі агрохолдинги починают гратись – звичайно. Чого тільки вартий підтриманий аграрним комітетом Верховної Ради проект закону «Про Емфіте́взис». Це яскраве свідчення того, що є бажаючі піймати рибку у мутній воді. Великі гравці хочуть отримати максимальний зиск від нинішньої ситуації. Вони бачать, що є величний супротив і несприйняття купівлі-продажу земель і хочуть легалізувати свої гектари шляхом довготривалої оренди, наприклад, на 49 років.

Законопроект дозволяє брати кредити під заставу договорів оренди, вносити їх в установчий фонд підприємства і взагалі продавати. Фактично, це підміна реального обігу землі. І це величезна проблема.

Коли щось відбувається непрозоро і несправедливо, завжди знайдуться ті, хто захоче мати зиск. Скажімо, почав пропадати внутрішній ПДВ, у Верховній Раді зробили собі реєстр з повернення експортного ПДВ. Не йде земельна реформа, тоді давайте тихенько капіталізуємо довгострокову оренду, а народ хай собі чубиться.

Якщо приймуть такий закон, тоді це буде афера віку

Згоден. Уявіть собі, холдинг має в обробітку 100 – 200 – 300 тис га землі. Бере під заставу кредит і не повертає. Зрозуміло, що землю заберуть, до того вона може опинитися в руках іншої держави, а більшість власників цих земельних паїв помруть.

Тому ми також кажемо – ніяких емфатевзисів. Є два роки і ми повинні напрацювати законодавство.

З іншого боку – мантра про законодавство теж смішна. Кожен раз, коли збігає термін мораторію, нам кажуть – потрібно продовжити, оскільки нема відповідного законодавства. Закони потрібно написати. Таке враження, що потім ніхто палець об палець не вдарив

Так і є. Який у нас законодавчий орган – Верховна Рада. У парламенті мають напрацьовуватись стратегічні питання у усіх галузях. Але цього не відбувається. Нинішній склад парламенту не здатний цього зробити, хоча ми всі на нього покладали дуже великі надії.

Саме тому ми у Аграрній партії (зрозумійте, це не реклама і не піар), створили раду і дали їм завдання – за два роки створити пакет законів, які повністю урегулюють земельні відносини. Якщо ця Верховна Рада не здатна нічого зробити, то нехай взагалі не лізе у земельне законодавство. Краще ми помучаємось ще два роки. І коли ми прийдемо в парламент, то швидко зможемо прийняти необхідні закони. Правда, у нас ще є одне зауваження чи уточнення - тоді, коли пакет законів буде готовий, остаточне рішення має ухвалити не Верховна Рада, а народ на референдумі.

А ідею референдуму не можуть підхопити інші?

Уже підхопили. Є небезпека, що хочуть розкрутити ситуацію у іншому напрямку. Я вже бачив ролики із закликами продати свій пай, що вилікувати свої рідних. Ну це ж злочин. Це підміна понять. Тому важливо не допустити спекулятивного референдуму. Спочатку довести людей до зубожіння, що вони не можуть сплачувати комунальні платежі, нема грошей на лікування, а потім затовкти  закликами продавати землю. Результат такого референдуму відомо який буде.

За референдум виступає і Юля Тимошенко

Я радий, що нас почули парламентські партії.

З нею об’єднуватись у питанні проведення референдуму не плануєте?

Ніяких консультацій на цю тему ми не вели. У нас є концептуальне бачення земельної реформи.

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся