"Потепління" у відносинах між Китаєм і Росією дає великий приріст до китайського імпорту російської нафти, на превеликий жаль країн ОПЕК, які борються за частину цього ринку, пише «Дзеркало тижня» з посиланням на The Wall Street Journal.
Зіткнувшись із падінням цін і зниженням попиту з боку США, країни, що експортують нафту, все більше надій покладають на Китай з його стійким попитом на нафту. Але Саудівська Аравія та інші великі виробники, такі як Венесуела, стали свідками ізоляції Москви від Заходу через конфлікт в Україні, що спонукало РФ розвернутися до Пекіну.
Смерть короля Саудівської Аравії Абдалли додає деяку невизначеність в політику ОПЕК, звістка про це сприяла зростанню цін на світових ринках нафти вранці в п'ятницю. Хоча аналітики кажуть, що країна не змінить свою нафтову політику і не скоротить виробництво. І це незважаючи на наявність глобального надлишку сирої нафти, що сприяє розвитку нового суперництва між ОПЕК і Росією за ринок Китаю.
Посадові особи Організації країн-експортерів нафти раніше говорили, що підтримка високого рівня виробництва буде захищати частку ринку для ключових імпортерів.
Але китайські митні дані, опубліковані у п'ятницю, показують, що китайський імпорт нафти з деяких великих країн ОПЕК впав, в той час як імпорт з Росії зріс на 36% в 2014 році. Між тим, імпорт з Саудівської Аравії впав на 8%, а з Венесуели впав на 11%.
Оскільки американські компанії видобувають все більші обсяги сланцевої нафти, американський імпорт сирої нафти і нафтопродуктів з Саудівської Аравії також впав, знизившись до 25,6 млн барелів на місяць в жовтні 2014 року (порівняно з більш ніж 42 млн барелів роком раніше).
Зміна структури імпорту Китаю сталася після того, як російський президент Володимир Путін на тлі погіршення співпраці з Заходом через конфлікт в Україні звернувся до Китаю в економічних цілях. І це співробітництво з Пекіном розпочалося після багатьох десятиліть боротьби двох країн за вплив в Азії.
Зі свого боку, Пекін хоче переконатися, що ситуація в російській економіці не погіршується. Крім того, купуючи більше нафти у Росії, Китай зменшує залежність від морського імпорту з країн Близького Сходу, і турбується про можливі перебої з поставками.
Аналітики і деякі західні дипломати кажуть, що уряди двох країн, як і раніше, побоюються один одного. Постачання російської нафти в Китай відображають безвихідність ситуації для Москви, яка шукає нові ринки збуту. Але це не означає, що лідери двох країн подолали десятиліття недовіри.
Звичайно, країни ОПЕК і, зокрема Саудівська Аравія, буде продовжувати експортувати значні обсяги нафти до Китаю в довгостроковій перспективі. Саудівська Аравія залишається найбільшим джерелом цього імпорту Китаю.
Нові дані показують, що частка ринку Саудівської Аравії в Китаї скоротилася порівняно з минулим роком. Імпорт російської нафти становив 11%, порівняно з 9% роком раніше. Імпорт сирої нафти з Саудівської Аравії впав приблизно до 16% від загального обсягу китайського імпорту (у порівнянні з 19% роком раніше).
І зростання імпорту російської нафти в Китай буде продовжуватися. Як прогнозують, імпорт нафти з Росії до Китаю становитиме більше 50 млн тонн на рік до 2020-го (у 2014 році було 30 млн тонн).
У той же час у Китаю є побоювання, що підвищена волатильність в Москві може створити проблеми для китайських інтересів в Центральній Азії, вважає директор Стокгольмського інституту з безпеки і розвитку політики Ніклас Шванстром.
Раніше генеральний секретар організації Абдалла Ель-Бадрі заявив, що рішення ОПЕК зберегти квоти на видобуток нафти не було спрямоване проти США, Росії чи будь-якої іншої країни-виробника.
Як повідомлялося, в листопаді 2014 року ОПЕК ухвалила рішення зберегти квоти на видобуток на рівні 30 млн б/с. Між тим, за даними Міжнародного енергетичного агентства, в грудні 2014 року країни картелю видобували 30,48 млн барелів на добу, що на 80 тис. барелів вище рівня листопада. Зростання було забезпечено Іраком, який вийшов на рекордний за 35 років рівень видобутку.
Учасники ринку вважають, що ОПЕК веде цінову війну на ринку нафти, в тому числі з метою домогтися скорочення виробництва сланцевої нафти в США.
