Другий рік поспіль поставки російської нафти до країн далекого зарубіжжя скорочуються. У 2011 року зниження, згідно з даними Федеральної митної служби, становило 4,3%, у 2012 році - 3,8%, передає ПРАЙМ з посиланням на дослідження рейтингового агентства «РІА Рейтинг».
ФМС не дає розбивку країнами, але очевидно, що поставки знижуються до Європи, так як експорт російської нафти в Азію продовжує зростати. Так, обсяг експорту через термінал ТОВ «Спецморнафтопорт Козьміно» (порт Східний) за 2012 зріс на 7,2% до 16,2 млн тонн.
Наприкінці 2012 року нафтопровід ССТО дотягнули до узбережжя і, треба думати, у 2013-2014 роках поставки нафти в цьому напрямку будуть тільки збільшуватися. Відповідно, на думку експертів РІА Рейтинг, експорт нафти в Західну Європу продовжуватиме падати. І не стільки тому, що падатиме попит на російську нафту, хоча і це не виключено за умови кризи економіки Старого Світу, скільки тому, що Росії просто нічого запропонувати Європі.
Видобуток нафти в Росії в останні роки зростає дуже повільно. У 2012 році вона зросла на 1,3%, у 2013 році зростання може бути ще менше. До того ж внутрішній попит стабільний. Отже, експортні можливості Росії обмежені і в цих умовах нафтовики вибиратимуть більш преміальний і більш стабільний у поточних непростих обставинах азіатський ринок.
Експорт газу в Європу також падає. У 2012 році Газпром продав у країнах Західної та Центральної Європи 138,8 млрд куб. метрів газу, що на 7,5% нижче, ніж роком раніше. Скоротилися поставки майже в усі країни і зокрема до Німеччини (на 2,6%).
До того ж причини погіршення динаміки експорту газу зовсім інші, ніж нафти. Якщо нафтовики просто не мають ресурсної можливості для збільшення поставок, то у "Газпрому" такі можливості є і предостатньо. Із запуском у жовтні Бованенківського родовища компанія може легко надати ринку вже в 2013 році додаткові 40 млрд куб. метрів. Але Європа російський газ явно не жадає, а якщо і жадає, то на інших умовах, ніж прописані в контрактах. Ситуація на європейському ринку в останні роки змінилася. Зараз це ринок покупця, а не ринок продавця.
"Газпром" свого часу довго не хотів брати до уваги можливі наслідки сланцевої революції на європейському ринку. Коли ж ці наслідки настали, він довго наполягав і не погоджувався знижувати ціну, яка прив'язана до зростаючої ціни нафти. Зрештою, йому все ж довелося піти на поступки, але навіть з урахуванням цих поступок російський газ залишається дуже дорогим. У 2012 році він був у середньому на 80 доларів дорожче спотового газу, ринок якого стрімко зростає. Європейські країни зараз активно будують термінали з прийому СПГ, і в найближчому майбутньому частка скрапленого газу на європейському ринку буде тільки збільшуватися. Плюс до цього загострилася конкуренція з боку Норвегії. У 2012 році ця країна збільшила видобуток газу на 13,3% - до 115 млрд куб. метрів, та майже весь цей газ експортувався до Європи. Отже, частка норвезького газу в Європі фактично зрівнялася з часткою Росії. Такого ефекту Норвегії вдалося досягти саме за рахунок поступливості, якої не вистачило свого часу "Газпрому". Адже ціна норвезького газу майже дорівнює ціні спотового газу і його купують охочіше.
За цих умов "Газпрому", якщо він хоче зберегти свою частку на європейському ринку, доведеться піти на ще більші поступки в ціні або внести зміни у формулу розрахунку ціни, відв'язатися від нафти. В іншому разі російській компанії доведеться змінювати експортну географію, тобто, як і нафтовикам, активно освоювати ринок Південно-Східної Азії.
На думку експертів РІА Рейтинг, "Газпрому" потрібно прискорити освоєння східного вектора і водночас кардинально змінити стратегію торгівлі на заході. На цей момент на європейському ринку відбувається корінна перебудова, і Росії, замість того, щоб противитися цим змінам, слід було б очолити цей процес, виступити ініціатором нових ідей, виробити нові правила, які враховували б інтереси всіх учасників ринку - конкуруючих з Росією країн-виробників газу, країн-споживачів і, звичайно, самої Росії.
