Как Китай отвоевывает у России Центральную Азию  / flickr.com/photos/bribri

Анонсований главою КНР Сі Цзіньпіном в 2013 р. проект «Один пояс, один шлях» став однією з його головних довгострокових економічних ініціатив, пишуть "Ведомости".

Вона передбачає створення двох транспортних коридорів: «Економічного пояса Шовковий шлях» (розвиток торгівлі на сухопутних територіях, що зв'язують Китай з Європою) і «Морський Шовковий шлях XXI ст.». Якщо останній ляже далеко від російських кордонів і традиційних зон впливу, то перший повинен пройти по території колишніх радянських республік, країн Центральної Азії.

Читайте такожЕкспорт Китаю в Росію впав на третину, у США - зріс на 10%Вже інвестувавши мільярди доларів в Центральну Азію, Китай може змінити розклад сил у регіоні, економіка якого останнім часом сильно постраждала через падіння цін на сировину і рецесію в Росії. Правда, зростання китайського впливу неоднозначно сприймається в деяких центральноазіатських країнах і в Москві, яка намагається переконати їх приєднатися до Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). Економічна експансія може нести ризики для самого Китаю: чим більше він інвестує в регіон, який межує з Афганістаном, довгострокова стабільність якого знаходиться під питанням, тим вище ймовірність того, що він може бути втягнутий в рішення політичних, військових питань і отримати проблеми в області безпеки.

Відео дня

«Так ненавмисно може виникнути китайська імперія. Вони, без сумніву, стають самим головним геополітичним гравцем в цій частині світу, – каже Рафаелло Пантуччі, спеціаліст по регіону з Royal United Services Institute. – Не думаю, що вони оцінили всі довгострокові наслідки».

Інтерес Заходу до регіону знижується, а можливості Росії інвестувати в нього обмежені через рецесію. Китай же в останнє десятиліття став там провідною економічною силою. Товарообіг між Китаєм і п'ятьма центральноазіатськими республіками колишнього СРСР – Казахстаном, Киргизією, Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном виріс, за даними МВФ, з $1,8 млрд у 2000 р. до $50 млрд в 2013 р., а потім трохи скоротився через падіння цін на сировину. Тим не менш, він ще кілька років тому перевищив товарообіг цих країн з Росією. Уряди деяких з них зараз можуть розглядати китайські інвестиції як останній шанс стимулювати економіку і зберегти політичну стабільність.

Інвестиції Китаю в інфраструктуру країн можуть виявитися чи не єдиною надією на економічне відновлення останніх, вважає Девід Любін, головний економіст з ринків Citigroup: «Їх модель економічного зростання вийшла з ладу, у них величезний дефіцит якісної інфраструктури, і у багатьох досить стійке фінансове становище. Якщо скласти ці елементи, можна отримати цілком надійне джерело зростання».

Якщо оцінити інвестиційні потреби країн Центральної Азії, участь Китаю видається, м'яко кажучи, дуже важливою, погоджується Агріс Прейманіс, економіст ЄБРР по Центральній Азії: «Активність Китаю в усіх секторах зростає, і неможливо уявити, що західний або російський капітал займе місце китайського».

У Казахстані на частку китайських компаній припадає вже 20-25% нафтовидобутку – ненабагато менше, ніж на частку державного «Казмунайгазу». У Туркменії Китай замінив «Газпром» в якості основного покупця газу (61% експорту з країни в 2014 р. прямував в Китай). Багато в чому це відбулося завдяки відкриттю в 2009 р. газопроводу Центральна Азія – Китай, побудованого в основному на китайські кредити; зараз будується його четверта гілка, яка повинна пройти з Туркменії по території Узбекистану, Таджикистану і Киргизії. В останніх двох країнах китайські компанії інвестували в нафтопереробні й цементні заводи, вони також вкладаються в будівництво доріг і тунелів в країнах регіону.

Китайські інвестиції в Казахстан, Узбекистан і Туркменію перевищують російські в 10,7 рази – і в перспективі баланс буде змінюватися не на нашу користь, вказує професор Вищої школи економіки, економіст Владислав Іноземцев.