Міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус прийняв рішення подати у відставку і закликав парламент проголосувати з цього питання вже завтра. Про це він сказав у ході брифінгу в Києві.
«Ми з командою готові йти негайно. Я прошу Раду проголосувати за відставку вже завтра», - сказав Абромавичус.
Міністр наголосив, що ключовою причиною його виходу з поста міністра став конфлікт із заступником голови фракції «Блоку Петра Порошенко» Ігорем Кононенком.
«Причина (відставки - УНІАН) - різка активізація блокування будь-яких системних і важливих реформ. Це вже не просто відсутність підтримки чи політичної волі. Це активні дії, спрямовані на те, щоб паралізувати нашу реформаторську роботу: від несподіваного зняття охорони міністра і його сім'ї до нав'язування, під дедалі більшим тиском, сумнівних осіб у мою команду і на ключові посади в держпідприємствах», - сказав міністр.
Він наголосив, що такі дії він розглядає як «наполегливе намагання встановити контроль за грошовими потоками на держпідприємствах, особливо - НАК «Нафтогаз» та оборонної промисловості».
«І я відмовляюся працювати в такій системі. Ні я, ні моя команда не готові служити прикриттям для оновлення старих і створення нових схем в інтересах окремих політичних і бізнес-гравців», - наголосив Абромавичус.
Він нагадав, що прийшов в уряд 14 місяців тому, щоб однією командою проводити реформи і виправдати довіру, надану народом України. «Коли я приймав рішення прийти в уряд, керівництво країни запевнило мене в тому, що створюється технократичний уряд, що міністри зможуть самостійно формувати свою команду і отримуватимуть абсолютну політичну підтримку реформ, - сказав міністр. - В результаті, в Мінекономрозвитку прийшли працювати люди західного зразка - молоді, із закордонною освітою, прогресивним мисленням, з принципами та цінностями, з щирим бажанням змінювати країну. Ми прийшли займатися дерегуляцією, реформою держпідприємств, реформою держзакупівель. Ми прийшли створювати умови для економічного зростання, для розвитку українського бізнесу і залучення іноземних інвесторів».
Абромавичус звернув увагу, що з допомогою однодумців в уряді, парламенті, в бізнесі зроблено багато. «Ми виконали головне завдання - домоглися макроекономічної стабілізації та створили можливість для економічного зростання. Є системна реформа держзакупівель, яка на пілотному етапі заощадила 50 млн грн, а з 2016 року може економити 50 млрд грн щорічно. Реформа держпідприємств, де ми перекриваємо кисень злодюгам всіх мастей за рахунок підвищення прозорості, стандартів управління і професійного менеджменту, вже принесла свої плоди - збитки держпідприємств знизилися на 100 млрд грн порівняно з 2014 роком. В процесі - дерегуляція. Ми зняли понад 100 регуляторних бар'єрів для бізнесу, створили експертний ресурс BRDO. Заощадили 2,4 мільярда гривень шляхом скасування олігархічного дисконту 15% при продажу нафти. І багато іншого, про що ми вже говорили», - наголосив міністр.
Разом з тим, чим радикальнішими були реформи, сказав міністр, тим сильнішим був тиск на міністерство.
«Ми навчилися справлятися з опором старої системи, але виявилося, що деякі з нових «доброзичливців» гірші за старих. У мене і моєї команди немає бажання бути ширмою для відвертої корупції або підконтрольними маріонетками для тих, хто хоче в стилі старої влади встановити контроль за державними грошима. Я не хочу їздити в Давос, зустрічатися з іноземними інвесторами і партнерами і розповідати їм про наші успіхи, тоді як за моєю спиною вирішуються якісь питання в інтересах окремих людей, - сказав міністр. - Ці окремі люди мають імена. І одне ім'я я все-таки хочу назвати. Це Ігор Кононенко. Як представник політичної сили, яка висунула мене на посаду міністра, останнім часом він зробив дуже багато для того, щоб заблокувати мою роботу і роботу моєї команди. Спочатку підконтрольні Кононенку депутати від «БПП» розробили постанову про мою відставку і подали її через фракцію «Відродження» Верховної Ради. Через кілька місяців вона зібрала аж 18 голосів».
Абромавичус повідомив, що Кононенко активно лобіював своїх людей на посаду гендиректора держхолдингу «Укртрансхімаміак», підконтрольні йому люди лобіювали призначення в держкомпанії «Держзовнішінформ», на підприємствах порошкової металургії, в Національному агентстві з акредитації України.
«Кульмінацією цього кадрового свавілля і прагнення повністю підпорядкувати собі потоки стало бажання мати «власного» заступника міністра в Мінекономіки, який відповідав би за «Нафтогаз» та інші державні підприємства. Кандидат просто приніс повний пакет документів для призначення і заявив: «Я хочу стати вашим заступником. Я в команді Кононенка, і мою кандидатуру вже погодили нагорі». Після цього мені надійшов дзвінок з АПУ (Адміністрації президента України - УНІАН) з настійливою рекомендацією взяти цю людину, а також ще одного - на посаду заступника з оборони. На що я відповів: «Я частиною цього дерибану не буду», і попросив, щоб мене звільнили. Зрештою, Кононенко заявив, що хоче заслухати мій звіт на фракції і розглянути питання про мою відставку. Я вирішив, що полегшу завдання Кононенко і його команді і подам заяву про відставку», - сказав міністр.
Абромавичус висловив подяку команді Мінекономрозвитку, всім партнерам, міжнародним організаціям, бізнес-спільноти і однодумцям в уряді та Верховній Раді. «Я був би радий продовжити роботу над реформами в економіці в одній команді з цими людьми. Але за цих обставин буде чесніше відійти вбік і зайнятися тим, де справді можу приносити результат, - сказав Абромавичус. - Я - патріот України. Тут живу я, моя родина. Ми встигли зробити багато, але точка неповернення ще не пройдена. Сили зла хочуть відмотати назад. Треба позбутися «смотрящих», які доять українську економіку. Таких людей не повинно бути в українській політиці та державному управлінні», - резюмував міністр.
Читайте такожАбромавичус назвав головну точку зростання української економіки
Як повідомляв УНІАН, Айвараса Абромавичуса було призначено на посаду міністра в грудні 2014 року. До свого призначення він мав 18-річний досвід роботи в інвестиційних компаніях зі штаб-квартирами в Стокгольмі та інших європейських столицях.
