REUTERS

Оптимістичною риторики у відповідях на запитання росіян Путіна під час 14-ї за рахунком прямої лінії стало менше, пишуть "Ведомости".

Рік тому президент наполегливо парирував скарги на життя, які за змістом були приблизно ті ж. Життя скоро – приблизно через два роки – піде на поправку, відповідав в минулому році Путін. В уряді є антикризовий план, ми починаємо працювати за планом. А поки що треба потерпіти.

Читайте такожПутін розповів про "сіру смугу" в економіці РосіїРік терпіти більше не треба, треба звикати так жити. В економіці сіра смуга, сказав 14 квітня президент РФ. Можна, втім, відзначити, що в цьому році у президента немає яскравих зовнішньополітичних аргументів (хоча зовнішня політика залишається темою, яка його збуджує: питання про це регулярно переривали нудну внутрішньоекономічну рутину).

Відео дня

Старі, класичні прямі лінії повинні були переконати стражденних, що все йде за планом. Частиною цього плану є економіка дару: президент миттєво вирішує твої проблеми (якщо ти зміг запитати). Симптоматично, що на цей раз ніхто не отримав від президента подарунків: ні реальних, ні символічних. Ні обіцянки провести газ, ні гарної сукні або цуценя.

Політика дару недоречна: погано всім, але дарів на всіх явно не вистачить. «Я сьогодні без годинника», – попередив Путін, коли в ефір включилися тульські оборонники. Один з них колись прямо попросив у президента якийсь подарунок і отримав його Blancpain. Тепер подарунок – це коли через годину після скарги на невиплату зарплати порушено кримінальну справу і прокурор спішно летить на місце злочину. (Але встановилася, схоже, нова традиція. У минулому році під час прямої лінії пройшли обшуки в «Відкритій Росії» Михайла Ходорковського. У цьому році прийшли в «Онексім» Михайла Прохорова і головний московський офіс IKEA.)

Пряма лінія – це психотерапія, спосіб виговоритися і виплакатися і, крім як до Путіна, йти плакати нікуди – зараз, у кризу, це почуття загострюється, зазначає політолог Олексій Макаркін. До квітня 2016 р. російське суспільство вже пройшло і фазу заперечення кризи, і фазу сприйняття її як шанс на зміни, тепер прийшла фаза депресії. Хоч чим-то надихаючі цифри макроекономічної статистики, якими Путін має звичай починати пряму лінію, зараз вимовляти не варто (і Путін майже обійшовся без них): суспільство може і не витримати дисонансу оптимістичної риторики з тим, як криза виглядає в масштабі кожної конкретної сім'ї.