Ольга Трофімцева: Один із плюсів євроінтеграції – наші виробники не просто вчаться виробляти якісний продукт і просувати його, а стають європейськими бізнесменами

Заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Ольга Трофімцева в інтерв’ю УНІАН розповіла, як українські виробники працюють на інвестиційну привабливість нашого агросектору.

Восени 2013 року українці показали всьому світові своє тверде бажання бути разом з Європою. Революція гідності стала беззаперечним доказом народного свідомого вибору євроінтеграції, як зовнішньополітичного орієнтира для України. З того часу минуло майже п’ять років. В очікуванні річниці, УНІАН вирішив розпитати представників виконавчої гілки влади, які безпосередньо відповідають за питання європейської інтеграції, про успіхи та невдачі України на цьому шляху.

На питання кореспондента УНІАН вже відповідав заступник міністра екології та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції Микола Кузьо, заступник міністра юстиції з питань євроінтеграції Сергій Петухов та заступник міністра інфраструктури України з питань європейської інтеграції Віктор Довгань.

Наша наступна співрозмовниця – заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Ольга Трофімцева в інтерв’ю УНІАН озвучила пріоритети аграрного сектору в контексті євроінтеграції, розповіла про конкретні кроки міністерства на підтримку українського експорту та пояснила, як українські виробники працюють на інвестиційну привабливість вітчизняного агросектору.

В минулому році наш аграрний експорт ледь не дотягнув до 18 мільярдів доларів за рік – цей результат став рекордним для України. Чи зберігається ця приємна тенденція цього року?

Цього року очікуємо на не менший результат, але без значного зростання вартісного показника аграрного експорту в доларах. Невеличкий плюс, можливо, буде, але це залежатиме від погодних умов та цін на зернові. Ми корегуємо прогнози врожайності по основних видах продукції, які нам дають експортну виручку, і найближчими місяцями також будемо це робити. За нашими попередніми розрахунками, буде зібрано не менше 60 млн тонн, але все-таки треба подивитись, яким буде літо, від цього залежатиме врожай. Також слід дивитися на ціни на світовому ринку. Від цього теж залежить, що ми заробимо на експорті.

Які продукти приносять нам найбільшу експортну виручку?

Згідно з офіційною статистикою за чотири місяці цього року, наш аграрний експорт склав близько 5,9 млрд доларів – це трошки менше, ніж було минулого року за той самий період. Лідируючі позиції нашого агро-експорту стабільно займають три продуктові товарні групи – олія соняшникова, зернові (пшениця, кукурудза, ячмінь) та олійні культури (насіння соняшникове, соя, рапс і все таке інше).

2017 рік дехто з експертів ринку називав «масляним проривом»…

Так говорили через вершкове масло, яке ми минулого року дійсно досить багато експортували, в першу чергу, в ЄС. Якщо не помиляюся, стали постачальником номер три за розміром експорту цього продукту до країн Європейського Союзу. Це дійсно був прорив, адже раніше таких успіхів щодо постачання цього продукту до ЄС у нас не було.

Втім, якщо говорити, наприклад, про рослинну олію, то ми стабільно є експортером номер один у світі. Ані минулого року, ані вже поточного року -  ситуація не змінилася.

Раніше ви говорили про важливість запустити в роботу експортно-кредитне агентство. Яку маємо ситуацію з ним нині? І чому його створення таке важливе?

Наприкінці минулого року був підтриманий закон, відповідно, експортно-кредитне агентство (ЕКА) вже створене, і в принципі починає діяти в цьому році. На 2018 рік на його роботу було виділено 200 млн гривень. Зрозуміло, що цього недостатньо, щоб у повному масштабі займатися кредитуванням або страхуванням експортної діяльності. Тим не менш, на мою думку, це дуже конкретний крок для створення ефективного механізму підтримки взагалі експортної діяльності в Україні, не тільки аграрних експортерів.

Ольга Трофімцева розповіла про важливість експортно-кредитного агентства /  фото УНІАН

Сьогодні основне завдання Міністерства аграрної політики, щоб якомога більше товарних груп з аграрної та харчової галузей увійшли до переліку продуктів і товарів, які будуть мати можливість отримувати підтримку від ЕКА.

З досвіду інших країн ми чудово розуміємо, що такі установи, як ЕКА, можуть бути реальними механізмами державної підтримки саме малого і середнього бізнесу в експортній діяльності, бо для них це більш важливо, ніж для великих експортерів. Тому нині ми тісно співпрацюємо з Міністерством економічного розвитку та торгівлі в питанні ЕКА, для впровадження такого важливого інструмента підтримки експорту, як в рамках національної експортної стратегії України, так і нашої секторальної експортної стратегії.

Читала, що нині в аграрному секторі України одним із пріоритетних напрямків є розвиток тваринництва. Яка у нас ситуація з тваринництвом в контексті євроінтеграції?  

Якщо подивитися на структуру нашого аграрного виробництва й експорту, то бачимо, що превалює продукція рослинництва. Тому, якщо не брати до уваги птахівництво, яке у нас дуже непогано розвинуто, саме над розвитком галузі тваринництва треба працювати, і тому воно для нас у пріоритеті. Як ви знаєте, в цьому році в нашій державній програмі підтримки агропромислового комплексу досить великою є підтримка тваринництва – на галузь було виділено чотири млрд гривень – досить серйозний інструмент, щоб дати імпульс довгостроковим інвестиціям в будівництво нових тваринних комплексів та реконструкцію тих, що вже існують.

Якщо говорити про євроінтеграційний аспект всіх цих процесів, то треба брати до уваги певні фактори. По-перше, з точки зору регуляцій, стандартів, міжнародної торгівлі – галузь тваринництва завжди є більш складною за рослинництво. Адже мова йде про ветеринарні питання, здоров’я та добробут тварин. По всіх цих питаннях ми підтягуємо наше законодавство до європейських стандартів. Тут відбувається адаптація нашого законодавства до європейських вимог так, як і по фітосанітарних питаннях.

Так, в кінці минулого року Верховною Радою був прийнятий важливий євроінтеграційний законопроект «Про безпечність та гігієну кормів», тепер потрібно під нього розробити підзаконну базу. Також є важливий законопроект  №5448-д «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва», який регулюватиме виробництво та обіг української органічної продукції за європейськими нормами (він вже ухвалений Верховною Радою України 10 липня 2018 року). Та вже схвалений ВРУ у першому читанні законопроект №8450 «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», який стосується маркування відповідно до європейських стандартів. Також важливим є законопроект №4611 «Про вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами». Всі ці законопроекти ми поставили собі в пріоритет на 2018 рік.  

Якщо говорити про регуляторні акти, які напрацьовуються на рівні міністерства, то, фактично, по кожній товарній групі є певні документи, які регулюють вимоги до тих чи інших продуктів. З початку року набув чинності наказ Мінагро про вимоги до продуктів з какао та шоколаду, зараз, щоб імплементувати європейські вимоги, працюємо над наказами по соках, цукру, каві, меду.

Ви якось сказали наступне: «Моєю мрією є те, щоб наші продукти шукали на полицях іноземних супермаркетів, наприклад, український мед.  Щоб знали, що за ціною доступно, якість добра, і що це смачно та безпечно». Ваша мрія втілюється?

Поступово, так. Саме по меду поки що не зовсім, але працюємо (сміється).

Дійсно, все більше з’являється продуктів, зокрема, органічних, які вже знають в ЄС. Наприклад, український органічний березовий сік. Або ті ж ягідні пасти, які ми експортуємо аж до Японії. Наша чорниця - найсмачніша, відповідно, і паста теж, і я впевнена, що японці полюбили цей продукт і вже шукають у своїх супермаркетах саме «made in Ukraine». Тобто процес йде.

Втім, якісне еволюційне перетворення не може відбутися за одну ніч. І воно стосується не тільки якості продуктів, але і ментальності ведення бізнесу. До речі, ще один із плюсів євроінтеграції, можливо, не такий очевидний – наші виробники не просто вчаться виробляти якісний продукт і просувати його на зовнішніх ринках, вони вчаться вести бізнес по-новому, стають абсолютно європейськими бізнесменами.

Дайте нам три-п’ять років, і буде наш мед і все інше під брендом «made in Ukraine» на поличках європейських супермаркетів.

А скільки українських виробників з продукцією тваринного походження вже мають сьогодні вихід на європейські ринки?

289 українських підприємств, зокрема, 109 виробників харчових продуктів. Це виробники м'яса птиці, риби, меду, яєць, молока та молочних продуктів.

Трофімцева розпозповіла про вільну торгівлю з ЄС / фото УНІАН

Ви неодноразово розповідали, як факт вільної торгівлі з ЄС стає аргументом на користь України в переговорах з потенційними партнерами. Мовляв, «якщо наша країна так активно розвиває торгівлю з ЄС, значить, з нею можна мати справу».

Я завжди говорю про це нашим виробникам. Чому їм важливо мати доступ на європейський ринок? – Бо це непоганий бонус при виході на треті ринки. Якщо ти реалізуєш свою продукцію на ринках країн ЄС, значить, відповідаєш їх високим стандартам. Відповідно, шлях відкрито й на інші ринки також.

Було б комусь сказати чотири роки тому, що майже 290 українських підприємств матимуть дозвіл експортувати свою продукцію до ЄС – більшість би не повірили. Те, що здавалося фантастикою, нині є реальністю.

Для України, як держави, зона вільної торгівлі теж дає певні переваги. Але скоріше через зобов’язання, які ми взяли на себе в рамках Угоди про асоціацію щодо наближення свого законодавства до європейського. Тепер ми відходимо від старих радянських норм та ДСТУ, і переходимо до зрозумілих у всьому світі регуляцій, стандартів та всього іншого.

Оцініть співпрацю Міністерства аграрної політики з парламентом в плані євроінтеграційних законів.

За нашим напрямком – чудова. Тут я можу тільки похвалитися. Наш профільний аграрний комітет вважається найбільш євроінтеграційним у Верховній Раді. Кажу чесно і відверто, у нас повне взаєморозуміння з депутатами, працюється дуже легко.

Поговорімо про законопроект №5448-д про органіку, який ви вже згадували, і який було вже було прийнято в другому читанні. Що принципово він змінює і в чому полягає його євроінтеграційна важливість?

Я би сказала, що це закон про наведення порядку на українському ринку органічної продукції.

Основний принцип роботи органічного ринку передбачає дворівневу систему контролю (і це не тільки в Україні так, а всюди). Перший рівень контролю – це так званий селф-контроль. В органічному секторі працюють комерційні сертифікаційні органи, які видають компаніям сертифікати. Фактично, вони здійснюють в галузі найбільший контроль, адже зацікавлені, щоб продукція їхніх клієнтів відповідала всім стандартам.

Але, крім того, ефективним має бути другий рівень – контроль з боку держави. Бо якщо виникають якісь проблеми вже між країнами, наприклад, між покупцем і постачальником органічної продукції, то держава тут виступає арбітром. Тому дуже важливим євроінтеграційним аспектом даного законопроекту є закріплення за Дерпродспоживслужбою повноважень здійснювати моніторинг та контроль на ринку органіки.

В законопроекті приводяться у відповідність до європейських директив різні моменти, які дозволять державі здійснювати моніторинг процесу від поля до кінцевого споживача, контролювати, яким чином органічна продукція виробляється, постачається. Також, він чітко і прозоро регулює питання маркування органічної продукції, відповідальності виробників органічної продукції. І, відповідно, питання відповідальності недобросовісних виробників, які намагаються заробляти на лейбах, виробляючи псевдоорганіку.

Яка у нас ситуація з державним контролем за виробництвом органіки нині?

У нас є закон, який регулює органічний ринок, але він застарів. Він розроблявся ще до того, як наш органічний ринок почав активно розвиватися, до того, як ми почали вісімдесят п’ять відсотків своєї органічної продукції постачати в ЄС. Відповідно, цей закон не адаптований до європейських вимог.

На думку Трофімцевої, нинішнє законодавство щодо контролю за виробництвом органіки є застарілим / фото УНІАН

В одному з інтерв’ю ви говорили про важливість створення бази даних виробників органіки в Україні, як відкритої платформи. На якій стадії ми сьогодні?

Працюємо. Це наш наступний крок після прийняття законопроекту. Органічний ринок має передбачати прозорість для всіх – не тільки для держави (зрозуміло, насамперед, ми і Держпродспоживслужба маємо мати актуальну інформацію про кількість операторів органічного ринку, виробників, трейдерів, експортерів), але і для споживача.

Я завжди як приклад приводжу американську систему: якщо хочете отримати інформацію про якогось виробника, атестованого на американському ринку виробників органіки, спокійно можете зайти на відповідний сайт. Зрозуміло, не всі деталі зможете дізнатися, бо рівень доступу до інформації в реєстрі має бути різним для різних категорій користувачів, і це теж нормально.

«Понад дев’яносто відсотків українських громадян воліють вживати органічні продукти. Проте лише п’ять відсотків із них знає, що це таке та як вони виробляються», – така теза прозвучала на «Органік медіа брекфест» у лютому. Чи має ось цей законопроект на меті, зокрема, навчити українців розбиратися у якості харчових продуктів?

Насправді, жоден законопроект сам по собі не навчить українців нічому. Навчати – це окрема просвітницько-освітницька робота, яка має відбуватися паралельно. Звісно, в межах імплементації цього законопроекту ми будемо робити інформаційні кампанії, пояснювати споживачам, що означає «органічне», які позначки маркування є правильними і таке інше. При цьому, інформаційна робота буде спиратися саме на закон, який визначить, що є органічною продукцією, органічним виробництвом. Тобто, насправді, це пов’язані речі.

Уявімо, що інформкампанія почалася. Щоб ви сказали тим, хто заявлятиме: «Міністерство щось знову вигадало, звідки у нас гроші на ту органіку…»?

Потрібно бути відвертими: в будь-якій країні органічна продукція є дорожчою. І це нормально. Фактично, це продукція для середнього класу, який готовий платити трохи більше, але купувати перевірену продукцію, яка, окрім базових вимог щодо безпечності та якості харчових продуктів, відповідає ще й певним більш високим приватним стандартам.

Що таке органіка і чому вона дорожча? – Фактично, це надстандарт, який виробник вирішує добровільно виконувати, обмежуючи використання «хімії», дотримуючись певних технологічних операцій. Цей продукт не може бути дешевшим чи навіть коштувати стільки ж, як конвенційний продукт. Якщо чесно, єдине, в чому можна переконувати українців – це уважно дивитися, що ви купуєте.

Трофімцева розповіла про ринок органічної продукції в Україні / фото УНІАН

Мовляв, не ведіться тільки на умовну зелену пляшечку?

Саме так. На пляшечку, на якій написано «еко» або «біо», і тільки тому вам доводиться платити на тридцять-сорок відсотків більше, аніж за аналогічний товар без цієї позначки.

А тепер все буде зрозуміло, – якщо стоятиме європейський або наш національний логотип органічної продукції, значить, це дійсно сертифікована органіка. Ви знаєте, за що платите. Тут вас ніхто не розводить на гроші.

Ви якось сказали, мовляв, Україна вже стала європейським органічним хабом, проте наша мета зробити її світовим. Наскільки ми далекі від її втілення?

Впевнено рухаємося у цьому напрямку. По-перше, по площі сільськогосподарських земель, які сертифіковані, як органічні, ми вже входимо до двадцятки лідерів у світі. Ба більше, у нас явна тенденція до збільшення площ земель під органіку, хоча і є незначні річні коливання.  

Наша органічна продукція нині експортується в ЄС, в Північну Америку, азійські країни вже почали освоювати (Японія, Сингапур, Південна Корея). Так, сказати, що ми вже є потужним гравцем глобального органічного ринку, я не наважусь. Втім, наважусь сказати наступне: якщо ніщо нам не завадить, то років через п’ять, за географією нашого експорту, будемо глобальним органічним хабом.

Поділіться вашими спостереженнями, чи є у міжнародних інвесторів довіра до українського агросектору?

Дуже багато іноземних інвесторів вже працюють в Україні в аграрному та в харчовому секторах, багато бажають зайти. Український агропромисловий комплекс, з одного боку, цікавий іноземним інвесторам з точки зору прибутковості (у нас непогані показники). Але з іншого боку, у порівнянні з іншими країнами, характеризується досить високим ступенем ризиків (політичних, корупційних тощо).

Тим не менш, ми бачимо тенденції до зростання навіть внутрішніх інвестицій. Українські великі та середні компанії все більше інвестують в основні засоби виробництва, в капітальні витрати, в придбання техніки. І це також є сигналом для іноземних інвесторів. Адже, коли наші національні виробники із впевненістю дивляться у своє майбутнє, купують багато техніки, великі комбайни, трактори, вкладають в логістичні, інфраструктурні об’єкти – все це працює на інвестиційну привабливість сектору. Тому жалітися нам немає на що.

Чому у нас немає гучних інформаційних кампаній, в яких би розповідали, зокрема, і про те, що купуються нові комбайни, трактори... Думаю, що пересічний українець переконаний, що у нас досі є тільки іржава техніка часів СРСР.

А я тут не впевнена, потрібно перевірити вашу тезу. Мені здається, що ставлення, в цілому, до АПК міняється. Достатньо раз відвідати агровиставку, щоб зрозуміти, що аграрка – це не тільки і не стільки про важку працю з третьої ранку на полі, а про технології, прогресивні розробки.

Але дякую вам за ідею, певно, треба більше комунікувати. Причому, це стосується не тільки зовнішніх комунікацій для вибудовування бренду України, як країни, вартої інвестицій. Можливо, не вистачає навіть внутрішніх позитивних прикладів комунікації.

Трофімцева переконана, що децентралізація – це одна з найважливіших реформ в Україні / фото УНІАН

Чи бачите ви позитивні результати децентралізації для розвитку малого та середнього бізнесу, сільських територій?

Я переконана, що децентралізація – це одна з найважливіших реформ в Україні, яка дуже позитивно впливає на розвиток сільських територій. Насправді, це тісно взаємопов’язані процеси. Коли ми говоримо про децентралізацію, то чудово бачимо, як нові небайдужі локальні лідери з бажанням щось робити в об’єднаних територіальних громадах (ОТГ) слугують каталізатором розвитку на регіональному рівні.

ОТГ – це фактично завжди сільські території, але виключно на сільськогосподарському виробництві ми вже не можемо дати імпульс для їхнього розвитку. Бо, знову ж таки, аграрне виробництво все більш технологізоване, менше потребує людської праці, створити нові робочі місця проблематично, треба йти в пов’язані підсектори. Саме тому важлива децентралізація, яка дозволяє йти іншим шляхом.

Вона дає більше свободи для прийняття рішень на місцевому рівні на основі того, що ми напрацьовуємо на рівні центральних органів влади. Відповідно, майже одразу це дає ефект для розвитку сільських територій. Наприклад, якийсь регіон пішов шляхом «зеленого туризму»: створена вівчарська ферма, налагоджене виробництво сиру, у громаді є невеличкий готель, який приймає туристів, ресторан, який пропагує локальну кухню.

Безумовно, не всі регіони будуть успішні конкретно в цьому, комусь буде підходити шлях промислової переробки ягід, горіхів чи щось інше. Втім, чим більше повноважень ми даємо на локальному рівні, тим більше виховуємо це нове покоління молодих управлінців, які думають інакше, звикають нести відповідальність. Як наслідок, села починають розвиватися, діти народжуватися, і це круто.

Трофімцева розповіла про виведення українських виробників на європейські ринки / фото УНІАН

Чи задоволені ви особисто темпом євроінтеграційного прогресу?

За ті майже два роки, що я на цій посаді, так. Це дуже комплексна робота, яка зачіпає чимало аспектів. Тим не менше, попри всі складнощі, Україна рухається непогано. Насправді, я тут підтримаю нещодавню тезу своєї безпосередньої очільниці по євроінтеграційному напрямку Іванни Климпуш-Цинцадзе про те, що процес євроінтеграції став невідворотним. І ця невідворотність, певно, один з найбільших здобутків за останні кілька років.

Анонсуйте наступний крок міністерства в межах виконання Угоди. Яка ваша короткострокова мета, яку хотіли б втілити до кінця року?

Однозначно, друге читання органічного законопроекту. Хотілось би, щоб всі законопроекти, про які я сказала, успішно пройшли через Верховну Раду. Тобто, з одного боку, наближення законодавства, а з іншого – практична робота по виведенню наших виробників на європейські ринки. Найближчим часом поїдемо з нашими виробниками до Австрії, в липні в Німеччині будемо презентувати нашу продукцію, плануємо таку ж активність у Франції та інших країнах.

Законодавство формує таку собі «парасолю», без якої рухатися на європейські ринки неможливо, але практична робота з виробниками теж необхідна і дуже важлива. Ці дві складові нерозривні.

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News