Цього року ПрАТ "Тернопільський молокозавод" святкує своє 60-річчя, а також 20-річчя компанії "Молокія". З нагоди ювілею продукція підприємства змінила свій дизайн на сучасний. А ще – оновився асортимент, зокрема з’явився новий продукт – кисломолочний сир у подвійній упаковці, а в густому йогурті збільшився вміст білку.
Про особливості роботи підприємства спілкуємося з головою правління ПрАТ "Тернопільський молокозавод" Віталієм Ковальчуком.
– Сьогодні Тернопільський молокозавод відомий у багатьох регіонах нашої держави. А з чого усе починалося?
– ТМЗ свою історію розпочав у 1957 році. Раніше в кожному обласному центрі були молокозаводи. В процесі реформування таких міських заводів лишилося лише шість, чотири з яких належать іноземних компаніям. Лише Івано-Франківський та Тернопільський молокозаводи належать українським власникам. Насправді, вижити було досить складно, оскільки ринкові умови в час перемін були надскладними. Чимало керівників не мали необхідних знань, що стало причиною фіаско багатьох підприємств. До 1999 року ТМЗ також рухався до занепаду.
Я прийшов на завод з бізнесу. У 1999 мені з командою вдалося не лише врятувати підприємство, а й добитися того, що зараз це один з сучасних заводів високого технологічного рівня. В першу чергу завдяки тому, що ми чесно ведемо себе зі споживачами. Наші принципи ведення бізнесу: чесність, натуральність, безпечність, інноваційність, якість.
– Яке місце сьогодні займає ТМЗ на молочному ринку України?
– Наш завод за обсягами переробки сирого молока входить в число 10-15 лідерів із 200 українських молокопідприємств. На сьогодні ми переробляємо 350 т молока в день. В Західній Україні більше за нас переробляє лише Дубенський сирзавод.
Завод входить в 5-ку підприємств за обсягами виробництва питного фасованого молока.
150-180 тисяч кілограмів або 400 тисяч пакувань продукції завод щоденно доставляє в 14 областей України. Якщо враховувати, що сім’я в середньому складається з трьох осіб, то можна вести мову, що щодня нашу продукцію споживає 1 мільйон людей.
Ми – один з найбільших платників податків в Тернополі, найбільший роботодавець. В компанії працює понад 1 тисяча осіб. 600 – на самому заводі. Решта – в сфері логістики, доставки та продажу продукції.
Завдяки самовідданій роботі колективу ми досягли нинішніх результатів: "Молокія" стала брендом і візитівкою Тернополя.
– Якою продукцією ви особливо пишаєтеся?
– Як не дивно, наш невеликий провінційний завод є законодавцем моди. У 2002 році ми перші в Україні почали випускати молоко з йодованим білком. Давали рецептури та технічні умови іншим заводам. Бо це був продукт, необхідний українцям, особливо дітям. На жаль, в 2012 році ми змушені були зняти з виробництва це молоко, оскільки об’єми споживання не відповідали нашим об’ємам переробки.
Два роки тому ми почали виготовляти білий йогурт. Багато заводів в Україні роблять йогурт, але білий йогурт крім нас фактично ніхто не робить. Хоча там немає нічого складного. В держстандартах чітко сказано, що в білому йогурті має бути не менше 9,5% сухого знежиреного молочного залишку. Треба тільки цього дотримуватися. Інші виробники фальшують, точніше роблять не йогурт, там немає отих 9,5%.
– Ви сказали, що крім якості і натуральності підприємство робить ставку на інновації. В чому це проявляється?
– В 2012 році ми почали співпрацю з компанією GEA Westfalia, одним з найбільших інноваційних інженерних центрів з проектування та виробництва обладнання для харчової промисловості.
Провели масштабну реконструкцію. Результат співпраці – сьогодні наша продукція виготовляється на найсучаснішому обладнанні, в найбільш лагідних температурних режимах і в інноваційній упаковці.
Ми змінили дизайн продукції і наразі першими в Україні почали використовувати упаковку Pure-Pak Sense, яка на 75% складається з відновлювального матеріалу – картону для харчових продуктів. Вона ще більш екологічна за попередню і більш зручна. Її легко скласти, тоді вона займає мало місця в смітті.
– Як Ви прийшли до рішення закупити бактофуги?
– В 2012 році під час відвідин німецьких заводів ми побачили, що вони використовують бактофуги – обладнання, яке механічним способом вилучає з сирого молока 99% бактерій та спор. Вони стоять в них з 1991 року. Запитав тоді директора молочного концерну – навіщо вам бактофуги, якщо у вас і так молоко очищене, у вас механічне доїння, все процеси проходять в стерильних умовах. А він мені відповів: "Німець повинен пити безпечне молоко". Я цю фразу запам’ятав на все життя. У них виробники думають про здоров’я своїх співвітчизників.
Що таке безпека в європейському розумінні і в нашому? В Німеччині, згідно з нормами, в одному сантиметрі кубічному сирого молока допускається не більше 100 тисяч бактерій. Згідно з українськими нормами – до 3 млн. Для того, щоб досягти європейських показників, має бути здорова худоба, механізоване доїння, добре навчений персонал. Україна теж іде до цього. Хоча, прогнозую, в найближчі 10 років різкого покращення не буде.
Щоб зменшити кількість бактерій ми теж вирішили використовувати бактофуги. Вони доробляють те, чого не доробили в молочних господарствах. 200 тисяч євро – це велика плата за це? Я вважаю, що це абсолютно нормальна плата. Але ми єдині в Україні, які закупили і тепер використовуємо це обладнання.
Тепер все вироблене нами молоко отримує класифікацію "Екстра". Це свіже молоко, яке відповідає європейському рівню, який передбачає, що обробка молока має здійснюватися при температурі нижчій за 80 градусів. При такій технології воно за своїми характеристиками і смаковими якостями найбільш наближене до свіжовидоєного. Воно має продовжений термін зберігання, оскільки після очищення бактофугою в ньому орієнтовно 4-10 тисяч бактерій.
Чим нижча температура обробки молока, тим воно більш природнє.Вітаміни не руйнуються. Лактози в такому молоці на 10% більше, ніж в обробленому при температурі 85-90 градусів.
– Де закуповуєте молоко для своєї продукції, чи вистачає вам сировини?
– Переважно працюємо з великими виробниками молока. В радіусі 120-140 км від Тернополя є лише 4 господарства, які продають від 60 до 100 т молока у день. В піковий період минулого року ми закуповували 500 тонн молока в день. Але розуміємо, що зараз в людей менше коштів, зменшується споживання, тож вирішили зменшити обсяги закупівлі.
Ми працюємо з різними постачальниками, щоб не залежати лише від одного господарства. Заготівлю проводимо на Волині, в Рівненській, в Івано-Франківській, Хмельницькій областях. Ну і, звісно, Тернопільщина. Загалом аграрії не спішать розвивати тваринництво, бо їм вигідніше навесні посіяти, а восени зібрати урожай. У рослинництві повний цикл триває менше року. У тваринництві, щоб телятко стало коровою і почало давати дохід, необхідно 3 роки, тому маємо таку ситуацію.
14% молока ми купуємо від населення. Це молоко скеровуємо на виробництво масла та казеїну. Казеїн ми експортуємо до Польщі, Німеччини, Голландії. На європейському ринку конкуруємо з новозеландською компанією, яка за обсягами переробки молока більша від нашого підприємства у 100 разів. Відповідно, вони диктують ціну, а ми вже, виходячи з європейських цін, формуємо ціну на закупівлю молока від населення. Взимку в нас вартість закупівлі сирого молока була вищою, ніж у Польщі. Тому нам складно конкурувати на європейському ринку. Але поляки вже дивляться на нас як конкурентів.
– В якому напрямку плануєте прогресувати далі?
– Хочемо збудувати цех виробництва сухої продукції, який допоможе ефективніше використовувати надлишок сировини. Адже періодично виникає дисбаланс між обсягом закупленої продукції і тим, скільки нам справді необхідно.
Зимою люди споживають більше молокопродуктів, ніж влітку. За нашими спостереженнями, навіть влітку споживання молока залежить від погоди: якщо прохолодно і дощі – його купують більше, якщо спека – менше. Натомість корова влітку дає більше молока, а взимку – менше. Раз у нас є домовленості з постачальниками, ми викуповуємо весь обумовлений обсяг молока. Не всю сировину ми можемо перетворити в питне молоко, кефір, сметану, йогурт. Тому виробляємо масло, кисломолочний сир та казеїн.
Хотіли уже почати будувати цех сухих продуктів. Через високу ціну на сировину ми наразі змушені відкласти цей задум. Але цей цех ми все одно збудуємо.
