Знову про вино замовимо слівце: як нас захистять від фальсифікату...

Знову про вино замовимо слівце: як нас захистять від фальсифікату...

В Україні скоро може з`явитися ще один контролюючий орган - Міністерство аграрної політики ініціює створення Державної винної інспекції. Ініціатори доказують необхідність її створення, винороби не перестають дивуватися...

В Україні скоро може з`явитися ще один контролюючий орган - Міністерство аграрної політики ініціює створення Державної винної інспекції, що, на думку відомства, поліпшить ситуацію на ринку. У пояснювальній записці до проекту відповідної постанови йдеться, що розповсюдження контрафактної, фальсифікованої і недоброякісної виноробної продукції завдає серйозного економічного збитку держбюджету, який, за оцінками неназваних в записці експертів, складає 1,5 млрд. дол. щорічно. Порівняно з цією сумою 5 млн. бюджетних гривень, які планують витратити на створення інспекції, здаються краплею в морі.

Згідно з проектом, винна інспекція буде підконтрольна Мінагрополітики, але не стане беззубим вовком, а навпаки - отримає ряд повноважень і функцій, зокрема, право безперешкодного доступу на підприємства та в організації, які вирощують  виноград, виготовляють, зберігають і реалізують виноробну продукцію (незалежно від форми власності), право відбирати зразки сировини і продукції, призначати експертизу, а також видавати обов`язкові для виконання розпорядження про заборону реалізації продукції неналежної якості.

Радий ти мені, або не радий?

Розмови про створення спеціальної інспекції ходять в галузевих колах давно, проте ставлення до неї неоднозначне. Після публікації вказаного проекту постанови на офіційному сайті Мінагрополітики, прес-служба холдингу, в який разом з ДП "Кримський винний дім" (ТМ «Oreanda») входять ЗАТ "Одеський коньячний завод" і ЛГЗ "Хортиця", розповсюдила від імені «провідних винарів» заяву, що вони підтримують ініціативу. На їхню думку, впровадження спеціалізованої структури підвищить контроль стану і якісного складу сировинної бази виноробства, дотримання технологічних правил переробки винограду і обробки виноматеріалів. Саме тому «ДП «Кримський винний дім» виступив одним із головних ініціаторів створення Держвинінспекції, і нас тішить, що цю ініціативу в червні підтримало Міністерство аграрної політики України», йдеться в повідомленні. «Представлені на ринку дешеві вина – безперечний фальсифікат, який, в першу чергу, погано впливає на здоров`ї молодої нації, оскільки віковий ценз більшої частини споживачів складає 25-30 років. Тільки уявіть собі, що в рік ми споживаємо майже 100 млн. л порошкових кріплених вин!», - говорить директор з маркетингу ДП «Кримський винний дім», продукція якого представлена в середньому і дорожчому сегментах, Юлія Комарова.

Тим часом, галузева асоціація «Виноградарі і винарі України» ставиться до цієї ініціативи негативно. На думку директора асоціації Сергія Петренка, питання про наявність фальсифікату на ринку дуже роздуте і драматизується. «Фальсифіковане вино на нашому ринку дійсно є, але його не так багато, як деякі говорять про це. Робити заяви про те, що якась величезна кількість українського вина фальсифікована, безвідповідально і принизливо», - вважає С.Петренко.

З ним погоджуэться і директор Євпаторійського винзаводу (ТМ «Голіцинські вина») Сергій Голубенко , який вважає, що розмови про 50-90% фальсифікату на ринку вина – міф. «Ми бачимо, що цей міф впровадили і роздувають такі підприємства, основний бізнес яких виробництво коньяку і/або горілки». Логіка проста – споживач дешевого і, як правило, неякісного вина легко може перейти на горілку, тобто розширити їхній ринок збуту.

Як відзначає С.Петренко, «придивіться до учасників галузевих прес-конференцій, на яких постійно піднімається питання про фальсифікат на ринку вина. Коли ці «винарі» піднімають згадану тему, мені хочеться запропонувати їм одночасно озвучити дані про те, яка кількість людей труїться неякісною горілкою і фальсифікованим коньяком. Хай вони також розкажуть, звідки до України завозять коньячні спирти, чи виготовлені вони взагалі з виноградного виноматеріалу? Тому, коли «горілчані винарі» ініціюють створення Держвинінспекції, вважаємо, що логічною і справедливою з їхнього боку буде паралельна ініціатива - створення горілчаної і коньячної інспекції».

Спроба отримати коментар від найбільших виробників вина, в структуру яких не входить горілчаний бізнес, хоч таких і не дуже багато, не мали успіху. ТОВ «Промислово-торгова компанія Шабо» (ТМ «Шабо») і «Перший національний виноробний холдинг» (ТМ «Інкерман») після отримання питань відмовилися коментувати, очевидно, тема для них хвороблива.

С.Петренко вважає, що створення додаткового контролера цікаве ще ряду груп. «По-перше, це вигідно чиновникам. Для чого - думайте самі... Контролювати завжди цікаво. Ще одна категорія, зацікавлена в створенні Держвинінспекції, -  імпортери, які грають на прихильності українців до іноземного вина. І ще одна категорія – виробники вина, дійсно хороші винарі, але у них не вистачає організаторських здібностей, щоб професійно займатися брендингом і просуванням своєї продукції, налагодити систему збуту. У старих винарів хороший досвід у виноградарстві і створенні вина, їх дійсно варто поважати за це, але у них немає досвіду в комерційних питаннях. З іншого боку, на ринку є ряд прикладів, коли старі поважані винзаводи з хорошою власною сировинною базою зберегли і фонд фахівців, і організували систему маркетингу та збуту», - пояснив С.Петренко.

Контроль – справа тонка...

Створення Держвинінспекції декларує благу мету – захист споживачів від неякісної продукції. Але на сьогодні в Україні й так існує достатня кількість перевіряючих органів. Як відзначають фахівці, Держвинінспекція фактично дублюватиме функції Держспоживстандарту, Департаменту з контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПАУ і відділу розвитку садівництва, виноградарства і виноробства при Мінагрополітики.

Так, на думку президента Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз «ТЕСТ» Валентина Безрукого, створювати винну інспекцію непотрібно, оскільки «контролюючих органів більш ніж достатньо». «Для того, щоб визначити фальсифіковане вино чи ні, або що воно продається під виглядом іншого сорту, потрібно проводити дуже складні хроматографічні дослідження. Потрібне не тільки складне устаткування, але й фахівці, що вміють з ним працювати. Як робитиме це винна інспекція і чому окремо від Держспоживстандарту, я не розумію», - коментує він. «Створення чергового контролюючого органу лише підсилить дискримінацію українського вина. Адже навіть, коли створять винінспекцію, продукцію, що імпортують до України, все одно не перевірятимуть», - вважає С.Петренко. Він відзначив ще один «цікавий» критерій оцінки якості вина, яким керуватиметься інспекція, – органолептичні показники, тобто, смак вина. «Викликає обурення той факт, що може безпідставно блокуватися і паралізуватися робота цілих підприємств через те, що певному перевіряючому не сподобався смак вина», - обурюється С.Петренко.

На його думку, «функції контролю якості у виноградарстві і виноробній галузі повинен виконувати Держспоживстандарт, який володіє серйозними ресурсами, і не тільки в трьох областях, як це пропонує Мінагрополітики. Держспоживстандарт має в своєму розпорядженні сучасне устаткування і висококваліфікованих фахівців», підкреслює він.

У Держспоживстандарті також не дуже раді «конкурентові». «Створення винної інспекції, підпорядкованої Міністерству аграрної політики, неможливе, оскільки міністерство законодавчо визначене відповідальним органом виконавчої влади в галузі виноробства і виноградарства – затверджує і погоджує нормативні документи і технологічну документацію. Таким чином, наявність контрольних функцій Мінагрополітики під час виробництва виноробної продукції призведе до необ`єктивного виконання завдань і уникнення галузевої відповідальності за власні дії, а також до адміністративного тиску на суб`єктів господарювання і необґрунтованого втручання в їхню діяльність. Це зробить неможливим проведення незалежної, об`єктивної оцінки безпеки і якості продукції», - заявляють у Держспоживстандарті.

Про споживача замовте слово

Якщо розібратися, то споживачеві все одно, хто контролюватиме якість продукції і забезпечуватиме присутність на полицях магазинів тільки висококласної  продукції: Держспоживстандарт, винна інспекція або якась інша організація. Головне – результат. Але сказати, що сьогодні органи, на які покладена така функція, справляються зі своїми обов`язками, можна хіба що з великою натяжкою. «У нас два відомства, які відповідають за те, що споживач купує в магазинах – Держспоживстандарт і Міністерство охорони здоров`я. Міністерство видає гігієнічний висновок, а Держспоживстандарт - сертифікати відповідності. Обидва відповідають за те, що продається в країні, а що продається, кожен споживач може бачити на полицях», - відзначає В.Безрукий.

Не кажучи про винну продукцію, всі чудово знають, скільки м`яса в ковбасі, молока в «молоці», і все це виготовляють для українського споживача з мовчазної згоди згаданих органів. Тому, якщо оцінювати за п`ятибальною шкалою роботу Держспоживстандарту, то вона, скоріше, ледве дотягує до трійки з мінусом. Однією з причин ситуації, що склалася, може бути відсутність фінансування. У Держспоживстандарті на це скаржилися. Крім того, керівництво відомства відзначає тенденцію зниження ефективності перевірок, що пояснюється набуттям чинності з 1 січня 2008 р. Закону «Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (№ 877-V), відповідно до якого контролюючі органи зобов`язані попередити суб`єкт господарювання про заплановані перевірки не менше ніж за 10 днів. Погодьтеся, за 10 днів можна підготувати просто ідеальну картинку для «екзаменатора».

Висновок напрошується сам - контролювати виробників потрібно і можна, але, було б бажання. Як показує досвід, українські чиновники роблять це або за гроші, або ніяк. Враховуючи таке мізерне фінансування «опікуна» споживачів, чи буде держбюджет розщедрюватися ще на одного контролера? Питання стає риторичним. Може вийти так, що новостворена інспекція просто поповнить ряди собі подібних, а результату їх роботи як не було, так і немає. Однозначно, боротися з фальсифікатом і нечесними виробниками потрібно, але чи тим шляхом нам пропонують йти?..

Лілія Коваль (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter