Маркування «без ГМО»: Кабмін виключає "маячок"?..

Маркування «без ГМО»: Кабмін виключає "маячок"?..

Кабмін пропонує відмінити маркування «без ГМО». А що зміниться? Виробники продовжать дурити, а українці  так і не замисляться про підвищення своєї споживчої культури...

В Україні епопея з генетично модифікованими організмами продовжується. Законодавці все намагаються визначитися – бути ГМО в Україні, чи не бути, а якщо бути, то в чому, в якій кількості, і чи повідомляти про це споживачеві, якщо так, то як?..

Українські ж споживачі, почувши про черговий нормативний документ, який стосується продуктів харчування, а особливо присутність в них ГМО, плекають надію, що, нарешті, вони знатимуть, що їдять на сніданок, обід і вечерю. І якщо маркування «без ГМО» ще можна знайти на полицях супермаркету, хоч і рідко (виробники використовують це більше для піару та просування власної продукції), то напис «містить ГМО» я взагалі ще жодного разу не зустрічала. Чи то немає такого «звіра» в Україні, чи то виробники «не поспішають» про нього заявляти на упаковці своїх продуктів. Хоча їх зобов`язали це робити, і з 1 січня 2010 р. на етикетках товарів вже мала бути відповідна інформація. Мотиви її «приховування» зрозумілі – поки споживач не знає справжнього вмісту продукту, його можна продовжувати обдурювати, видаючи дійсне (наявний продукт) за бажане (якісний продукт).

Без «без ГМО»...

Дане питання продовжує надихати верхи, вони знов роблять спроби його врегулювати. Кабінет Міністрів на одному з останніх засідань ухвалив рішення на законодавчому рівні відмінити обов`язкову норму маркувати продукти харчування знаком “без ГМО”, схваливши відповідний законопроект.

Міністр економіки Богдан Данилишин, обґрунтовувавши таке рішення уряду, заявив, що дана норма фактично себе не виправдала, а лише принесла клопіт виробникам продуктів харчування. “Як показала практика, введення такого маркування призводить до невиправданої втрати часу і засобів суб`єктів господарювання, що пов`язано з перемаркуванням продукції, яка знаходиться в торгових мережах, з виробництвом нових етикеток і проведенням лабораторних досліджень навіть тих харчових продуктів, в яких ГМО на сьогоднішній день не може бути присутнім у принципі – сіль та інші продукти, в яких відсутній білок”, - сказав Б.Данилишин.

Крім того, міністр підкреслив, що маркування “без ГМО” не відповідає світовим стандартам. “Тому зараз ми пропонуємо відмінити обов`язкове маркування значком “без ГМО”, і передбачаємо встановлення маркування тільки тієї продукції, яка містить лише зареєстровані в Україні генетично модифіковані організми, або складові якої були виготовлені з продукції, що містить ГМО”, - пояснив Б.Данилишин.

Особливо цікава заява щодо «вмісту лише зареєстрованих в Україні генетично-модифікованих організмів». Річ у тому, що в нашій країні досі немає реєстру ГМ-культур і сортів, тобто, офіційно вони не вирощуються, хоча неофіційно все виглядає інакше. Експерти оцінюють площі під такими культурами в тисячі і тисячі гектарів. Тільки ГМ-сої, за оцінками фахівців, в Україні більше половини всієї площі під цією культурою.

Експерти схиляються до того, що маркування «без ГМО» несе в собі більше користі для споживача, ніж його відсутність. На думку президента Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз «ТЕСТ» Валентина Безрукого, «добре, коли є значок «без ГМО». Це хоч маленький, але спосіб орієнтування для споживача».

За словами начальника аналітичного відділу консалтингового агентства «ААА» Марії Колесник, відміна знаку «без ГМО», як і будь-якого іншого, для виробника позитивна, оскільки «для нього, чим менше яких-небудь додаткових штампів, тим краще». А для споживача навпаки – чим більше інформації надано безпосередньо на продукті, тим він захищеніший, оскільки, ставлячи знак «без ГМО», виробник несе певну відповідальність. І у випадку обману може бути покараний.

Наші закони – найгуманніші закони в світі

Українське законодавство, особливо у сфері захисту прав споживача, чи не найпрогресивніше в світі. Виробник продуктів харчування зобов`язаний інформувати споживача про все – про склад продукту, про наявність або відсутність генетично модифікованих організмів, натуральність або ненатуральність фарбників та іншої хімії. Закон «Про безпеку і якість харчових продуктів» свідчить, що в Україні забороняється обіг продуктів харчування, на етикетках яких немає інформації про назву продукту, адреси виробника, ваги та складу продукту, зокрема, про харчові добавки і ароматизатори, калорійність, терміни вживання та умови зберігання, і, нарешті, наявність або відсутність ГМО.

Тим часом, в нашій країні склалася унікальна ситуація, коли законодавство і його – це, як говорять одесити, дві великі різниці. Тобто, на ділі виконання всього перерахованого залишає бажати далеко і далеко кращого. «Українське законодавство з погляду захисту споживача досить сильне, але не до кінця продумане і допрацьоване», - вважає В.Безрукий. Наприклад, в записці пояснення до проекту закону про внесення змін до ЗУ "Про безпеку і якість харчових продуктів", ініційовану народним депутатом Андрієм Шкілем (регістр. №6001 від 25 січня 2010 р.) мовиться, що необхідність інформування споживача щодо наявності або відсутності в харчових продуктах ГМО вже закріплена в чинному законодавстві, хоча, на жаль, чітко не прописаний механізм її реалізації. Право споживача на повну і достовірну інформацію про продукт закріплене відразу в декількох законодавчих актах, а на ділі все це не працює. Затверджені норми допускають неоднозначне трактування, не мають прямої заборони розповсюдження продуктів без відповідного маркування, чим і користуються недобросовісні виробники і імпортери.

В.Безрукий вважає, що конфліктна ситуація з ГМО, за великим рахунком, - можливість добре продати устаткування для пошуку ГМО. «Нічого поганого немає в тому, що його шукають, але насправді проблема не вартує такого розголосу.  Небезпека ГМО ще не доведена, а є речовини, їх багато, небезпека яких вже доведена. Наприклад, канцерогени - вони містяться в соняшниковій олії, чіпсах, картоплі, в соку, в меді, але про них ніхто нічого не говорить.», - відзначив він. Загалом ж, на його думку, питання маркування ГМО нагадує таке: з величезної купи проблем витягнули одну, а потім заявили, що усунули всю купу...

Що ж до введення написами на продуктах в оману покупця, експерт відзначив, що в Україні насправді маркувань, які до товару не мають ніякого відношення, достатньо. «Наприклад, напис «без холестерину» на соняшниковій олії - в рослинних оліях холестерину не буває в принципі, або олія містить вітамін Е. Це треба дуже постаратися, щоб з олії зник весь вітамін Е. Те ж саме і з ГМО», - сказав  експерт.

Порятунок споживачів – справа рук самих споживачів

Та все ж, як відзначив В.Безрукий, в Україні рівень інформування населення про продукти харчування вартує оцінки “добре”. При цьому, за словами М.Колесник, це більше стосується продукції провідних компаній, які борються за свого споживача. “А якщо брати дрібніших і середніх, продукт нижнього цінового сегменту, то оцінка - не вище “задовільно”, а  в деяких випадках -  “незадовільно”, - додала вона.

В.Безрукий вважає, що споживач часто сам не цікавиться складом продукту,  не читає написів, або просто їх не розуміє. «Потрібна освітня робота із споживачем», - сказав він.

Культура споживання – річ важлива. Але хто таку роботу з населенням проводитиме? Державі не до цього, а виробник не зацікавлений в розбірливому і знаючому споживачі, якого складніше обвести навколо пальця. Виходить, що все в наших руках. «Споживач сам повинен бути в цьому зацікавлений. В першу чергу, він повинен віддавати перевагу тому товару, в якому його все влаштовує. Але сьогодні спочатку дивляться на ціну, не звертають увагу на написи, не вивчають, що дійсно входить до складу товару, в кращому разі перевірять дату виготовлення, і то не завжди», - підкреслює М.Колесник.

«З одного боку, повинна підвищитися культура споживачів, з іншої - культура країни щодо дотримання законів. Поки не виконуватимуться закони на всіх рівнях, то споживчий ринок не буде самотній у своїх проблемах», - підкреслила вона.

Тому, якщо держава не може або не хоче контролювати виробників, то це повинні зробити споживачі – ігнорувати сумнівний товар, змушувати мережі прибирати з полиць прострочені продукти, не боятися скандалу і повертати зіпсовану продукцію, тобто демонструвати свою спроможність. Споживач – не безлика маса, яка проковтне будь-яку хімію, а усвідомлений виборець товару з правом голосу - «гаманцем».

Коли виробники почнуть нас поважати і зважати на наші інтереси, тоді законодавчо не потрібно буде нікого ні до чого зобов`язувати – через страх втратити покупця і ринок, за умови чесної конкуренції, вони самі будуть зацікавлені в максимальній прозорості. А поки цього немає, ніякі закони не примусять виготовляти якісний продукт, а якщо неякісний – чесно про це заявити. Тим більше наші закони, адже вони у нас як дишло – куди повернеш, туди і вийшло.

Оксана Голуб (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter