Заїжджені інструменти влади: ціни на продукти піддадуться дресируванню?

Продукти харчування впевнено дорожчають. Кабмін вбачає в цьому підступи опонентів. Експерти пояснюють світовою тенденцією і застерігають - тиск влади на ринок зажене його в тінь...

В Україні ціни на продукти харчування впевнено повзуть вгору. Навіть ті товари, яким останнім часом дали «модну» назву, – соціальні, стрімко переходять в розряд делікатесів. Уряд запевняє, що дана ситуація - витівки опонентів і для подорожчання немає економічних причин, проте виробники та експерти озвучують свою версію, яка розходиться з лінією Кабміну.

Лідер зростання – цукор. Ціна на нього щодня б`є свої ж рекорди. На полицях магазинів солодкий продукт навряд чи можна відшукати дешевше 10-11 грн., а деякі точки взагалі встановили рівень 13 грн. і вище за кілограм. Молочні продукти не відстають – їх вартість впевнено зростає.

Хто «сам дурень»?

Кабмін відреагував на те, що відбувається з властивою йому «проникливістю». «Зростання цін на окремі види продовольчих товарів, яке має місце останнім часом, виглядає неприродним на фоні загальної тенденції сповільнення інфляційних процесів і тих заходів, які зараз приймаються урядом для утримання цінової ситуації», - заявляє міністр економіки Богдан Данилишин. За його словами, основна причина – політична, пов`язана з другим туром президентських виборів. Він вважає, що мета опозиції - дискредитувати прем`єр-міністра Юлію Тимошенко перед другим туром. «Коли б не політичне нагнітання (щодо подорожчання – ред.) окремих товарних позицій, окремих товарних груп протягом останніх тижнів перед другим туром президентських виборів, ми б могли зараз мати нормальний індекс споживчих цін, який був би нижчий за одиницю», - відзначив міністр.

Подібні заяви можна порівняти тільки з одним - тримати хорошу міну за поганої гри, попутно переводячи стрілки... А треба б робити зовсім інше – виправляти ситуацію.

Проте арсенал інструментів для цього у Кабміну не так вже широкий – перевірки постачальників, «несхвалення» подорожчання продуктів, ціни на які обов`язково декларуються, тиск і розслідування. Антимонопольний комітет вже заявив про розгляд справи за фактом різкого та істотного підвищення цін на цукор, які, за попередніми даними, зросли в середньому на 30%. Виконуючий обов`язки голови комітету Олександр Мельниченко відзначив, що таке рішення ухвалене за результатами наради з керівниками регіональних відділень АМК щодо ситуації на соціально значущих  ринках. «Оскільки таке значне подорожчання цукру може мати ознаки порушення конкурентного законодавства з боку учасників ринку, комітет почав розгляд справи», - пояснив він. При цьому в.о. голови комітету застеріг учасників ринку від неправомірних дій і призвав повернути ціни на колишній рівень.

Варто нагадати, що в лютому 2006 р. АМК оштрафував операторів ринку цукру на 17,2 млн. грн. за антиконкурентні узгоджені дії, що призвело до різкого зростання цін на цукор.

Ворог не в тому окопі?

Тим часом, виробники та експерти не згодні з висновками Кабміну. На їхню думку, вся справа в цінах на світових ринках, з якими корелюються ціни внутрішнього ринку. Перший заступник голови правління Національної асоціації виробників цукру «Укрцукор» Петро Борисюк відзначив, що світові ціни на цукор за останні чотири місяці зросли удвічі – до 729 дол. за тонну (Лондонська біржа), 639 дол. (Нью-Йоркська біржа), а з доставкою в Одесу – 687 дол.  Молочні продукти «йдуть в ногу». Експерти прив`язують це теж до світової тенденції. На світових майданчиках на більшість молокопродуктів в другій половині 2009 року підвищення цін склало від 60% до 90%.

Виробники обурені - уряд, не поворухнувши і пальцем, щоб допомогти аграріям виростити продукцію, а виробникам - її переробити, вважає, що має право впливати на кінцевий продукт і встановлювати на нього ціну. «У мене виникає питання, коли зрозуміє уряд, що треба з виробником працювати, сідати, рахувати та говорити – ось вам кредити під 5%, ось вам дотації, ось вам підтримка, а ви дайте нам доступний цукор для внутрішнього ринку. А як не давши нічого, ніяк не допомагаючи, ні на що не впливаючи регулювати ціну.», - підкреслює П.Борисюк.

«Не потрібно шукати цукор в Бразилії, а треба зібрати виробників і подумати, як посіяти в 2010 р. 450 тис. га буряка. Якщо цю площу засіють, Україна повністю буде забезпечена цукром», - додав П.Борисюк. І запитання фахівця цілком закономірні.

Керівник групи експертів асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа вважає, що інструменти, які є у розпорядженні уряду: АМК, Державна цінова інспекція - пожежники, вони не лікують хворобу, лише припиняють течію. А відповідь як завжди проста – стратегія на майбутнє, планування і робота. «На ринку цукру потрібно розібратися з балансом, звідки він поступатиме, якщо потрібний імпорт, розподілити квоту, сказати, коли він буде - і ринок вмить заспокоїться. Як тільки буде закрито питання з балансом, я думаю, питання цін вирішиться саме собою. Поки це не буде зроблено, такі коливання продовжаться. Можна припинити, придушити їх зараз, але все одно це почне вилазити через місяць-два, адже, якщо є загроза в балансовому забезпеченні, то ринок на це реагує», - вважає В.Лапа.

Тиск на ринок просто зажене його в тінь – офіційно продаватимуть цукор по 5 грн., а фактично за нього платитимуть по 10 грн.  Жодна галузь не зможе вижити, працюючи в збиток, реалізовуючи продукцію нижче за собівартість, а цукрова за останні 4 роки одержала більше 2 млрд. грн. збитку в результаті такого регулювання.

На думку П.Борисюка, ціна на цукор стабілізується на рівні світових цін - в роздробі солодкий продукт коштуватиме близько 10 грн. «Вище не буде: якщо у нас буде висока ціна, до нас їхатиме цукор, якщо низька – від нас», - пояснює  прості закони ринкової економіки фахівець.

Щодо ситуації з молочними продуктами, то теперішнє підвищення цін - реакція на зростання закупівельних цін на сировину в другій половині 2009 р. У липні  закупівельні ціни на молоко в господарствах населення складали 1-1,3 грн., а в товарних господарствах – 1,8-2,5 грн. за літр, а вже в грудні вони перемістилися в діапазон 2,5-4 грн. Відповідно зараз відбувається підтягання цін на готову продукцію. «У більшості молокопереробних підприємств економіка не покращилась, просто підвищуються ціни пропорційно підвищенню цін на сировину», - пояснив В.Лапа.

При цьому фахівці вважають, що підвищення цін на молочні продукти несе і позитивні моменти. «Підвищення закупівельних цін на молоко, можливо, буде однією з передумов для стабілізації ситуації в молочному тваринництві, тому що ті ціни, які були на середину 2009 р., дозволяли господарствам працювати в кращому разі в нуль, а частіше - в мінус», - відзначив В.Лапа.

Які б покарання не придумав уряд для виробників, закони ринку диктують своє. «Варіантів небагато - або закриватимуться підприємства, а вже є такі прецеденти, або продукція зникатиме з полиць, тому що довго працювати в збиток ніхто не зможе», - додав він.

«Щодо інших ринків, там навіть якщо і спостерігається підвищення цін, то мають місце елементи паніки. Я б радив споживачам просто на такі моменти не купуватися. Ціни, навіть якщо зараз трохи підвищаться, то глобального зростання по інших видах продукції не буде, можливо, за винятком продукції овочівництва, але основні моменти, пов`язані з сезонністю, вже відбулися», - відзначив В.Лапа.

Які б пояснення не знаходив уряд, намагаючись переконати, що винен в ситуації, що склалася, хтось з опонентів, провівши аналіз стає очевидним - політики в цьому підвищенні цін винні куди менше, ніж економічні чинники.

Популістське шаманство і політичні танці з бубном

Що ж до економічної стратегії, то, скоріше, в Україні - це «розкіш». «У нас схоже на шаманство – ми танцюємо біля вогню і дискутуємо, є підстави чи ні (для підвищення цін – ред.), але ж на мові фактів потрібно говорити, а не заклинаннями», - прокоментував ситуацію В.Лапа.

Складається враження, що в нашій країні економіка відсутня як така. І це є результатом того, що політичні пріоритети переважають над економічними. Уряд своїми популістськими заявами привчив людей до думки, що все повинно бути дешеве, якщо немає, то допоможе. Але для здешевлення товарів сама влада нічого не робить, вона просто намагається тиснути на виробника, щоб той спустив ціну. Не можна забувати про закони ринку, згідно з якими не може товар продаватися за ціною нижчою за собівартість. Продукт або не виготовлятимуть, або порушуватимуть технологію, погіршуватимуть складові, намагаючись максимально здешевити його. Саме тому смак теперішнього хліба такий далекий від того, яким був у минулому.

Пора владі у прагненні дбати про населення переходити від слів до справи – приймати необхідні закони, вводити соціальні картки для малозабезпечених, а не здешевлювати продукти для тих, у кого доходи зашкалюють...

Та й нам варто прийняти, що продукти не можуть коштувати дешево. Адже кожний з нас хоче, щоб його зарплата зростала, праця цінувалася. Оскільки тоді може коштувати копійки хліб, для виробництва якого потрібно підготувати землю, посіяти насіння, зібрати урожай, перемолоти на борошно, випекти буханець? І поки усвідомлення цього не прийде, люди і далі віритимуть популістським, нічим непідкріпленим обіцянкам манни небесною, яка звалиться на нас при виборі того або іншого президента...

Лілія Коваль (УНІАН)

УНІАН в Google News