Ветеринарна служба України заявляє про високий ризик занесення африканської чуми свиней на територію України.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив сьогодні на зустрічі з журналістами перший заступник голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Володимир ГОРЖЕЄВ.

«Існує високий ступінь ризику занесення й розповсюдження вірусу африканської чуми свиней (АЧС) в Україні», – сказав він.

Відео дня

В.ГОРЖЕЄВ пояснив, що в зоні ризику перебувають шість областей України – АР Крим, Донецька, Запорізька, Луганська, Сумська та Харківська області. За його словами, вірус АЧС може потрапити в ці області з території Росії, де ситуація з цим захворюванням дуже напружена, на даний момент там зафіксовано близько 80 неблагополучних у цьому плані пунктів.

За інформацією Ветслужби, ризик занесення вірусу в Україну високий, враховуючи тісні контакти з РФ, міграцію диких кабанів, що є переносниками захворювання, а також високу щільність поголів`я свиней на прикордонних територіях.

При цьому В.ГОРЖЕЄВ зазначив, що АЧС може завдати величезних економічних збитків країні, оскільки під час спалаху захворювання в 20-кілометровій зоні навколо епіцентру захворювання знищується все поголів`я свиней, а також інші країни можуть вводити заборону на ввезення тваринницької продукції та зерна із зараженої території.

В.ГОРЖЕЄВ зазначив, що Ветслужба України прийняла низку заходів для недопущення занесення вірусу в Україну. Зокрема, заборонено ввезення продукції та свиней із неблагополучної території, прийнято низку розпоряджень щодо посилення ветеринарно-санітарного контролю за закритим режимом роботи свинокомплексів. Крім того, створено резерв дизпрепаратів і проводиться дезинфекція всього транспорту, що перетинає кордон. Також проводиться постійний моніторинг ситуації в дикій природі. В зоні ризику проведено вакцинація 1,8 млн. голів свиней від класичної чуми свиней, яка має схожу симптоматику з АЧС, і поява симптомів у прищепленого поголів`я дозволить оперативно діагностувати АЧС.

При цьому В.ГОРЖЕЄВ підкреслив необхідність державного контролю за цією проблемою, для того, щоб оперативно вживати й реалізовувати необхідні заходи.