Чи дозволить Президент «опошлити» експорт зерна?

ВР прийняла закон про введення експортних мит на зерно. Якщо Президент його підпише, то селяни знову недорахуються грошей. Як відзначають експерти, йде відвертий грабіж товаровиробника, і створюються нестерпні умови праці для аграріїв ...

У цьому сезоні аграрна галузь України не може поскаржитися на відсутність уваги з боку уряду і народних обранців. Правда, вона стосувалася в основному певної теми. Спочатку Кабмін ввів квоти на експорт зернових, потім вивів на ринок державного оператора, далі планував зайнятися продажем квот на аукціонах, щоб не пропустити «потоки» мимо. Пізніше придумав альтернативу аукціонам, а Верховна Рада встановила вивізне мито на деякі види зернових культур, розмір яких коливається від 9 до 14%. Маючи благу мету - поповнити державну скарбницю відсутніми мільярдами - депутати в черговий раз призначили село соціальним донором економіки країни.
Ініціатива з введення експортних мит збентежила і аграріїв, і зернотрейдерів. Іншого пояснення таким діям, окрім як зняти побільше «вершків» із зернового експорту, на думку не спадає. Експерти відзначають, що ніякого відношення до обмеження експорту (про всяк випадок, раптом самим не вистачить) мита не мають. Зокрема, Росія два роки тому намагалася ввести мита на експорт зерна нібито для того, щоб зупинити вивезення, але ідея не мала успіху. «Вся історія мит, введених у різні часи в різних країнах, свідчить, що це ніякого відношення до зменшення експорту не має, ну хіба що 100% мито, але в такому випадку воно є просто забороною", - відзначає президент Української зернової асоціації (УЗА) Володимир Клименко.
За його словами, навіть якщо мита будуть введені, темпи експорту залишаться тими ж, просто виробники недорахуються грошей. Адже саме з їхньої кишені нововведення буде оплачуватися, і трейдери знизять закупівельну ціну на зерно на розмір мита. «Зернотрейдери змушені будуть знизити ціну, оскільки їм потрібно заплатити мита до бюджету, а у фермерів не буде вибору, вони ж не стануть сидіти на горі зерна», - пояснив В.Клименко.
«За підрахунками експертів, якщо цей закон набуде чинності, то селяни в цінах, які склалися на поточний момент, втратять, як мінімум, 6 млрд. грн.», - заявляє президент Української аграрної конфедерації (УАК) Леонід Козаченко.
Сума чимала, враховуючи, що є ще одна велика проблема, пов'язана з прийняттям Податкового кодексу. «Він передбачає норму, яка не дає право отримувати ПДВ при експорті зернових, а це ще 20%. Якщо перевести в ціни, то вийде 12 млрд. грн. Тобто, 12 і 6 - 18 млрд. грн. становитимуть мінімальні втрати фермерів за тих обставин, які виникнуть у зв'язку з дією Податкового кодексу і можливим введенням закону (про експортні мита на зерно - авт.) ", - пояснив Л.Козаченко.
«Просто йде відвертий грабіж товаровиробника, створюються некомфортні умови праці на землі», - зазначив віце-президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України (АФЗУ) Микола Стрижак. На його думку, все це, можливо, пов'язано з ринком землі, який може запрацювати в Україні вже з 1 січня 2012 року. Якщо створити нестерпні умови роботи для фермерів, то вони самознищаться, «і тоді вільні землі можна спокійно викуповувати».
Українські аграрні організації звернулися з відкритим листом до Президента Віктора Януковича, в якому просять ветувати закон про експортні мита на зерно, а також терміново створити робочу групу для вивчення ситуації, в тому числі результатів роботи Податкового кодексу.
Як зазначає В.Клименко, УЗА підготувала довідку про країни, де використовуються експортні мита на аграрну продукцію -  Аргентину, Малайзію, Індонезію, Фіджі, Індію, Уганду, Колумбію, Коста-Ріку, Гватемалу, Зімбабве.
«Причому експортне мито в Аргентині призвело до того, що за останні п'ять років країна, яка за своїм економічним розвитком перебувала в десятці світових лідерів, опинилася на 62-му місці. Там постійно страйкують фермери, тому що гроші вилучаються у вигляді експортних мит, надходять до державного бюджету, а з нього назад вже не повертаються, з чим аграрії категорично не згодні. Мені здається, що ми не повинні наслідувати погані приклади, і експортних мит в Україні не повинно бути», - підкреслив В.Клименко.
При цьому в даній ситуації Україна навряд чи може розраховувати на такий же ефект, як і від введення мита на експорт соняшнику, в результаті чого олієжирова галузь країни дістала поштовх для розвитку. «Якщо ми встановимо мита на зерно в надії на те, що будемо висівки експортувати, борошно, то такого ефекту не буде. Соняшник росте у нас, в Росії та Аргентині. Ми є лідерами. А якщо говорити про борошно, то це зовсім інша пісня. Ніякі світові ринки ми не захопимо, тому що в усіх країнах є млини, і вони чекають від нас зерно. Крім того, борошно - швидко псується, а зерно - зберігається роками. Тому в даному плані введення мита є нераціональним, воно Україні нічого не дасть», - пояснив В.Клименко.
Водночас, Президент і уряд на кожному кроці декларують плани збільшення виробництва зерна до 80 млн. тонн і більше. А для їх реалізації необхідна зовсім інша політика. «Ми дуже сподіваємося, що Президент ветує закон, оскільки мита - збір коштів за рахунок виробників зерна, а раз Україна рухається в бік виробництва 80 млн. тонн, то аграрії повинні отримувати гідні гроші за свою працю», - вважає В.Клименко.
Поки що дії влади йдуть у розріз з деклараціями про «зерновий штурм» - постійно контролюючи ціни, закриваючи експорт, уряд перетворив товаровиробників на відділ соцзахисту, який тільки тим і займається, що забезпечує населення дешевими продуктами харчування, а сам балансує на межі. І якщо з ряду питань абсурдні ініціативи Кабміну викликають бурхливу реакцію, то такі самі дії щодо зерна нікого не обурюють - аграрії все стерплять. Але експерти впевнені, що це ненадовго, і чаша терпіння може ось-ось переповнитися...
І ще один аспект зернової проблеми. За словами Л.Козаченка, у світі щодня від голоду вмирають 30 тис. людей, а 1 тонна зерна рятує життя за рік п'ятьом. Тобто, якщо Україна експортує 20 млн. тонн зерна, то 100 млн. людей на планеті виживуть. «Якби у нас була прагматична політика, яка сприяла б залученню інвестицій, ми б вийшли на 90 млн.-100 млн. тонн виробництва зерна, і експортували - 50 млн. тонн, то ми б рятували щорічно від смерті мінімум 250 млн. чоловік», - зазначив Л.Козаченко.
Варто додати, що це - етична сторона проблеми. Але насправді, на дефіциті продовольства Україна могла б заробляти чималі гроші...
«У 2050 році населення планети досягне 9 млрд. Щоб його прогодувати, потрібно виробляти в 1,5 раза більше зерна. Весь світ дивиться на Україну. Якщо ми будемо погано господарювати, у нас все заберуть, і в олігархів теж. Земля повинна годувати населення, Україна приречена вирощувати зерно і годувати планету», - підкреслив у розмові зі мною один із зернотрейдерів.
Залишається сподіватися, що уряд України зрозуміє це раніше, ніж запрацює «імунна система» планети у вигляді голодних воєн і боротьби за ресурси.

Лілія Коваль (УНІАН)

УНІАН в Google News