В Україні вигідно організовувати виробництво товарів «ширвжитку» і продовольства.

Таку думку виказала народний депутат від КПУ Алла АЛЕКСАНДРОВСЬКА в коментарі Інституту Горшеніна під час експертного опитування «Інвестиційна привабливість України після підписання договору про ЗВТ з ЄС» в рамках річної програми Інституту «Україна-Росія-ЄС».

«Україна володіє значним потенціалом у сфері виробництва аграрної продукції, продовольства. Інвестиції в цей сектор економіки вигідні, оскільки потреба в продовольстві зростає, і ціна на продукти харчування також постійно збільшується. Зона вільної торгівлі робить такі інвестиції ще привабливішими», - сказала А.АЛЕКСАНДРОВСЬКА.

Відео дня

Проте тут, на думку народного депутата, є суперечність, яка не знімається режимом Зони вільної торгівлі. «Інвестори хочуть не просто користуватися землею, вкладаючи значні кошти у збереження її родючості, в розвиток інфраструктури в аграрному секторі. Інвестори хочуть мати землю у власності, аби вкладати свої гроші в розвиток, поліпшення своєї власності! Інвесторам потрібні гарантії тривалого користування землями України. На мій погляд, питання про власність іноземних громадян земель сільськогосподарського призначення в Україні не може навіть стояти. Україна не має права втрачати практично основного на сьогодні свого ресурсу – землю сільськогосподарського призначення. Чи можемо ми дати гарантії тривалого користування інвесторами землями сільськогосподарського призначення? Для інвестора головне – отримання прибутку. Він реалізує товар там, де можна одержати максимальний прибуток. Для України важливим є забезпечити продовольством перш за все своїх громадян, а потім уже – одержати прибуток від реалізації продукції аграрного сектору економіки на світових ринках. Тобто, експорт продовольства можливий за умови забезпечення продовольчої безпеки в Україні. Тому інтереси інвестора можуть не збігатися з інтересами країни! І ця суперечність не знімається режимом ЗВТ», - вважає А.АЛЕКСАНДРОВСЬКА.

Також вона відзначила, що режим Зони вільної торгівлі створює сприятливі умови для переміщення товарів через кордони. «Україна сьогодні практично не виробляє багато чого з того, що називають «товари широкого споживання» - «ширвжиток». У більшості випадків у магазинах України громадяни купують посуд, одяг, взуття, меблі, побутову техніку, ліки, вироблені за межами країни. Є, звичайно, дещо з названого, що виробляється в Україні, проте питома вага таких товарів в загальному товарообігу – незначна. Таким чином, режим Зони вільної торгівлі створить ще сприятливіші умови для надходження на внутрішній споживчий ринок України товарів «ширвжитку». Жодної потреби створювати в Україні виробництво таких товарів при цьому не виникає. Таким чином, можна зробити висновок про малу ймовірність вкладення інвестицій у сферу виробництва товарів «широкого споживання», - сказала народний депутат.

Інвестиції в українську промисловість, після підписання угоди про ЗВТ з Європейським Союзом, на її думку, малоймовірні.

«В Україні є значні за масштабами території, забезпечені необхідними для промислового виробництва комунікаціями. Раніше на них працювали великі промислові підприємства, що зникли в результаті приватизації і «реформ» в економіці. На Харківщині – це, наприклад, міста Харків, Першотравневий, Куп’янськ, Ізюм. Проте власники приватизованих і знищених підприємств навряд чи захочуть віддати ці промплощадки під забудову нових виробництв. Є трудові резерви (робітничі й інженерно-технічні працівники) з числа колишніх працівників цих підприємств. Проте їх здатність освоювати нові технології незначна через практичну втрату цих навиків за роки існування прихованого і легального безробіття. Сфера діяльності, для якої в Україні готуються молоді кадри робітників й інженерно-технічних працівників, надзвичайно вузька. Здебільшого готують робітничі кадри для будівництва, роботи на залізничному й автотранспорті. Таким чином, інвестиції в промислове виробництво також маловірогідні. І режим ЗВТ цю ситуацію не змінить», - вважає народний депутат.

А.АЛЕКСАНДРОВСЬКА відзначила, що Україна – ємний ринок для товарів, які можна виробляти всередині країни. «Тому все ж таки вигідно тут, в Україні, організовувати виробництво і товарів «ширвжитку», і продовольства. Тому можна і потрібно вкладати кошти в розширення виробництва, створення нових виробництв. Якщо перешкодою для інвестицій є корупція і бюрократія - то про це необхідно говорити відкрито і предметно. Я вірю, що ці «негаразди» можна подолати. Приклад того – Білорусь і Китай», - сказала вона.