Аграрії масово відкладають IPO

Українські аграрні холдинги масово відкладають розміщення своїх акцій на біржах, посилаючись на «несприятливу ринкову кон'юнктуру». У чому справжня причина: у інвесторів «закінчилися» гроші, або новачкам не довіряють?..

У липні вже два великих аграрних холдинги заявили про те, що відклали розміщення своїх акцій на біржах. Український виробник соняшникової олії ViOiL Holding SA та Valinor Public Ltd, що володіє агропромисловими активами в Росії та Україні в один голос послалися на «несприятливу ринкову кон'юнктуру».

У чому причина: в інвесторів «закінчилися гроші», або новачкам з українського АПК не довіряють?..

У кільватері лідерів

Треба сказати, що розміщення великих гравців української аграрки на Варшавській та Лондонській біржах насправді наробило шуму. І «Миронівський хлібопродукт», і «Кернел», і «Астарта» не тільки привернули мільйони доларів на розвиток, а й стабільно показують зростання вартості акцій. Іноді швидко і в рази, як той же «Кернел» на Варшавській біржі, іноді довго і «зі смаком», як МХП в Лондоні. Пішли за ними «Авангард», «Мілкіленд», «Овостар ЮНІОН» і «КСГ Агро» від IPO залучили трохи менше, але теж залишилися задоволені. У такому кільватері інвесторам зазвичай дуже зручно йти - якщо є вдалі приклади, то є й довіра. Навіть незважаючи на триваючі «боргові лихоманки» в єврозоні, постійну критику українського уряду за незграбне держрегулювання в аграрному секторі і т.д. Навесні й на початку літа аналітики навперебій прогнозували зростання прямих іноземних інвестицій в АПК цього року. Різнилися лише цифри прогнозів - в межах 30-50%. І ось невдача - настав липень, і ми почули про «несприятливу ​​кон'юнктуру». Звідки вона могла взятися? Галузеві експерти впевнені, що причина зовсім не у втраті привабливості галузі та несприятливій ​​кон'юнктурі ринку, а тільки в не до кінця сумлінному позиціонуванні окремих компаній.

Повітряні замки

Щоб зрозуміти, тенденція це, і чи варто турбуватися про перспективи всієї галузі, треба пильніше подивитися на тих, хто відклав «похід за грошима»: що це за компанії, і які у них шанси. На своєму сайті вінницька промислова група «ВіОйл» голосно заявляє, що контролює близько 4% світового ринку соняшникової олії, загальна потужність з переробки насіння соняшнику двох заводів компанії складає 511 тис. тонн на рік, потужності зі зберігання - 186 тис. тонн насіння соняшнику.

Від первинного публічного розміщення своїх акцій на Варшавській фондовій біржі вінничани планували залучити близько 143 млн доларів. Менеджмент групи малює барвисту картинку свого розвитку, намагаючись переконати інвесторів у тому, що переробляючи сьогодні 500 тисяч тонн насіння соняшнику на рік і заробляючи близько 150 доларів на тонні сирої олії, за рахунок залучених за допомогою IPO інвестицій, вони збільшать свої виробничі потужності й пропорційно свій прибуток. Явно завищений прогнозний прибуток і як результат спотворений мультиплікатор, що наближує «ВіОйл» практично до категорії таких високоприбуткових бізнесів як, наприклад, портова перевалка, для не дуже уважного інвестора дійсно може стати хорошою приманкою. Але професійні біржовики напевно розуміють, що побудувати завод - ще не означає на ньому заробляти. Чомусь провідні гравці - «Кернел», «Бунге», «Каргілл», «Гленкор», що мають стабільне фінансування, роками вибудувану систему закупівель і логістики, якісний досвід будівництва заводів, не поспішають з новими проектами. Ймовірно проблема в тому, що про збільшення потужностей з переробки насіння встигли заявити багато гравців ринку, а ось зростання посівів соняшнику і ріпаку якось не спостерігається.

З кожним роком боротьба за насіннячко посилюється. Вже на сьогодні переробних потужностей в Україні існує на 10,3 млн тонн, а валовий збір соняшника в 2010 році склав 7,3 млн тонн, і за словами Степана Капшука, голови асоціації «Укроліяпром», найближчим часом не варто очікувати зростання посівних площ. Це означає, що вже зараз існує перебір із потужностями. Наприклад, посівні площі Вінниччини, батьківщини «ВіОйл», під соняшник становлять 137 тис. га, - а це всього 232 тис. тонн сировини для всієї області. Навіть існуючі на сьогодні заводи компанія завантажує з натяжкою, при цьому плануючи до 2016 року збільшити переробку до 1,168 млн тонн насіння. До того ж, презентуючи свої конкурентні переваги, претендент на європейські інвестиції замовчує, що один з найбільший українських агрохолдингів «Миронівський хлібопродукт» закінчує будівництво нового потужного маслопрессового заводу, потужністю 500 тис. тонн на рік. І де? Все там же, у Вінницькій області. Крім МХП про плани побудувати маслоекстракційний завод заявив і ще один невеликий гравець - кіровоградська "Креатив груп", що претендує на сировину з тієї ж Вінниці.

Як не дивно, «Креатив груп» також готується до IPO, ризикуючи побудувати ще один повітряний замок, оскільки сільгоспвиробники Кіровоградської області, згадавши про раціональні сівозміні, тільки в поточному році скоротили посіви соняшнику на 26% - до 307 тис. га. І тепер, регіональній компанії належить витримати конкуренцію за сировинну базу, що скорочується, з провідними вітчизняними та міжнародними монстрами. Возити ж насіння з інших областей теж не вдасться: по-перше, вільних обсягів у країні практично немає, по-друге, витрати на транспортування в будь-якому випадку роблять виробництво малорентабельним.

Виходить, що провідні гравці ринку, виходячи з реалій, навіть не намагаються поки нарощувати переробні галузі, хоча могли б це зробити з легкістю. У той час як дрібні компанії, навпаки, прагнуть знайти кошти для будівництва заводів. Інвестори не можуть не поставити логічне питання - навіщо?

Українські експерти припускають, що мова йде не про реальні плани, а про базарну тактику розхвалювання свого товару. Якщо великі компанії розміщували акції, маючи чіткі стратегічні плани розвитку, то їх послідовники, дуже схоже, експлуатують створений позитивний образ в діях, кінцевою метою яких, цілком можливо, є лише отримання грошей. Саме ця обставина насторожує аналітиків.

Перебірливий інвестор

Що це, некомпетентність менеджменту або явний обман? Звичайно, у таких компаній залишається шанс залучити інвестиції на біржі, проте це можуть бути їхні останні мільйони. На такому тлі довіру також можуть втрачати й інші насправді успішні українські компанії, які торгують своїми акціями.

Якого рівня бізнесмени можуть попастися на приманку - складно гадати. Очевидно, світові фінансові центри вже набили руку в українських аграрних реаліях - інформації про плани розвитку вітчизняних холдингів у них достатньо. У завищені показники прибутковості не вірить ніхто, до того ж, коли основні «вершки» з ринку вже зняті великими холдингами, які не збираються поступатися своїми позиціями. Разом з тим, було б передчасно говорити про охолодження очікувань від українського АПК в цілому. Як би там не було, стабільне зростання цін на продовольство, підвищення попиту на нього і високий відсоток розораності українських земель є довгостроковими факторами зростання акцій вітчизняних аграріїв. Тому й «ВіОйл» і «Валінор» не відмінили вихід на біржу, а лише відстрочили його. Гроші в інвесторів є, з чим згодні всі без винятку українські аналітичні групи. Просто до IPO тепер треба готуватися ще ретельніше, оскільки рівень прибутковості аграрних проектів буде піддаватися все більшим сумнівам.

Сергій Карпенко

УНІАН в Google News