Аграрний комплекс: між соцзобов'язаннями та податками
Аграрний комплекс: між соцзобов'язаннями та податками

Аграрний комплекс: між соцзобов'язаннями та податками

19:04, 16.09.2011
11 хв.

Аграрний сектор України не один рік демонструє завидну динаміку зростання, випереджаючи інші галузі економіки. Але зараз ситуація може змінитися, і не з об`єктивних причин, а з вини непродуманої політики уряду...

Аграрний сектор України демонструє дуже непогану динаміку зростання, випереджаючи інші галузі економіки. Навіть криза 2008-го і очікування нової хвилі глобальної рецесії не змогли скоротити обсяги сільськогосподарського виробництва. У 2010 році вони збільшилися, в порівнянні з 2009 роком, на 15% і склали майже 185 млрд. грн. Однак зараз вітчизняний АПК може загальмувати і аж ніяк не з об`єктивних причин, а з вини непродуманої, якщо не сказати шкідницької, політики уряду. Під час ІІ Міжнародної конференції «Ефективне управління великими аграрними компаніями», що відбулася 15 вересня в Києві, експерти обмінялися поглядами щодо перспектив аграрного сектору України та його основних проблем.

Вічно безхмарне майбутнє

За 20 років української незалежності про необхідність розвитку сільського господарства як однієї з пріоритетних і найбільш перспективних галузей економіки країни сказано більш ніж достатньо. Ефект від цих розмов прямо пропорційний, але тільки зі знаком «мінус». Маргіналізація сільських жителів зайшла настільки далеко, що, за даними соцопитувань, більшість з них не бажають займатися землеробством, а вважають за краще здавати землю в оренду чи навіть продати її. Сільські жителі сотнями тисяч потягнулися в міста в пошуках некваліфікованої і низькооплачуваної роботи. Водночас, в аграрний бізнес готові вкладати великі бізнесмени, які заробили капітал в таких далеких від АПК галузях, як металургія чи хімія. Причина проста - у часи економічної, а точніше фінансової нестабільності, світовий ринок того ж металопрокату поводиться вкрай непередбачувано: є кошти на великі інфраструктурні проекти, є і попит на метал. А грошей якраз зараз і немає. Зовсім інша справа продовольство: попит на нього впасти не може за замовчуванням, він буде продовжувати зростати, враховуючи збільшення кількості жителів планети. За даними ООН, щоб нагодувати землян, вже в найближчі 30 років потрібно буде збільшити виробництво сільськогосподарської продукції мінімум у півтора разу, а в країнах, що розвиваються, - удвічі.

Відео дня

Природно, Україна з її чорноземами цілком може претендувати на помітну частку зростаючого ринку зернових та м`ясомолочної продукції. Як вважає експерт Світового Банку Клаус Дайнінгер, перспективи зростання аграрного сектора України нітрохи не гірші, ніж в Аргентини, яку вважають одним із ключових гравців на світовому сільгоспринку. І це незважаючи на той факт, що наша країна, на відміну від Аргентини, знаходиться в зоні ризикованого землеробства. До речі, про те, що клімат на більшій частині України далеко не такий м`який, як в найбільш розвинених аграрних країнах, у нас чомусь часто забувають. Проте, шанси вирватися у світові лідери постачальників сільгосппродукції у нас є, а за деякими напрямками українські аграрії це вже зробили. У 2010/11 маркетинговому році українські підприємства виробили 2,9 млн. тонн соняшникової олії, що на 3,8% більше, ніж у минулому сезоні. На експорт було поставлено 2,6 млн. тонн, що зробило Україну найбільшим постачальником цього продукту на світовий ринок. Згідно з прогнозами німецької компанії Oil World, в 2011/12 маркетинговому році експорт може зрости до 2,8 млн. т, що забезпечило б надходження до українського бюджету не менше 117,6 млн. євро. Але...

Туманне сьогодення

Держава уважно стежить за успіхами аграріїв. Наприклад, тільки справи у виробників соняшникової олії пішли вгору, Кабмін не забарився відреагувати. У вересні в уряді почали серйозно обговорювати можливість введення експортних мит на даний продукт, розраховуючи таким чином залучити до бюджету до 7 млрд. грн. У відповідь учасники ринку мають намір істотно скоротити виробництво і переорієнтуватися на експорт насіння соняшника. Вже зараз українські виробники скорочують закупівлі сировини, що, негативно позначиться на агропідприємствах, які займаються вирощуванням соняшника. Залишається, правда, надія, що Кабмін все ж не зважиться вводити мито, тому що в проекті держбюджету на 2012 рік доходи від нього не передбачені.

Податкова політика держави щодо аграрного бізнесу загалом виглядає відверто дискримінаційною, в порівнянні з іншими експортоорієнтованими галузями.

Як зазначає президент Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса, за останні роки 17 українських компаній, що працюють в аграрному секторі, вийшли на IPO, однак непродумана податкова політика уряду призвела до того, що їхня ринкова капіталізація різко впала. «Після введення в липні експортних мит на сільгосппродукцію, акції агрохолдингів впали за 2 місяці на 1,5 мільярда доларів. Можливо, держава і отримала в бюджет якихось 20 млн. євро з цих мит, але втрати від зниження експорту сільгосппродукції становлять близько 800 млн. дол. валютних надходжень. Чому потрібно намагатися залишити без штанів 15 мільйонів жителів села, замість того, аби ввести експортне мито на хімічну промисловість, де, по суті, заробляє одна людина , - зазначив експерт.

Він також висловив подив щодо планів уряду обмежити імпорт сільгосптехніки до України. «Уряд хоче пересадити українського фермера з імпортної високоефективної техніки, на яку він роками збирав гроші, на застарілу українську. У такому разі Кабмін повинен у повному складі пересісти зі своїх «Мерседесів» на «Запорожці», - запропонував А.Ліссітса.

Після введення мит на експорт зерна в липні 2011 року обсяги поставок зернових з України різко впали. Наші експортери втрачають зовнішні ринки збуту, з яких їх витісняє Росія. При цьому в Міністерстві економічного розвитку заявляють, що експортні мита на зерно можуть бути продовжені до кінця поточного маркетингового року, тобто, до липня 2012 року. Чи дозволить обмеження утримати зростання цін на внутрішньому ринку хлібопродуктів, що і є однією з основних причин введення мит?

Як зазначає директор київського Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський, досвід підказує, що подібними заходами досягти бажаного не вдасться. Зате ринок збуту для українського зерна точно втратимо. Експерт переконаний, що однією з головних проблем для сільського господарства України є невизначеність уряду, який не може вирішити, що для нього важливіше: підтримувати соціальні стандарти за рахунок цієї галузі, або почати ставитися до неї так само, як і до інших експортоорієнтованих галузей.

Труднощі зростання

Незважаючи на всі хитрощі влади з вибивання із аграріїв додаткових надходжень до бюджету, галузь продовжує розвиватися. За даними «Українського клубу аграрного бізнесу», структура аграрного бізнесу в Україні еволюціонує в бік укрупнення холдингів. «У наше сільське господарство прийшли великі закордонні та внутрішні інвестори, спостерігається тенденція до горизонтальної і вертикальної інтеграції холдингів. Укрупнення відбувається не тільки самих холдингів, але й компаній середнього розміру. Якщо торік в Україні було всього 58 холдингів, кожен з яких володів в середньому 69 тис. га землі, із загальним обсягом оброблюваних земель близько 4 млн. га, то цього року їх стало 79 з загальною площею обробітку 5 млн. 200 тис . га і середньою площею на один холдинг 66 тис. га землі». - відзначає А.Ліссітса.

Однак, за його словами, середня ефективність українського аграрного холдингу не дуже сильно відрізняється від ефективності радянського колгоспу. «Якщо порівняти врожайність пшениці і витрати на її вирощування, то потенціал зростання ефективності для наших аграрних холдингів виявиться величезним», - підкреслив експерт.

Водночас, він зазначив, що в українському сільському господарстві присутні такі нетипові для європейців фактори як відповідальність агрохолдингів за розвиток сільських територій, за підготовку власних кадрів. «Якщо в розвинених країнах цими питаннями займається держава, то у нас компанії все більше і більше інвестують у ці напрямки. Якщо з 1 січня 2012 року в Україні запрацює ринок землі сільськогосподарського призначення, то соціальні зобов`язання аграрних компаній ще більше посиляться», - прогнозує А.Ліссітса.

Але от парадокс, за всієї соціальної завантаженості великим агрохолдингам не вдається сформувати позитивний імідж в очах сільського населення. При цьому, за його словами, серед українського населення сформувалося стереотипне сприйняття аграрного холдингу. «Власник холдингу сприймається як якийсь барон-латифундист, а робітники холдингу - як бідне сільське населення, яке він обдирає», - констатує А.Ліссітса.

Немає сумнівів, що такий дисонанс утворився, в першу чергу, завдяки державі, яка замість того, аби реально сприяти розвитку українського села, намагається перекласти це завдання на приватний бізнес. Сільських жителів розбещують, привчаючи до того, що великий землевласник зобов`язаний за свій рахунок розвивати місцеву інфраструктуру. При цьому зрозуміло, що корумпованість місцевої влади зводить всі соцзобов`язання приватного бізнесу нанівець.

Ще один парадокс полягає в тому, що, незважаючи на величезну різницю між великими аграрними холдингами, середніми компаніями і дрібними фермерськими господарствами, всі вони абсолютно однаково незадоволені аграрною політикою держави.

Як вважає А.Ліссітса, щоб змінити ситуацію, великий аграрний бізнес має взяти на себе відповідальність за зміну державної політики у цій сфері. Потрібно побудувати ефективну систему комунікації з державою, інвесторами та сільськими жителями.

На закінчення варто зазначити, що попереду аграріїв чекають нові випробування. У першу чергу, заплановане скасування з 1 січня 2012 року мораторію на продаж земель сільгосппризначення. З одного боку, є ймовірність того, що значна частина землі опиниться в руках порівняно дрібних власників, часто далеких від сільського господарства. Такі, з дозволу сказати, фермери можуть купити пару гектарів «щоб було», а там як Бог дасть. Ні про яке ефективне використання при цьому не може бути й мови. Є й більш серйозна небезпека, про яку багато говорять опозиційні політики - скуповування землі двома-трьома олігархами з метою її подальшого перепродажу. Так що, можливо, з прийняттям законопроекту про земельну реформу варто почекати, замінивши його інститутом довгострокової оренди з правом застави в банку для отримання кредиту, а також правом передачі в спадщину. До речі, зарубіжні експерти говорять про те, що вартість оренди землі в структурі витрат великих агрохолдингів займає зовсім незначну частку. Наприклад, у тій же Аргентині вартість оренди землі в 8-10 разів вища, ніж в середньому по Україні, і нічого, розвиваються...

Антон Лосєв (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся