«Органічний» закон - захист споживача чи профанація?

Ситуація на ринку органічних продуктів буде залежати від того, наскільки глибокий приймуть закон і чи чітко він буде виконуватися. На прикладі маркування на наявність ГМО видно, до якого абсурду можна довести початково здорову ідею...

Парламенту пропонують законодавчо регламентувати обіг органічної сільськогосподарської продукції, тобто продукції, у процесі виробництва якої не використовуються хімічні добрива, регулятори росту рослин чи кормові добавки і антибіотики, якщо йдеться про тваринництво.

Відразу два законопроекти на цю тему зареєстровано у Верховній Раді. Перший – депутатом-опозиціонером Юрієм Кармазіним, а другий – Кабінетом Міністрів.

Законопроекти про органічну сільгосппродукцію подаються у Раду далеко не вперше, в 2011 році депутати навіть прийняли один такий документ, правда, згодом його ветував Президент. Як наслідок, виробництво органічних продуктів залишається поза законодавчим полем, що дає всім охочим можливість використовувати в оформленні упаковок продовольчих товарів позначки «еко-», «біо-» «натур-» і таке інше, не маючи при цьому анінайменшого стосунку до органічних методів ведення сільського господарства. Таким чином, ухвалення відповідного закону в принципі мало б впорядкувати цей ринок і зробити його зрозумілим для споживача. Але всі ми чудово знаємо, чим обернувся закон, який зобов`язав виробника маркувати свою продукцію відповідно до наявності/відсутності у ній генетично модифікованих організмів. Прилавки наших супермаркетів зарясніли наклейками «Без ГМО», тоді як натрапити на продукти, на яких було б чесно вказано, що вони містять ГМО, так нікому і не вдалося. Отож, непогану ідею було повністю дискредитовано. Чи не трапиться після ухвалення «органічного» закону чогось подібного – ось питання, яке мало б непокоїти українських законотворців.

Традиції нетрадиційного землеробства

Головним завданням органічного сільського господарства є мінімізація або цілковита відмова від використання синтетичних добрив (пестицидів, регуляторів росту рослин, кормових добавок, генетично модифікованих організмів). Для підвищення врожайності, забезпечення культурних рослин елементами мінерального живлення, боротьби зі шкідниками і бур`янами, в «чистому» землеробстві застосовуються органічні добрива (гній, компости тощо), а також спеціальні методи обробки грунту.

Зрозуміло, що відмова від синтетичних хімдобрив – дороге задоволення, яке до того ж відчутно знизить ефективність органічного агропідприємства у порівнянні з його конкурентами-традиціоналістами. Прихильники органічного землеробства, до речі, не погоджуються  з тим, що їхні методи називають нетрадиційними на противагу усталеним за останні 100 років способам ведення сільського господарства. «Чому всіляку погань називають традиційною, а будь-які спроби поліпшити ситуацію відразу зараховують до нетрадиційних? При цьому часто під визначення «нетрадиційний» потрапляють різні шарлатани від науки, медицини чи того-таки сільського господарства», - задаються вони питанням.

Погодимося, що рясну заливку овочів на грядках токсичною хімією, звичайно, не варто розглядати як заповіти наших предків-землеробів. Органічні методи були б їм, безумовно, ближчі. Проте й органічне землеробство не можна вважати панацеєю від усіх бід. Низька ефективність органічного землеробства ніколи не дозволить йому повністю витіснити нинішні методи сільгоспвиробництва, оскільки це загрожуватиме населенню землі повальним голодом.

Є маса питань і до якості продуктів органічного землеробства. Відомо, що заміна азотних добрив гноєм у деяких випадках веде до появи в злаках і овочах різних шкідливих бактерій. Як сказав один дослідник органічного землеробства, всім, хто хоче возз`єднатися з матінкою природою, варто пам`ятати, що вона дуже навіть зубаста. Одне слово, кожен має право сам вирішувати, що для нього шкідливіше – хімічні добрива чи патогенна флора, яка процвітає в коров`ячому гної, а потім потрапляє на листя органічного салату. При цьому в Україні споживач, по суті, позбавлений права на такий вибір. Щоб він з`явився, необхідно законодавчо відрегулювати ринок органічної продукції.

В очікуванні закону

Варто визнати, що вже сьогодні для того, щоб називати свою продукцію органічною, добросовісний український виробник зобов`язаний виконати низку жорстких вимог. Але ж існує величезна кількість тих, для кого наклеювання на свій товар ярличка «екологічно чистий продукт» – лише вдалий маркетинговий хід, не більше. Відрегулювати плутанину на продуктовому ринку намагалися не раз, але жоден законопроект про органічні продукти так і не пройшов у парламенті. У квітні 2011 року Верховна Рада все ж таки прийняла Закон “Про органічне виробництво”, але Президент його ветував. Серед основних зауважень Віктора Януковича експерти виділили нездатність цього документа забезпечити системне вирішення всього комплексу питань у сфері органічного виробництва, а також те, що переважно цей документ був спрямований на розподіл повноважень у даній сфері між органами виконавчої влади. Погодьтеся, дуже знайома ситуація, коли чиновники намагаються створити черговий привід для збору коштів на тому чи іншому ринку.

Враховуючи те, що законопроект депутата Юрія Кармазіна, зареєстрований у січні цього року у ВР, явно програє кабмінівському з погляду «прохідності» в парламенті, зосередимося на ініціативах уряду (законопроект «Про принципи органічного виробництва» №9707-1). Тим паче, що обидва документи багато в чому дуже схожі.

Коментуючи законопроект 9707-1, голова правління Федерації органічного руху України (ФОРУ) Євген Милованов наголосив, що його ухвалення вкрай потрібне.

«В Україні нарешті повинні з`явитися правила гри для тих, хто хоче займатися виробництвом органічної сільгосппродукції. Галузь існує вже 10 років, але жодного законодавчого акту в Україні досі не було прийнято. На превеликий жаль, у нашій країні не одиничні факти появи «псевдоорганіки», тому дуже важливо, щоб закон був, тільки він дозволить боротися з цією проблемою. Звичайно, розвиток ситуації на ринку органічних продуктів залежатиме від того, наскільки глибоким буде закон, що приймається, і наскільки чітко він буде виконуватися. На прикладі обов`язкового маркування на наявність ГМО в харчових продуктах ми бачимо, до якого абсурду можна довести початково здорову ідею», – відзначив експерт.

Говорячи про те, яка саме структура займатиметься сертифікацією органічного виробництва і кінцевої продукції, Є.Милованов наголосив, що наразі в законопроекті не йдеться про те, що цим правом наділять виключно державний орган. «На мій погляд, набагато краще, якщо в країні будуть недержавні сертифікаційні органи. Після проходження міжнародної акредитації вони дорожитимуть своїм ім`ям і не допустять видачі сертифікату недостойним виробникам. Усі ми знаємо, як у держорганах іноді відбувається видача тих чи інших дозволів або сертифікатів – Іван Іванович подзвонив і сказав, кому видавати, а кому ні. Водночас світова практика демонструє наявність як державних, так і приватних сертифікаційних органів. При цьому доцільно мати певний державний логотип, яким би могли маркуватися органічні продукти, за аналогією з органічним «євролистом». Після сертифікації той чи інший виробник діставав би право користуватися цим логотипом на період дії сертифікату, якщо через рік виробник не підтвердив відповідність, його позбавляють цього права. Проте наразі ми можемо тільки домислювати, як усе відбуватиметься на практиці, оскільки законопроектом Кабміну дана процедура точно не визначена», – відзначив експерт.

Він також вважає, що в законі повинні бути виписані такі вимоги до органічного виробництва, які були б не нижчими, ніж у Євросоюзі. «Сьогодні всі цивілізовані виробники органічної сільгосппродукції в Україні сертифікують її, зважаючи на вимоги ЄС. В Україні працює 15 сертифікаційних органів, у тому числі й один український – «Органік стандарт», – уточнив експерт.

Отже, ми бачимо, що законопроект Кабміну загалом позитивно сприймається прихильниками органічного землеробства. Але деякі його норми явно не виписані, що залишає велике поле для самодіяльності чиновників у разі його ухвалення.

Як відмежувати «органічні» землі від «хімічних»

Є в законопроекті ій такі моменти, які навіть у неінформованої в органічному виробництві людини можуть викликати подив. До таких можна зарахувати норму про обов`язкову оцінку придатності земель і об`єктів для виробництва органічної продукції (сировини). Так, оцінка повинна проводитися органом сертифікації на основі висновків відповідних установ, визначених центральним органом виконавчої влади з питань формування і забезпечення реалізації державної аграрної політики у сфері органічного виробництва. Дуже важко собі уявити, як ця оцінка здійснюватиметься на практиці.

Проте Є.Милованов не вважає сертифікацію сільськогосподарських земель згідно з вимогами до органічного виробництва нерозв`язною проблемою. «Справді, не все так ідеально, як хотілося б, ми живемо на одній планеті, і поширення шкідливих викидів в атмосфері неможливо локалізувати певною територією. Але у нас вже є десятирічний досвід органічної сертифікації, у ньому враховуються буферні зони, які повинні відмежовувати землі органічного землеробства від конвенціональних (неорганічних) господарств або зон забруднення промпідприємств. Але врешті-решт органічна продукція, вирощена, наприклад, у Закарпатті, звісно, буде для споживача бажанішою, ніж вироблена в індустріальних регіонах країни. Наявність на упаковці позначки «органічний продукт» у жодному разі не відмінятиме інші вимоги до якості продуктів харчування. Отож, тільки споживач вирішуватиме, чому він довіряє більше і що йому більше до смаку», – наголосив голова ФОРУ.

Варто зауважити, що єдина вітчизняна компанія, яка займається сертифікацією органічного виробництва і продуктів – «Органік Стандарт» уже налагодила співпрацю з центром охорони земель Мінагрополітики України – «Держродючість». Як уточнив директор «Органік Стандарт» Сергій Галашевський, одними з головних завдань цього центру є паспортизація земель України і проведення агроекологічних обстежень. «У законопроекті 9707-1 міститься ідея створення спеціальних критеріїв оцінки земель, задіяних в органічному виробництві. Але самих критеріїв у законі немає, і чи будуть вони, поки що не зрозуміло», – наголосив С.Галашевський.

При цьому, за його інформацією, у Європі землі органічного землеробства не сертифікуються. «Основна увага під час сертифікації приділяється процесу виробництва органічної продукції, її кінцевій якості. Спеціальних вимог до землі, до того, в яких кліматичних умовах здійснюватиметься виробництво, немає. Водночас сертифікаційний орган зобов`язаний проаналізувати вірогідність потрапляння шкідливих речовин у грунт, а відповідно, і в продукти, на ньому вирощені. За результатами аналізу видаються рекомендації щодо необхідності витримати певну відстань від промислових об`єктів», – уточнив експерт.

Якщо в кабмінівському законопроекті питання оцінки земель не буде виписане чіткіше, то він може виявитися дуже забюрократизованим і, як наслідок, стати ще одним розсадником корупції.

Тонкощі сертифікації, або Чого можна чекати від органічного виробництва

Але оцінка земель – це лише частина великого і складного процесу. Як зауважує Сергій Галашевський, органічне виробництво об`єднує в собі дуже багато видів господарської діяльності. «Тут і рослинництво, і тваринництво, і переробка, і транспортування та зберігання продукції. Різні види діяльності передбачають різні вимоги, але основоположною залишається цілковита відмова від синтезованих добрив і засобів захисту в рослинництві, а також повна відмова від ГМО. Але є вимоги, про які хоч і не так багато говориться, але вони мають не менше значення для кінцевого результату – отримання органічних продуктів харчування. Дуже важливу роль, наприклад, відіграє система відстежування сировинного потоку, який надходить з органічних агропідприємств на переробні. Має бути чітко видно, від якого постачальника надійшов той чи інший продукт і що з ним відбувалося на всіх етапах переробки, а потім у процесі зберігання», – пояснив експерт.

Відповідаючи на питання про типи органічних продуктів, які можуть надходити у роздрібну торгівлю, С.Галашевський відзначив, що основну їх частину становитимуть різні крупи і овочі. Водночас він не виключив можливості появи у майбутньому українських «чистих» консервованих овочів. «Теоретично це можливо, хоча консерви і є більш високотехнологічним продуктом, який потребує ретельнішого аналізу. Ви будете здивовані, але в США вже з`явилася органічна кока-кола. Все це можливо, але найскладніший органічний продукт, який скоро надійде в продаж у нас, – глазуровані вівсяні і кукурудзяні пластівці, до їх складу буде входити вже п`ять компонентів. Я думаю, що згодом з`явиться органічний хліб», – прогнозує С.Галашевський.

Що стосується продуктів м`ясомолочної промисловості, то з ними, за його словами, ситуація куди складніша. «Якщо ми говоримо про м`ясну продукцію, то основною трудністю буде організація переробного виробництва згідно з вимогами до органічних продуктів. Тут виробникові знадобляться власні м`ясопереробні потужності, починаючи з бойні, а це в умовах нашого законодавства вкрай проблематично. В результаті виробникові доведеться пройти не тільки органічну сертифікацію, але й одержати ряд інших дозволів. У 2011 році в Україні з`явився такий органічний продукт, як курячі яйця, так що поява в такому ранзі курячого м`яса – справа часу», – підсумував С.Галашевський.

З міркувань експерта видно, наскільки громіздке і складне питання стоїть перед українським парламентом. Ще скрупульознішою буде робота чиновників із впровадження «органічного» законодавства, якщо документ 9707-1 таки приймуть. Доведеться розписувати масу додаткових підзаконних актів. Усе це не вселяє оптимізму, адже дуже добре відомо, що наші бюрократи ретельно розробляють тільки корупційні схеми.

Петро Черних (УНІАН)