Розрив газових контрактів між Україною і Росією не звільнить сторони від виконання своїх зобов'язань згідно з цими контрактами, тому так просто подібний намір Росії реалізувати не вдасться.
Таку думку президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з питань енергетики Михайло Гончар висловив під час чату в "Главреді".
На його думку, "Газпром" створює відповідний медіа і психологічний ефект тиску на українське керівництво і керівництво ЄС з тим, щоб змусити Київ враховувати російську позицію, а Брюссель схилити до лояльного ставлення в питанні будівництва "Північного потоку-2".
Читайте такожМВФ: ціни на енергоресурси в Україні знову стали політичним питанням
"Однак, навіть якщо контракти будуть розірвані, або їх дія завершиться у визначений термін — 31 грудня 2019 року, "Газпром" не зможе обійтися без послуг української ГТС, принаймні ще протягом двох років "Газпром" буде "доводити до розуму" (виконувати роботу із випробування новозбудованих газотранспортних систем "Північний потік-2" і "Турецький потік") до виведення їх на проектну потужність. Тому, так чи інакше, якийсь тимчасовий транзитний контракт буде підписаний", — вважає він.
За словами експерта, якщо буде мати місце консолідована позиція України та Європейської комісії, то спільними зусиллями можна схилити російську сторону до підписання чергового довгострокового контракту з відповідними гарантіями транзитних обсягів за принципом "транспортуй або плати".
"Поки ми спостерігаємо відсторонену позицію Європейської комісії, позицію посередника між Україною і Росією, що, на мій погляд, неприпустимо, оскільки Україна, а не Росія, є членом договору Енергетичного співтовариства, Україна, а не Росія має Угоду про асоціацію з ЄС, Україна, а не Росія імплементує Третій енергопакет. Тому логічно, що Брюссель і Київ повинні діяти консолідовано", — зазначив співрозмовник.
Гончар додав, що завданням української дипломатії у цьому контексті є питання досягнення консолідації зусиль в інтересах як України, так і ЄС.
"Для нас важливо домогтися гарантій завантаження нашої ГТС хоча б на рівні 60 млрд кубометрів на рік, тоді вона збереже свою функціональність, і хоча й близьку до нуля, але позитивну рентабельність", — резюмував аналітик.
