Попри рішення Фінляндії і Швеції дозволити прокласти "Північний потік-2" через свої виключні економічні зони, російський газопровід в обхід України ніколи не буде збудований.
Зараз у битві за цей проект "Газпром" сконцентрувався на тому, щоб отримати дозволи від урядів різних країн на транзит російського газу через їхні територіальні води і територію Євросоюзу. Але це далеко не єдина перешкода на шляху "Північного потоку-2".
Про це в статті для American Interest пише колишній посол США в Україні Джон Гербст.
За останні 10 місяців США внесли критично новий фактор у рівняння. В липні 2017 року у відповідь на бажання президента Дональда Трампа ослабити санкції проти Росії, Конгрес ухвалив закон про ще жорсткіший тиск на Москву. Документ також вимагав скласти список членів внутрішнього оточення Володимира Путіна. Ті, хто в нього потрапив, повинні були зіштовхнутися з санкціями, якщо російський президент буде поводитися агресивно. 6 квітня були запроваджені перші такі санкції, жертвами яких стали, зокрема, олігархи Олег Дерипаска і Віктор Вексельберг. Це був дуже болючий попереджувальний постріл для московських еліт.
Ці санкції сильно ускладнили процес пошуку партнерів, готових справді вкласти гроші у "Північний потік-2". Частково це ще й результат того, як бізнес ведеться у сучасній Росії. Геополітична мета "Північного потоку-2" полягає в тому, щоб дозволити Москві продавати газ Заходу без залежності від ГТС України. Спорудження власної "труби" в обхід української системи завдало б удар по уряду в Києві, який Москва з усіх сил намагається дестабілізувати. Крім того, Росія змогла б сміливо йти у військовий наступ проти України і не боятися, що поставки її газу в Європу зіштовхнуться з перебоями.
Читайте такожГазопровід «Північний потік-2» можуть почати будувати влітку і без дозволу Данії
Але Путін також розраховує, що "Північний потік-2" дозволить йому вирішити деякі внутрішні проблеми, що ускладнює побудову системи. По-перше, він хоче використати нову "трубу", щоб винагородити своїх друзів, які постраждали від санкцій Заходу. Близькі друзі російського президента Аркадій Ротенберг і Геннадій Тімченко вже стали ключовими підрядниками у будівництві ГТС. Будівельні компанії обох олігархів під санкціями США і ЄС. Це означає, що інші учасники "Північного потоку-2" будуть змушені працювати з ними на пряму чи через фіктивні компанії. А це означає зіштовхнутися з ризиком і самому потрапити під санкції.
Читайте такожПрезидент Німеччини про «Північний потік-2»: побоювання України безпідставні
По-друге, Путін намагається використати західні, особливо американські, санкції для того, щоб поставити на коліна власних же олігархів. Це пояснює, чому "Альфа Груп" фінансує "Північний потік-2". Вона збирається купити одну з п'яти найбільших енергетичних компаній у Європі Wintershall, щоб підтримати проект ГТС у консорціумі з "Газпромом". Пам'ятаючи про нещодавні санкції проти Дерипаски і Вексельберга, партнери в "Альфа Груп" повинні були б розуміти ризики. Але вони не можуть проігнорувати волю російського автократа. Якщо ж "Альфа банк" потрапить під санкції, західні фірми можуть перехотіти брати участь у побудові "Північного потоку-2". Потенційні вигоди від нього перекреслює загроза потрапити під санкції Конгресу США.
