Дорога неефективність. Чому Україна втрачає енергію

Віталій Кузьмін
15:30, 28 листопада 2018
Енергетика
1534 0
Думка

В глобальному рейтингу енергоефективності від минулого року, який складається експертами Міжнародного економічного форуму, Україна посіла 73 місце із 127 держав. При цьому ми поступились майже усім країнам Європи, а нашими «сусідами» виявились… Нікарагуа та Гана.

Річ у тім, що сьогодні Україна вкрай неефективно споживає енергетичні ресурси. Якщо говорити про промислові виробництва, то, в більшості, це застарілі технології і оснащення, в кращому випадку, на рівні тих, що використовувались розвинутими країнами в 90-х роках минулого сторіччя, а в гіршому – в 60-х. 

Не вирізняється особливою ефективністю і житловий фонд. «Хрущовки», «сталінки» чи панельки, скоріше, прогрівають навколишнє середовище, аніж мешканців. При цьому, саме на них припадає більша частина українського житла.

Що ж до рейтингу енергоефективності, то найгірші справи Україна має із групою індикаторів «Економічне зростання та розвиток». За показником виробництва одиниці спожитої енергії, ми посідаємо 119 місце. Імпорт енергетичних ресурсів щороку вартує нам понад 12% ВВП, а це ставить нас на 122 місце із 127 країн учасниць рейтингу. Проте наші енергетичні проблеми не унікальні, і, за умови концентрації зусиль, Україна уже давно могла вирішити їх більшу частину…

Не варто забувати про момент енергетичної безпеки. Яскрава ілюстрація – Північний потік-2, який вже напевно буде запущений в роботу, і зробить нашу ГТС мало, кому потрібною

Сильна залежність від імпорту енергетичних ресурсів та вкрай неекономне їх використання - це зовсім неприйнятно для держави, яка планує в короткостроковому періоді досягти економічного зростання на рівні 5-6% ВВП. Адже така ситуація робить ціни на українську продукцію похідними від вартості нафти і природного газу. Якщо ресурси дешеві, як це було кілька років тому, вітчизняні фірми можуть працювати і отримувати прибутки. Але, коли вартість ресурсів зростає, нам не залишається нічого, окрім як піднімати ціни на продукцію і втрачати ринки збуту.

Також не варто забувати про момент енергетичної безпеки. Яскрава ілюстрація – Північний потік-2, який вже напевно буде запущений в роботу, і зробить нашу ГТС мало, кому потрібною. Для України мова йде про одночасне зменшення надходжень на близько 3 млрд доларів на рік, або 2,5-3% ВВП. При цьому країна не має такого зазору, аби легко перенести подібну втрату. Напевно, в цьому випадку «Нафтогаз» знову стане неприбутковим, і навіть ціна на німецькому хабі перестане задовольняти наших кредиторів.

Та боротися із ситуацією, яка склалась у вітчизняному енергетичному секторі, можливо. Ба більше, приймати відповідні рішення треба якнайскоріше. 

Як сказав міністр енергетики США Рік Перрі під час свого останнього візиту до України, наша держава має всі шанси, аби стати європейським Техасом. Його слова легко підтвердити відповідними цифрами. На сьогодні ми споживаємо близько 30-32 млрд кубів газу на рік. З них приблизно половина імпортується з-за кордону. Проте в 1975 році на території України видобувалось понад 60 млрд кубів газу. Навіть за умови збереження старих технологій та підходів, ми легко зможемо дійти до показника у 45-50 млрд кубів. Із яких 25-30 млрд споживатимемо самі, а решту продаватимемо до країн ЄС у якості експортера. 

Другий вкрай важливий напрямок – це енергетична модернізація виробництв та житла українців. На сьогодні у нас діють так звані «теплі кредити». Але потрібно розуміти, що вони вирішують проблему лише точково. До того ж, теплі кредити обмежені сумами, які може виділити держава на той чи інший рік. В цьому випадку, набагато більш ефективним інструментом було б кредитування з боку фінансових установ, коли роль держави зводилась би лише до певного зменшення відсотків. Завдяки такому підходу ми змогли б набагато більш ефективно і швидко проводити енергетичну модернізацію. 

В зимовий місяць за неутеплену трикімнатну «хрущівку» треба платити по 2500-3000 гривень на місяць, а після проведення енергетичної модернізації рахунок буде, принаймні, в два рази менше

Якщо говорити про кошти, за рахунок яких гасилися б такі кредити, то це - економія на комуналці. Так, в зимовий місяць за неутеплену трикімнатну «хрущівку» треба платити по 2500-3000 гривень на місяць, а після проведення енергетичної модернізації рахунок буде, принаймні, в два рази менше. Решту суми – від 1000 до 1500 гривень на місяць - можна буде пускати на погашення кредиту.

Якщо практика стане масовою, вартість процедур утеплення та реновації будівель навіть знизиться, і реальний строк погашення позик складе близько 4-5 років. Декому навіть це може здатись довгим терміном. Але, з іншого боку, якби ми почали такі програму в 2015 році, то уже в 2019 або 2020 люди отримати б змогу проживати в модернізованих будинках і серйозно економити на комуналці. Натомість, зараз більшість або користується субсидіями, або із власної кишені платить за обігрів чого завгодно – атмосфери і ґрунту під будинком, але не власного житла. При цьому, глобально країна платить за всю спожиту енергію. В тому числі приховано – невисокими темпами зростання ВВП і рівня життя українців.

На початку 90-х років подібні реконструкції, основною метою яких було саме енергозбереження, проводились в Німеччині. Тоді вартість повної модернізації старих панельних будинків склала 30% від ціни будівництва нового житла. Проте із того часу німці уже багато разів відбили відповідні вкладення за рахунок економії енергії. Ба більше, зараз в Німеччині на сайтах із оренди житла для кожної із квартир окремо прописується її рівень енергоспоживання, а також вартість «холодної» і «теплої» оренди. Для людей платежі за комуналку стали дійсно важливим фактором, і неефективне житло просто неконкурентне на ринку.

Влітку сонячні батареї можуть забезпечувати більшу частину потреб середнього за розмірами будинку, в якому проживає родина із 3-4 осіб

Важливим може бути і перехід України на так звану «зелену» електроенергію. Мова йде про популярні в Європі сонячні батареї, вітряки, а також енергію від переробки сміття. Перший компонент підійде для південних регіонів, а також для приватних будинків. Влітку сонячні батареї можуть забезпечувати більшу частину потреб середнього за розмірами будинку, в якому проживає родина із 3-4 осіб. Їх ефективність можна побачити на прикладі Італії, Іспанії чи Португалії, де чи не на кожній будівлі встановлені сонячні колектори.

Вітрова енергетика є популярною в Австрії, Нідерландах та низці інших країн Європи. Так само її розвиток можливий і в Україні. Для цього треба реально порівняти вартість кВт/год, виробленого на ТЕЦ із експортованого вугілля, із ціною кВт/год, отриманого за рахунок енергії вітру. 

Нарешті, вкрай недооціненим в умовах України є енергія від переробки сміття. Допоки у нас відходи просто забруднюють середовище, в таких країнах, як Швеція чи Австрія, за допомогою сміття опалюють цілі райони. Також перероблену сировину повторно використовують при виробництві різноманітних продуктів, від кухонного посуду до автомобілів та побутової техніки. 

Сьогодні одним із першочергових завдань України має бути зменшення неефективного використання енергії, а також перехід від імпортованих джерел до таких, які видобуваються та виробляються всередині держави. Тоді ми зможемо не лише знизити залежність економіки від вартості палива на міжнародних ринках, але також закласти основу під дійсно суттєве зростання ВВП.

Віталій Кузьмін, економічний експерт

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter