З Енергоатома вкотре намагаються стягнути вже сплачені борги

НАЕК «Енергоатом» може стати об’єктом шахрайської схеми з протиправного відчуження державних коштів. Німецька G+H Montage GmbH вирішила через суд стягнути з української держкомпанії борг у 6,8 млн грн за обладнання, встановлене на Чорнобильській АЕС ще далекого 1995 року. Усе б нічого, але 2007 року, коли Енергоатомом керував Андрій Деркач, компанія вже сплатила цей борг у повному обсязі, перерахувавши кошти посереднику ТОВ «Крок 2006». Однак до кінцевого адресата кошти, очевидно, не дійшли. І через 11 років G+H Montage GmbH про це раптово "згадала".

Найбільший виробник електроенергії в Україні, державна компанія, стратегічне значення якої для енергетичної безпеки України є безумовним, врешті решт один з ключових гарантів соціальної стабільності в країні – НАЕК «Енергоатом» - вже в котрий раз стає об’єктом шахрайської схеми з протиправного відчуження державних коштів. Бува й таке, – відповість пересічний спостерігач. У випадку з Енергоатомом, який щорічно потребує величезних обсягів закупівель різноманітного обладнання, матеріалів та послуг, ризики натрапити на недобросовісного контрагента є дійсно високими, і юристи Компанії досить успішно відбивають багаточисельні атаки шахраїв. Але зовсім інша річ, коли шахрайським схемам починають сприяти суди та інші державні установи, в такій ситуації захищати інтереси державної компанії стає надзвичайно складно. Так було у 2016 році в історії з позовом фірми-примари ЗАТ «Укрелектроват», яка намагалась стягнути з Енергоатома 127,3 млн грн «намальованої» заборгованості. Тоді за рішенням суду рахунки Енергоатома були заблоковані майже півроку. Підключивши до вирішення проблеми вище керівництво держави, Енергоатом домігся скасування протиправних рішень. Але пройшло два роки і загроза повторення тієї абсурдної ситуації стає цілком реальною завдяки абсолютно незрозумілому рішення Окружного адмінсуду Києва за позовом компанії G+H Montage GmbH.

Без зайвого шуму

Почнемо, так би мовити з середини, адже історія, про яку піде мова, почалась ще у 1990-ті. 28 листопада 2007 року постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції міста Києва було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 5 листопада 2001 року (№ 2/118), виданого Апеляційним судом Києва, про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь G+H Montage GmbH заборгованості в розмірі 6 мільйонів 818 тисяч 943 гривні 70 копійок. Виконавче провадження було закінчено у зв’язку з повним погашенням Енергоатомом своєї заборгованості перед G+H Montage GmbH, тобто у зв’язку з фактичним виконанням судового рішення.

Але через одинадцять років 19 листопада 2018 року юристам Енергоатома стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень України про прийняття Окружним адміністративним судом м. Києва (суддя Володимир Келеберда) рішення від 16 листопада 2018 року (№ 826/9609/17) за позовом тієї ж таки G+H Montage GmbH про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Цікаво, що представників Енергоатома до суду не викликали, бо вони б відразу вказали судді на закінчення провадження за позовом G+H Montage GmbH ще 11 років тому, та й сам суддя міг про це легко дізнатись з реєстру судових рішень. Саме прийняття рішення щодо відновлення провадження було зроблене з багатьма процесуальними помилками, зокрема ця справа взагалі не є підсудною Окружному адмінсуду. Ухвалою Шевченківського районного суду від 25 жовтня 2017 року було встановлено, що скарга фірми G+H Montage GmbH на рішення та бездіяльність державного виконавця в порядку статей 384, 385 Цивільно процесуального кодексу України підсудна Шевченківському районному суду міста Києва, а підстав для повернення скарги або відмови у відкритті провадження у справі не вбачається.  

Так в чому ж причина такої завзятості судді, може він переймається покращенням інвестиційного клімату в Україні та захистом інтересів закордонних компаній в Україні?

G+H Montage GmbH є німецькою компанією, яка виробляє та встановлює обладнання зі зменшення шуму на таких об’єктах як аеропорти, заводи, виробництво яких пов’язане з «шумовим забрудненням», авіаційні ангари та атомні електростанції. Базуючись в Німеччині, компанія працює по всьому світу. Так, в Україні обладнання G+H Montage GmbH було встановлено і на Чорнобильській АЕС, але відбулось це ще у 1995 році. І ось саме за це обладнання, яке вже 23 роки стоїть десь на непрацюючій з 2000 року ЧАЕС, Енергоатом, який створений лише у 1996 році, нібито досі винен G+H Montage GmbH 6,8 млн грн. Цей вражаючий бекграунд мав би викликати що найменше глибоке здивування в суду та логічне запитання: де ж G+H Montage GmbH взагалі була стільки років, чому згадала про борг тільки зараз? 

І ось тут вже варто згадати, що суддя Володимир Келеберда є досить відомою медійною особою, адже телепроект «Наші Гроші» присвятив йому ціле розслідування, з якого випливає, що він вдає розлучення з дружиною, щоб сховати свій заміський маєток. Ще у 2008 році Прокуратура Києва порушувала кримінальну справу проти судді Келеберди за винесення завідомо неправосудного рішення. Але пан Келеберда так і залишився в струнких рядах солдат української Феміди. Можливо такі стійкі захисники інтересів закордонних компаній дійсно нам потрібні? Врешті решт, якщо німці вважають себе потерпілою стороною, то треба йти на зустріч нашим європейським партнерам. Все ніби так, але є в цій справі один вкрай важливий нюанс - 2007 року, коли Енергоатомом керував Андрій Деркач, Компанія вже сплатила G+H Montage GmbH повну суму заборгованості за поставлене на ЧАЕС обладнання.

Домовитись з Деркачем

У липні 2008 року в ході своєї прес-конференції нинішній президент Енергоатома Юрій Недашковський, який тоді повернувся на посаду президента Енергоатом, зазначив, що 2007 року, під час керівництва компанією Андрієм Деркачем було «добровільно сплачено грошовими коштами 134,6 млн грн старих боргів Енергоатома. При цьому порушувався встановлений ще у 2005 році принцип погашення таких боргів: дисконт в залежності від терміну погашення. Тобто - чим швидше погашення, тим більше знижка. І навпаки. Замість цього, борги погашалися «за домовленістю» - відразу одним платежем. У повному обсязі».

Загалом, в українській практиці це відома і розповсюджена історія – стягувати з державних компаній борги за домовленістю з їх керівництвом, а потім тихенько повертати частину стягненого за сприяння. При цьому дуже часто до тих, кому насправді заборгували, жодної гривні взагалі не доходить.

Отже на своїй тодішній прес-конференції Юрій Недашковський також повідомив дуже важливу річ: «25 жовтня 2007 року Енергоатом сплатив 6 млн. 819 тис. грн. такому собі ТОВ «Крок 2006». Підставою для проведення зазначеної оплати стала вже згадана заборгованість 1995 року Чорнобильської АЕС перед G+H Montage GmbH.

Власне, на наш погляд, у цьому і криється відповідь на усі зазначені вище риторичні запитання до судді Келеберди. Якщо люди з ТОВ «Крок 2006» один раз домовились з самим Андрієм Деркачем про сплату дивного боргу, то чому б через 11 років не спробувати продати туж саму корову ще раз. Таких «фахівців» на жаль вистачає (можна згадати той самий «Укрелектроват», який намагався отримати раздутий борг, реальне походження якого також губилось десь у дев’яностих роках). Важливо розуміти, що хоча у 2007 році «Крок 2006» нібито і діяв в інтересах G+H Montage GmbH, але можна з величезною вірогідністю припустити, що німецька компанія від свого «представника» так нічого і не дочекалась.    

Навряд чи фірма з геніальною назвою «Крок 2006» дотягнула до наших часів, мабуть тут треба шукати щось типу «Крок 2018», або взагалі приватних юристів, які з одного боку пообіцяли німцям повернути старий борг, отримавши під це довіреність на представлення їх інтересів в суді, а з іншого боку зробили цікаві пропозиції тим, від кого залежить прийняття рішення за позовом. G+H Montage GmbH в цьому випадку знову відведено роль звичайного «терпіли», від імені якого «чоткі пацани» намагаються вже вдруге відтиснути гроші в держави.

Якщо припустити цей варіант, стає зрозуміло, чому суддя Келеберда такий неуважний до деталей справи. І мова тут може йти зовсім не про 6,8 млн грн, а про на порядок більші суми, адже той самий «Укрелектроват» 2,5 млн грн сумнівного боргу примудрився перетворити на більш ніж 100 млн грн. Варто лише правильно мотивувати державних чиновників, і не такі варіанти з відчуження державної власності можливі. Чи все ж таки не можливі? Про це ми дізнаємось дуже скоро – засідання Окружного адмінсуду за справою про повторне стягнення з Енергоатома 6,8 млн грн призначене на 5 грудня.  

Антон Лосєв

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter