Шахта №9 у Нововолинську працює з 1963 року / фото УНІАН

Чорний бізнес на «чорному золоті»

23:16, 11.02.2019
11 хв.

Україна належить до країн із найбільшими запасами вугілля в світі. Експерти переконані – якщо ми будемо видобувати вугілля так само, як і зараз, наших запасів вистачить ще на 830 років. Але останнім часом вугільна галузь країни переживає занепад. Шахтарі переконані – наші шахти "пускають з торбою" умисно, а стоять за цим наближені до голови Міненерговугілля люди, які заробляють на оборудках із неякісним вугіллям.

Нововолинськ – маленьке шахтарське містечко на заході України. Майже в кожного тут є родич або знайомий, який працює на шахті. Аби дізнатися усю правду про вугільні оборудки, журналісти програми «Гроші» спустились до однієї з державних шахт Нововолинська – шахту №9. Вугілля тут видобувають з 1963 року. На жаль, техніка, якою його видобувають, так само лишилась ще з тих часів – і важко уявити, що на цьому ще можна працювати.

…Ми уважно слухаємо начальника дільниці і не відстаємо від нього ні на крок, адже в такому небезпечному місці кожна помилка може стати фатальною. І ось нарешті через маленьку дірку, повзаючи на животі, ми потрапляємо у так звану лаву – місце, де видобувають вугілля.

«Низька висота – 60 сантиметрів, ось тут в нас 1,2 метра, а там 60 сантиметрів», - розповідає нам один із шахтарів, якого просто під час нашої розмови ледь не засипає камінням.

Відео дня

Саме так, лежачи у тісних дірках, працюють шахтарі. Підриваючи своє здоров’я, дихаючи пилом і ризикуючи звідси навіть не вийти. Дерев’яні балки – це все, що захищає шахтаря від сотень метрів земної породи. Суцільний ризик. Було б справедливо, якби за це платити чималі гроші.

«Яку зарплатню отримують шахтарі?» - питаємо ми.

«Ну, від 6 до 12 тисяч. Окрім радикуліту, силікозу і ревматизму нічого не заробили», - розповідають нам шахтарі.

Та крім людських хвороб, у шахті лютує й інша, найпоширеніша в країні – корупція. Шахтарі дуже добре зсередини знають усі схеми тіньового заробітку на вугіллі. І самі вирішують розкрити нам ці таємниці – настільки їх усе допекло.

«Ось це порода, бачте тут є вкраплення. Вугілля невелике, з проходки йде, а так взагалі оце порода. А от те, що робить фірми-прокладки – вони беруть цю породу, її потім змішують з вугіллям зі шламами, і продають все це як вугілля», - розповідає про одну зі схем здорожчання вугілля і «збільшення» його кількості для продажу начальник дільниці шахти № 9 Сергій Макаров.

Це «вугілля» ділки задешево перекупають у шахт та перепродають за шаленими цінами тепловим електростанціям.

«Отримали, наприклад, 100 тонн вугілля, а споживачеві відправили 120 тонн вугілля. Де ж воно взялося? Вони його не видобували? Вони просто додали туди шлами, породу, і відправили споживачеві, а споживач нам через це весь час підвищує ціни на електроенергію», - пояснює нам про подальшу долю вугілля голова незалежної профспілки України Михайло Волинець. Бо неякісного вугілля-суміші спалити треба більше для видобутку кіловат-години електроенергії, ніж чистого продукту.

Тобто, від того, що відбувається на державних шахтах сьогодні, залежить те, скільки ви будете сплачувати за електроенергію завтра.

«Якщо дорога електроенергія, то далі ми вже отримуємо дороге тепло при опалюванні, дорогу теплу воду, і життя наше дорожчає», - пояснює Волинець.

«Гроші» розібрали вугільні схеми в подробицях.

Державне підприємство «Волиньвугілля». Саме з нього ми розпочинаємо своє розслідування. Приблизно рік тому керувати ним призначили Андрія Пилипюка. І одним з перших наказів нового директора було постачати вугілля приватній фірмі «Український Національний Продукт», звідки вже потім – паливо йде на теплостанції, які виробляють таку потрібну нам електроенергію.

«Державна шахта реалізує вугілля на державну теплову електростанцію через приватну компанію. Виникає питання – навіщо ця приватна компанія? Це ж чиста прокладка», - розмірковує Михайло Волинець.

У кабінет Андрія Пилипюка ми прийшли разом із шахтарями, які мають до нього дуже багато питань, пов’язаних як із зарплатнею – а, точніше, її відсутністю – так із цією таємничою компанією-прокладкою.

«Нас не влаштовують методи Андрія Венгрина, який реально стоїть за цією компанією», - скаржаться йому шахтарі.

Прізвище Венгрина вже не вперше спливає у «вугільних скандалах» / фото УНІАН

Андрій Венгрин – це ім’я ми чуємо від шахтарів вже не вперше. Хто це такий?

«Це радник компанії УНП, більшість складних питань я вирішую через нього, звертаюсь до нього», - відповідає нам на це питання виконуючий обов’язки генерального директора ДП «Волиньвугілля» Андрій Пилипюк.

«А радник це офіційна посада його?», - знову питаємо ми.

«Радник – це не офіційна. Ми знаємо, що всі мають радників», - загадково додає Пилипюк.

Радник, інвестор, неофіційний власник фірми-прокладки «Український національний продукт». Прізвище Венгрина вже не вперше спливає у «вугільних скандалах».

«Не є великим секретом, усі знають, що це – вотчина Андрія Венгрина, і очевидно, що з Києва йому було делеговано, щоб він займався державними шахтами і займався фінансовими потоками з держшахт і тим, як можна заробити на цих потоках», - пояснює нам колишній член НКРЕКП, експерт із питань енергетики Андрій Герус.

Хто ж «делегував» Андрія Венгрина і поставив на всі ці «потоки»?

«По документах ви його там не побачите, але він має прямий зв'язок із міністром енергетики Ігорем Насаликом», - розповідає нам Михайло Волинець. – «Ми бачимо його іноді у міністра».

Насалик заперечує зв'язок із Венгрином / фото УНІАН

І шахтарі, і експерти переконані – пан Венгрин, який раніше був радником екс-міністра енергетики Андрія Демчишина, тепер заробляє на державних шахтах за підтримки чинного міністра Ігоря Насалика. Інформація про їх зв'язок вже неодноразово з’являлась у пресі. Та що на це відповість сам міністр?

«Андрій Венгрин це ваша креатура?», - прямо спитали «Гроші» у міністра енергетики та вугільної промисловості України Ігоря Насалика.

«Нічого подібного, такого не було. Не може помічник колишнього міністра бути креатурою чинного міністра»,- знизуючи плечима, відповів журналістам міністр.

Вугілля – ваше, гроші – наші

Ось як виглядає сама «схема Венгрина»: після того, як на шахті видобули вугілля, воно дістається приватним підприємцям з «Українського національного продукту». Далі ці бізнесмени відправляють вугілля на збагачувальну фабрику, де з породи мають прибрати всілякі домішки і таким чином зробити вугілля більш якісним. Натомість – навпаки, як стверджують шахтарі, до вугілля породу додають, змішуючи його, тобто «розбавляють». Саме на цьому етапі, на збагачувальній фабриці, і відбуваються махінації, про які розповідали нам під землею шахтарі.

«На собівартості затрат на вироблення 1 кіловата електроенергії це все досить значно впливає. І за це розплачується кожен мешканець України. З ваших кишень йдуть гроші на «Роттердам+» і оце все», - розповідає голова профспілкової організації «Шахта 9 Нововолинська» Василь Гура.

Як і «Національним продуктом», так і цією збагачувальною фабрикою приховано керує той самий таємничий бізнесмен Андрій Венгрин.

«Сам собі купляє, відправляє сам собі на збагачувальну фабрику і потім відправляє безпосередньо на ТЕЦ», - додає Оксана Голота.

Оксана Голота показала документи, які підтверджують махінації із цінами на вугілля / фото УНІАН

«Гроші» отримали документи щодо того, в кого і за якою ціною «Український національний продукт» купує вугілля і кому та за скільки продає. І ось дивна річ – ця «прокладка» купує у шахт вугілля кам’яне марки ГЖР за 1950 гривень/тонну, а продає зовсім інше – наприклад, на державну теплоелектроцентраль у Калуші вугілля марки ДГ/Г (Г2)/ГЖСШ 0-13 за… 2506 гривень за тону! Це і є те саме розбавлене шламо-концентратом вугілля, на якому лише з 1 тони заробляють більше 500 гривень, хоча поставки на сотні тисяч тонн, і махінації, нагадаємо, відбуваються також і нам загальній кількості палива! До речі, насправді, у цієї оборудки є ще й третій бік: шахтарі пояснюють, що чим гірша якість цього розбавленого вугілля, тим більше його потрібно купувати державним ТЕЦ. Так і набігають шалені суми надприбутків.

«Гроші» отримали копію звернення працівників збагачувальної фабрики, у якому робітники вголос заявляють про корупцію і махінації з вугіллям на їх підприємстві. Однак спроба відвідати збагачувальне підприємство, де нормальне вугілля змішують з порожньої породою, не зовсім вдалась: знімальну групу на підприємство не пустила охорона. Представник секьюріті лише передав повідомлення від керівництва: «в нас йде комплексна перевірка державної гірничої технічної служби. Усі начальники зайняті, на перевірках, до вас ніхто не вийде».

Андрій Венгрин живе у Києві / фото УНІАН

Київські сліди волинської корупції

Чого ж або кого так бояться працівники збагачувальної фабрики та шахтарі на Волині? Відповідь шукаємо у Києві. Саме у столиці живе той самий Андрій Венгрин – бізнесмен, у якого і офіційного бізнесу немає. Так само, як і немає офісу у підприємства «Український національний продукт», куди, за вказаною на сайті адресою, ми і прийшли шукати пана Венгрина. Врешті-решт, вугільного бізнесмена ми знаходимо – зустрічаємо його біля власної квартири у столиці.

Про наші питання та інформаційні запити у «Національний продукт», зізнається Венгрин, він чудово знає.

«Я ваші питання і без вас знаю. З великим задоволенням із вами порозмовляю», - говорить кореспондентам Венгрин.

Але інтонація розмови від привітної і доброзичливої, як тільки опускається камера, змінюється на протилежну.

«Ви зі мною так не говоріть. Ви мені не ставте умови. Ви бачите скільки на мене в пресі всього негативного? Всякого бруду, бачте? Чекайте! Бачте? Я не такий! Я не борюсь за те, про що там кажуть, я живу іншим життям»,- свариться бізнесмен.

«Тобто ви не керуєте шахтами?», - не здаємось ми і пропонуємо Андрію Венгрину пояснити ситуацію - дати нам інтерв’ю на камеру. Але він відмовився.

«Я вам кажу – я живу іншим життям. Ви хочете знати правду?»,- питає в нас Венгрин.

«Нас цікавить не ваше особисте життя чи сім’я. Нас цікавлять шахти»,- відповідаємо ми.

«А мене не цікавить. Не хочу на камеру за однієї простої причини - я непублічна особа», - сказав нам Венгрин і втік.

«Непублічна особа» веде бізнес на державному підприємстві, бізнес протизаконний, як вважають і заявляють самі шахтарі. Як таке сталося і куди дивиться влада? Влада, представники якої й самі можуть бути причетними до оборудок. Та страждають від цього не лише шахтарі, а і кожен українець, який заварює чай, приймає ванну, користується громадським транспортом… Адже у все це вже закладені завищені через вугільні афери тарифи.

Анна Чайка, Анастасія Заремба

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся