Зменшення викидів вуглекислого газу- завдання, яке ставлять перед собою усі відповідальні країни світу

Безвуглецева енергетика - вітер у кишенях споживача або ядерне заощадження

13:10, 13.03.2019
14 хв.

Світові експерти з OECD відзначають, що безконтрольне впровадження відновлювальних джерел енергії призведе до значного нарощування резервних потужностей, які будуть простоювати більшу частину часу. Уявіть, ви купуєте електромобіль, який працює лише від сонячної батареї, але разом із ним маєте купити другу автівку, щоб їздити, коли немає сонця.

Агентство з ядерної енергетики Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD/NEA), до якої входять практично усі розвинені країни світу, у січні поточного року оприлюднило дуже цікаве дослідження. Під заголовком «Ціна декарбонізації: Вартість систем з високою часткою атомної та відновлювальної генерацій» автори пропонують ретельне дослідження одного з надскладних питань, яке постало сьогодні перед багатьма країнами світу: яким чином зробити декарбонізацію енергетики за допомогою відновлювальних джерел електроенергії (ВДЕ) економічно обґрунтованою? Зрозуміло, що нестримне нарощування частки вітру та сонця в енергобалансі країни створює величезні проблеми для енергетичної безпеки країни та стабільності її енергосистеми. Здавалося б, для України з її 2% ВДЕ це питання не на часі. Але. Згідно з  Енергостратегією-2030, на 1 січня 2020 року частка генерації ВДЕ має скласти вже 11%. При цьому, НЕК «Укренерго» звітує, що вже видало дозволи на підключення майже 3000 МВт для відновлювальної енергетики. Загальновідомо, що генеруючи лише 2% від загального обсягу української електроенергії, «зелена» генерація отримує понад 8% від загального обсягу грошей, які сплачують за електрику українські споживачі. Натомість українські АЕС, частка яких в енергобалансі України становить 55%, задовольняються лише чвертю загальної вартості усієї спожитої електроенергії. Тому висновки щодо впливу атомної та відновлювальної енергетики на стабільність енергосистеми, а головне на кінцеву вартість електроенергії, є дуже цікавими саме для пересічного українського споживача, який врешті решт платить за все.

Альберта Ейнштейна знову «витискають» з Німеччини

Зменшення викидів вуглекислого газу- завдання, яке ставлять перед собою усі відповідальні країни світу, адже збільшення концентрації СО2 в атмосфері Землі, як визначального чинника кліматичних змін, визнана на міжнародному рівні та вимагає невідкладної реакції. З цією метою у 2016 році було підписано Паризьку кліматичну угоду, до якої долучилась й Україна. 

Відео дня

Викиди усіх видів парникових газів від спалювання викопного палива, в першу чергу вугілля, при виробництві теплової та електричної енергії становлять близько 40% загального обсягу світових викидів. Саме на цьому підґрунті в деяких країнах зародилась та набула розповсюдження ідея тотального домінування відновлювальних джерел електроенергії над традиційною енергетикою. Але наразі спостерігається дещо абсурдна ситуація, коли під прикриттям боротьби за навколишнє середовище руйнуються надійні енергетичні системи, а омріяна декарбонізація так і залишається недосяжною. 

Найбільш яскравий приклад такого нарощування «зеленої» генерації – Німеччина, яка рік від року звітує про рекордні обсяги виробітку електроенергії за рахунок ВДЕ. І це дійсно вражає: за підсумками 2018 року ВДЕ забезпечили генерацію 40% усієї електроенергії у Німеччині. В Україні дуже люблять наводити німецький досвід як приклад для наслідування.

Але в самій Німеччині є й інший погляд на ситуацію, яка насправді виглядає приблизно так: поки будуються нові сонячні та вітроелектростанції, виникає потреба у будівництві компенсуючих традиційних потужностей, які б були в змозі підхопити енергосистему вночі та у безвітряну погоду. Про нестабільність сонячних та вітроелектростанцій фахівці чудово знають, бо цілком зрозуміло, що тиха, безвітряна ніч – це справжній жах для споживачів «зеленої» генерації. При цьому кожне більш менш велике німецьке підприємство вважає за краще обзавестися власним резервним джерелом енергії на випадок, якщо енергосистема все ж таки не витримає різкого падіння надходжень від фотовольтаїки та вітрогенераторів. Витрати зростають – ефективність падає, і саме на цьому тлі триває згортання колись потужної та цілком надійної атомної генерації Німеччини. При цьому німецькі прихильники ВДЕ повністю ігнорують той факт, що за всіма підрахунками АЕС варто давно віднести до низьковуглецевої енергетики, оскільки атомні енергоблоки в процесі нормальної експлуатації взагалі не продукують СО2. Але поточна політична ситуація в Німеччині сприяє антиядерному лобі, яке вдало використовує аварію на японський АЕС «Фукусіма».

Натомість поважні німецькі експерти вже не перший рік намагаються довести, що плани з подальшого нарощування частки зеленої генерації у Німеччині є небезпечною утопією. Зовсім нещодавно – у лютому поточного року про це написали  доктор економічних наук, колишній головний редактор економічної редакції впливової німецької газети Frankfurter Allgemeine Zeitung Клаус Пітер Краузе та один з найбільших видавців Німеччини Дірк Іппен у друкованій газеті Münchner Merkur (№34).Так, у статті «Німецька енергетична революція несеться в стіну» Дірк Іппен у своїх порівняннях поточної ситуації у німецькій енергетиці дійшов до дуже болючих для німців алегорій: «Альберт Ейнштейн як символ розуму і науки вже вдруге витискається з цієї країни нашою невдалою кліматичною політикою» (як відомо, у 1930-ті роки Ейнштейн покинув Німеччину на знак протесту проти політики нацистів). Дехто у Німеччині після цієї статті ледве не героєм почав пана Іппена називати, бо він є одним з небагатьох публічних людей країни, які дозволяють собі настільки «неполіткоректні» висловлення. 

На думку Дірка Іппена, Німеччина мала рухатися вперед, як багата індустріалізована країна, щоб інші країни могли наслідувати її приклад, адже саме у цьому полягала ідеологія енергетичної революції. Але, констатує Іппен, жодна країна не наслідує німецький приклад екстремальних субсидій для відновлюваної енергетики, бо ефект від скорочення викидів парникових газів, таких як CO2, є абсолютно неспівставним із витратами. Натомість Німеччина прощається з конкурентоспроможною енергетикою. Висновок статей наступний: «У спробі зменшити викиди парникових газів необхідно було б сконцентруватись на згортанні вугільної теплоенергетики, а не відмовлятися від атомної тільки тому, що в Японії відбувся морський землетрус».

Німецькі енергетичні суперечки насправді дуже актуальні для України, адже ми можемо посперечатись з доктором Краузе та паном Іппеном щодо їхньої впевненості у відсутності бажаючих наслідувати німецький досвід субсидування ВДЕ. Так, для державного бюджету України шалені цифри у 550 млрд євро, які Німеччина вже витратила на перехід до відновлювальної енергетики, є абсолютно нереальними, але, схоже, ці витрати ляжуть непосильним тягарем на споживача, що повністю нівелює будь-яку інвестиційну привабливість української економіки. 

Негарантована потужність з гарантованим тарифом 

Як відомо «зелені» тарифи були введені в Україні у 2009 році, вони в декілька разів (для сонця: в майже 10 – атомну та в  понад 3 – теплову генерації) перевищують тарифи для інших видів генерацій і зафіксовані в євро. Поява «зеленого тарифа» дивним чином співпала із будівництвом на півдні країни цілої низки великих СЕС братами Клюєвими. Котрі, як пам’ятають старожили «Укренерго», примудрювалися «відпускати» в мережу електрику з сонячних електростанцій навіть в тиху українську ніч. 

У 2018 році в Україні введено в експлуатацію 742,5 МВт відновлювальних потужностей, з яких сонячні електростанції (СЕС) та вітрові електростанції (ВЕС) становлять 96%, що в 2,8 рази перевищує обсяг потужностей ВДЕ, введених за попередній рік. Таким чином, загальна встановлена потужність ВДЕ торік  досягла 2117 МВт. А у планах до кінця поточного року ввести ще гігават. І це не дивно, бо тариф на відпуск електроенергії в енергоринок для ВДЕ в середньому знаходиться на рівні 12-15 євроцентів за 1 кВт-год (нагадаємо, тариф для АЕС - 1,8 євроцентів). І ця цифра, встановлена у 2009 році, триматиметься щонайменше до 2020 року.

У той же час, за даними Міжнародного агентства відновлювальної енергетики (IRENA), у світі спостерігається глобальна тенденція зниження собівартості зеленої енергетики. Так, зниження середньозваженої глобальної вартості (LCOE) в сонячній енергетиці промислового масштабу в період з 2010 по 2017 склало 73%. У 2017 році, за даними IRENA, собівартість в середньому становить 9 євроцентів за 1 кВт-год. У материковій вітроенергетиці - на 23%. У 2018 році в багатьох випадках проекти реалізовувались за цінами нижче 4 євроцентів за 1 кВт-год, а середньозважена світова ціна кіловат-години у вітроенергетиці становить 6 євроцентів. За прогнозом IRENA, у 2019 році кращі проекти сонячної та вітрової енергетики будуть поставляти електроенергію за ціною 3 євроценти і нижче. 

До речі, за часів прем’єрства Арсенія Яценюка, Уряд намагався зменшити «зелений» тариф. Кабмін навіть видав розпорядження «Про вдосконалення системи розрахунків за електричну енергію з альтернативних джерел енергії», яким передбачалось зменшити коефіцієнт «зеленого» тарифу для сонячних електростанцій майже на 40%, але лобі «зеленого» тарифу виявилось сильнішим, і Мінюст визнав розпорядження КМУ незаконним. До запровадження ринку електроенергії законні надприбутки власників СЕС та ВЕС забезпечували не споживачі електроенергії, а атомники – за рахунок вимушеного зниження свого тарифу, а відтак – штучного стримування оптової ціни. Що ж буде після запровадження ринку ?

Саме через збереження стабільно високих «зелених» тарифів в Україні на тлі загальносвітового зниження собівартості виробництва відновлювальної електроенергії, у грудні 2019 року загальна встановлена потужність ВДЕ в нашій країні сягне позначки 3000 МВт. Такий прогноз дає НЕК «Укренерго», яке й надає дозволи генерації на підключення до енергомереж. Вона ж у своєму Звіті з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей, оприлюдненому минулого року, зазначає: «При швидких темпах розвитку, коли загальна потужність ВЕС та СЕС перевищує 3000 МВт без реалізації заходів з підвищення можливості ОЕС України щодо їх інтеграції, виникає необхідність введення обмежень або на потужність ВЕС та СЕС, або АЕС. З огляду на це, та на ті темпи які набирає нарощування потужностей ВДЕ, перш за все це стосується СЕС, та наявність вельми амбітних проектів по їх розвитку, необхідно невідкладно приймати та починати реалізацію рішень по реалізації відповідних заходів». Ось воно відлуння німецьких експериментів – ви платите у 10 разів більше за «зелену» електроенергію, ніж за атомну, а потім, коли власники ВЕС та СЕС почнуть заробляти ще більше, маєте оплатити й реалізацію заходів з подальшого розвитку цього високомаржинального бізнесу. 

У пошуках оптимального балансу

Що ж пропонують експерти? У анонсованому вище дослідженні OECD/NEA, яке розробило зважений підхід до питань впровадження ВДЕ, містяться надзвичайно цікаві для України з її розвиненою атомною енергетикою рекомендації. 

Впродовж тексту дослідження, його автори багаторазово наголошують, що лише оптимальний енергобаланс відновлюваної та атомної енергетики разом з правильною енергетичною політикою дозволять досягти амбітних цілей в області зміни клімату з дотриманням строгих критеріїв забезпечення енергетичної безпеки й обґрунтованих витрат споживачів на енергетичні потреби. Для тих, хто готовий сприймати значну кількість цифр та розрахунків, надаємо посилання на цей досить складний документ. У цьому ж тексті наведемо витримки з резюмуючої частини дослідження.  

Експерти OECD відзначають, що досягнення цілей щодо впровадження ВДЕ та скорочення викидів CO2 має суттєвий вплив на структуру енергобалансу і кінцеву вартість електроенергії. «Впровадження ВДЕ призведе до значного збільшення енергогенеруючих потужностей, оскільки КВВП і фактична потужність ВДЕ набагато нижча, ніж у традиційних генерацій. Відтак для виробництва тих самих обсягів електроенергії знадобляться додаткові енергогенеруючі потужності», - йдеться у документі.

Звернімо увагу, на твердження про додаткові генеруючи потужності. Тобто мова йде про нарощування резервних, або як їх ще називають, компенсуючих потужностей, які будуть більшу частину часу простоювати. Уявіть, ви купуєте електромобіль, який працює лише від сонячної батареї, але разом із ним маєте купити другу автівку, щоб їздити, коли немає сонця. Така собі економія ресурсів, чи не так?

Тож звідси випливає наступна теза дослідження: «Впровадження ВДЕ автоматично не веде до зниження викидів CO2. Заміна АЕС вітровими, сонячними і допоміжними газовими електростанціями навпаки призведе до збільшення цих викидів». Адже, нагадаємо, атомна енергетика з нульовими викидами має найвищий КВВП та, звісно, не потребує резервних потужностей.

На думку експертів OECD, з економічної точки зору атомна енергетика продовжує залишатися оптимальним варіантом для задоволення жорстких обмежень по викидах CO2. «Перевага АЕС полягає не лише в експлуатаційних витратах, які цілком конкурентоспроможні у порівнянні з витратами ВДЕ, скільки в благотворному впливі АЕС на всю енергосистему. При виборі оптимального для країни енергобалансу необхідно враховувати всі ці фактори», - наголошується у дослідженні. 

Тому наступного разу, коли популісти від енергетики, або звичайні політики-лобісти вам розповідатимуть про перехід країни від атомної до «економічно вигідної» відновлювальної енергетики, згадайте цей текст. Саме вам доведеться платити за електроенергію за найвищим у Європі «зеленим» тарифом. 

Антон Лосєв

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся