Повалення режиму Башара Асада у Сирії загрожує зміною балансу на паливному ринку. Посилення сирійського лідера вигідно Росії з точки зору конкуренції на газовому ринку Європи. Саме Сирія являє собою оптимальний маршрут для поставок до Туреччини, а далі - в Європу газу з Катару, який вже є одним з найбільших постачальників на ринки ЄС, пише "Газета.RU".
Катар поставляє на світовий ринок близько 77 млн т зрідженого природного газу на рік, що еквівалентно приблизно 106 млрд кубометрів. Близько третини цих обсягів йде в Європу.
«Сирія — це один з небагатьох осередків напруженості, стримуючий географічно правильні і більш дешеві шляхи доставки катарського палива в Європу», — коментує ситуацію глава аналітичного департаменту ІК «Golden Hills – Капітал АМ» Михайло Крилов.
Читайте такожСтавка "Газпрому" на Азію може провалитися: Китай і Японія переглянули планиЕксперт вказує, що Катар володіє одними з найбільших у світі запасами газу (близько 25 трлн кубометрів). І в разі прокладання прямої труби до Туреччини протяжність маршруту складе лише 1,8 тис. км. Для порівняння, довжина російського газопроводу «Північний потік», по якому газ через Балтійське море йде до узбережжя Німеччини, — 1,224 тис. км, але це без урахування транспортування газу з Сибіру.
До речі, участь Туреччини при поставках з Катару необов'язкова. Крилов вважає, що газопровід може бути прокладений і до сирійського узбережжя, а далі можна вже опрацьовувати можливість поставок у Грецію. Єдина ж перешкода для прямих поставок катарського газу в Європу — це як раз незалежність ряду учасників зовнішньополітичного процесу (в тому числі терористів і Башара Асада) від США і НАТО.
«Якщо Асада повалять, Катар може побудувати газопровід через Туреччину до Європи, де потіснить «Газпром», — попереджає експерт.
В останні роки «Газпром» забезпечує близько 25-30% європейського ринку. Частка Катару, за словами Крилова, приблизно в чотири рази менше, але може зрости за умови будівництва труби. При цьому експорт «Газпрому» скорочується: за підсумками першого півріччя 2015 року він порівняно з аналогічним періодом 2014 року скоротився на 8% і склав 74,275 млрд кубометрів.
Але є і ряд спірних питань. Навіть у разі повалення режиму Асада нестабільність у регіоні збережеться. Крім того, зараз у Катару на газовому ринку Європи з'явився новий сильний конкурент — Іран, який після зняття міжнародних санкцій також може почати поставки в ЄС. А запаси Ірану, за оцінкою британської ВР, є найбільшими у світі — близько 34 трлн кубометрів (17-18% від світових).
Вже обговорюються поставки іранського газу в Європу, яка в цьому зацікавлена, в першу чергу тому, що це дозволить знизити залежність від Росії. У середині вересня The Wall Street Journal з посиланням на джерела повідомляла, що найбільші європейські енергетичні компанії (німецькі RWE і E. On AG, французькі Total і Engie, британська ВР, британо-нідерландська Royal Dutch Shell, норвезька Statoil і іспанська Repsol) мають намір широко інвестувати в іранський газовий сектор, розраховуючи випередити в цьому відношенні Америку і Китай.
