Голова правління «Газпрому» Олексій Міллер 5 квітня підписав з віце-прем'єром Узбекистану Гуломжоном Ібрагімовим контракт на строк до п'яти років: з 2018 року «Газпром» буде щорічно купувати по 4 млрд куб. м узбецького газу. Яка ціна контракту, сторони не повідомили, пишуть "Ведомости".
"Газпром", який закуповує газ в Узбекистані з 2003 року, вперше уклав середньостроковий контракт і це означає, що шанси Туркменії, у якої "Газпром" з минулого року припинив купувати газ, відновити експорт у Росію з 2019 року різко знижуються. Але "Газпрому" узбецький газ не надто потрібен, а, на думку аналітиків, основна причина укладення довгострокового контракту — прагнення зміцнити політичні відносини з Ташкентом, пише "Комерсант".
Міллер також повідомив, що угоду з розподілу продукції з основного проекту видобутку "Газпрому" в країні — Шахпахти, з запасами близько 8 млрд кубометрів, буде продовжено на п'ять років, до 2024 року.
"Газпром" купує газ в Узбекистані з 2003 року, але в основному закупівля здійснювалася на базі однорічних контрактів. Історично 3-4 млрд кубометрів узбецького газу в рік "Газпром" поставляє на південь Казахстану, отримуючи натомість казахський газ за своповою схемою. Крім того, невеликий обсяг газу (у межах 100 млн кубометрів) з Узбекистану поставляється в Киргизію, де "Газпром" з 2014 року володіє газотранспортною системою. У той же час закупівля газу в Узбекистані в останні роки неухильно знижувалася — з 9,4 млрд кубометрів в 2013 році до 6,2 млрд кубометрів в 2016 році; в 2017 році планується закупити всього 5 млрд кубометрів. Це пов'язано з тим, що "Газпрому" цей газ потрібен тільки для казахського свопу та Киргизії.
Але все ж Узбекистан уникнув долі Туркменії, з якою "Газпром" з початку 2016 року взагалі розірвав контракт і подав до "Туркменгазу" позов в Стокгольмський арбітраж. На відміну від Ашхабада, в 2015 році Ташкент пішов на зниження закупівельної ціни (заснована на netback від середньоєвропейських газових цін). Туркменія тепер знаходиться у вкрай складному становищі — узгоджена з "Газпромом" арбітражна пауза закінчується в кінці 2018 року, але з урахуванням контракту з Узбекистаном (де є take-or-pay) у "Газпрома" протягом кількох років не буде необхідності купувати ще й туркменський газ. Слабкістю переговорної позиції Туркменії вже користувався Іран, який не платив Ашхабаду повну ціну за газ. У відповідь Туркменія з початку року зупинила постачання в Північний Іран, залишившись з єдиним працюючим напрямком експорту в Китай. Останнім часом Ашхабад робить регулярні заяви про прогрес газопроводу ТАПІ, який повинен відкрити шлях туркменському газу через Афганістан в Пакистан та Індію, але співрозмовники "Ъ" вкрай скептично оцінюють шанси проекту, враховуючи складну обстановку в Афганістані.
"Після зміни керівництва Узбекистану (після смерті у вересні 2016 року президента Іслама Карімова. - "Ъ") з багатьох напрямків з'явилися сподівання, що політичні відносини можуть покращитися, що вдасться закрити конфліктні історії, пов'язані з невдалими інвестиціями російських компаній", - говорить глава економічного напряму ІЕФ Марсель Саліхов. На його думку, укладення газового контракту, мабуть, пов'язано з ідеєю поліпшення політичних відносин, оскільки "Газпрому" немає особливого сенсу купувати газ у Середній Азії в таких великих об'ємах, тим більше за ціною, близькою до європейського netback.
