Листопадові ф'ючерси на нафту марки Brent до 7:50 зросли на 33 центи (0,56%) - до $59,35 за барель. Котирування листопадового контракту на нафту WTI додали 7 центів (0,13%) - до $52,29 за барель, повідомляє Росбалт.
Читайте такожМЕА збільшило прогноз попиту на нафту до дворічного максимуму
Як зазначає старший аналітик "Альпарі" Ганна Бодрова, в останні дні волатильність сировинного ринку привертає максимум біржового уваги. Барель Brent минулого вечора тестував $59 і оновлював максимуми восьми місяців, однак в сорті WTI "бичачий" розгул не настільки очевидний.
Технічна картина для Brent, після механічного подолання зони опорів на $56,50-57, змінилася і дозволяє передбачити ймовірність проходу до $60,50-61 за барель, якщо розстановка сил на ринку збережеться. Перекупленість присутня і шириться, але наразі це нікого не хвилює.
Це актуально для Brent, вважає експерт. Але технічна ситуація в WTI зовсім інша. Денний графік торгів легким техаським сортом нафти показує, що сировина просто вирівнює ціну і стабілізується. Сьогодні вранці бочка WTI торгується по $52,31. Це поряд з травневими максимальним відмітками, але до піку ціна не дійшла - він коштує на $52,62. "Проте навіть якщо припустити, що ринок потягнеться далі, вгору, за вершинами травня для WTI повно квітневих піків. Фактично, спостерігається зараз рух в WTI - це повернення ціни до відносно справедливим значень. До речі, звичайний спред між Brent і WTI - не більше $3-3,5, зараз він вище $7. Прибери з ціни североморского сорти всю спекулятивну премію - і побачиш рівноважну вартість бареля", - зазначає Бодрова.
Фундаментальна сторона поточних покупок нафти не менш цікава. Все, що можна перерахувати з цієї позиції, ставиться до 100% "бичачим" факторів. Це скорочення кількості бурових у США шість тижнів поспіль. Це зниження активності і видобутку американськими сланцевими компаніями. Це повернення НПЗ США до роботи після паузи через серію руйнівних ураганів. Бадьорий рапорт ОПЕК про виконання угод вище, ніж на 100% - туди ж, до позитиву. Крім того, ускладнення відносин між Туреччиною і Курдистаном (яке, до речі, тліло давно і загострилося лише після різких коментарів Режепа Таипа Ердогана) стало тим драйвером, який підірвав терпіння покупців нафти.
