Середа,
29 березня 2017
Наші спільноти

За транзит газу Росія заплатить більше, та Україні від цього не легше

Росія все одно платитиме  Україні за транзит  удвічі  менше, ніж Європі. Допоки Україна не посяде належне їй перше місце у вирішенні транзитних питань. І не навчиться використовувати свої переваги. А поки що варіант "штраф в обмін на ГТС" цілком можливий.

Російська влада нарешті  сказала щось конкретне  про те, що з наступного року  Росія таки платитиме за транзит газу через територію України за більш вищим тарифом. 19 листопада після зустрічі з Юлією Тимошенко у Ялті Володимир Путін підтвердив, що, як і передбачалося досягнутими у січні цього року домовленостями, тариф на транспортування газу через українську газотранспортну систему в 2010 році підвищиться на 60%. Здавалося б, рідкісна за своєю позитивністю для України заява російського прем`єра мала б хоч якось пом‘якшити той негатив, який ллють українські експерти на січневу газову угоду. Але експерти залишаються непохитними – вони як і раніше вважають, що Україні слід шукати шляхи виходу з нинішніх газових угод з РФ, порівнюючи їх з даниною, яку накладала на Київську Русь Золота Орда. При цьому ризик втратити контролю над власною ГТС для України сьогодні як ніколи великий, і підвищення тарифів на транзитні послуги аж ніяк його не зменшує. А обережні навіть висловлюють думку, що коли росіяни погоджуються вже на підвищення транзитних тарифів, значить, розраховують на щось більше, і варіант "штраф в обмін на ГТС" - цілком вірогідний.

Смішно, але збитки України у разі втрати російського газового транзиту, не йдуть ні в яке порівняння з втратами як Росії, так і Європи. Причому незалежно від об`єктивного припинення/скорочення транзиту (будівництво обхідних газопроводів) чи суб`єктивного (аналогічного торішньому "перекриттю краника" Росією, що супроводжувалося незрозумілими поясненнями, що, мовляв, ми не постачаємо газ до Європи, оскільки  Україна може незаконно його відбирати"). Відповідно, і ставки, і зацікавленість і Росії, і Європи у розрулюванні питання  транзиту набагато вищі.  І Росія, і Європа виявилися залежними від нас, тому політично і економічно безглуздо не рахуватися з цим і не користуватися цим з вигодою для власної країни. Україна мусила б скористатися тим, що є ключем до ситуації, узяти вирішальний голос у питанні дозволу транзиту,  та на жаль... Нашу країну вперто і небезуспішно ставлять у позу винуватого і всім зобов`язаного.  Україна через проросійські настрої в уряді тихенько переміщується на місце навіть не другої, а ...надцятої скрипки. Країна наче боїться зайняти належне їй у цьому питанні вирішальне місце і віддає його "північному сусідові".

Скільки і почому?

Газотранспортна система України має загальну протяжність у 283 тис. км, де 246 тис. км - розподільчі мережі, а 37 тис. Км - магістральні трубопроводи, з яких 14 тис. км це трубопроводи діаметром 1020–1420 мм. Саме на ці останні й націлена основна увага росіян, оскільки через них і здійснюється транзит російського газу через територію України до країн ЄС. Пропускна спроможність української ГТС становить 175 млрд. куб. м на рік. У 2008 році через нашу транспортну систему до ЄС було прокачано 120 млрд. куб. м російського газу. Цього року обсяги прокачування за офіційними даними очікуються на рівні 100 млрд. кубометрів, а наступного року «Газпром» планує знову вийти на докризові обсяги, поставивши до ЄС 116 млрд. куб. м газу.

За даними самого «Газпрому», за транзит російського газу цього року Україна одержить (точніше, вже одержала) близько 1,7 млрд. дол. Неважко підрахувати, що транзит 1 тис. кубометрів газу в поточному році коштував росіянам в 1,7 дол. Наступного року, знову ж таки за оцінкою “Газпрому”, Україна одержить за транзит 3,2 млрд. дол. Природньо, що цю суму виплатять Україні лише тоді, якщо росіяни прокачають через нашу ГТС близько 120 млрд. кубометрів газу. При цьому, як повідомляли російські ЗМІ, глава “Газпрому” Олексій Міллер на початку листопада заявив, що транзит газу через територію України вже сплачений по перший квартал 2010 року включно.

Що ж до суто фінансових розрахунків по сплаті росіянами транзитних послуг, то і наступного року Україна буде у програші, а про 2009 рік говорити взагалі не доводиться. Річ у тім, що Росія не несе ніякої відповідальності за обсяги прокачування газу через нашу ГТС, тоді як у контракті на постачання газу до України його обсяги закріплені жорстко, і у випадку, якщо Україна їх недобирає, нам загрожують колосальні штрафні санкції. Про необхідність внести до контрактів зобов`язання для Росії за виконання принципу "транзитуй або плати" український Президент недавно чітко висловився в своєму листі до російського колеги.

Нагадаємо, що в поточному році Україна готова купити лише 33 млрд. куб. м газу замість передбачених угодою 40 млрд куб. м. У 2010 році, згідно із січневими угодами, Україна зобов`язалася придбати у «Газпрому» аж 52 млрд. кубометрів блакитного палива, тоді як абсолютно ясно, що реальні потреби нашої промисловості і населення у російському газі ніяк не дотягнуть і до 40 млрд. кубометрів. Отже «дамокл меч» у вигляді штафних санкцій й надалі висітиме над українським урядом.

За деякими даними, за недобір газу в 2009 році Україну можуть оштрафувати мало не на 8 млрд. дол., й досі не ясно, чи відмовляться росіяни від штрафних санкцій, прийнявши до уваги кризу. Питання "висить" у повітрі, незважаючи на перманентні   заяви російського прем‘єра, що ніяких "штрафних" Росія з України не вимагатиме. Втім, з такою самою постійністю російська сторона відмовляється переводити  свої запевнення на папір і вносити зміни до газових контрактів. Крім того, росіяни, не соромлячись, говорять про свої плани зменшити прокачування газу через українську ГТС після добудови газопроводу Nord Stream. А вже після запуску ще одного обхідного газопроводу - South Stream, транзит російського газу через Україну може скоротитися до мінімуму, що зробить експлуатацію нашої ГТС для прокачування газу до Європи збитковою.

За даними директора енергетичних програм центру «Номос» Михайла Гончара, якщо обидва проекти газопроводів у обхід території України будуть реалізовані, то в сумі вони дадуть 118 млрд. куб. м газу на рік (Північний потік – 55 млрд. куб. м, Південний – 63 млрд. куб. м). Таким чином, потужності нових газопроводів практично повністю перекриють потужність української  транспортної системи. Крім того, передумов для різкого збільшення постачань російського газу до Європи поки що не передбачається.

Пітер більш ніж у двічі менший, ніж Москва

На додаток до всіх наших “гаразріів”, слід пам`ятати, що плюс 60% до транзитної ставки все одно менше, ніж “Газпром” платить у Європі за транзит по європейських землях.

За словами незалежного експерта з енергетичних питань Олександра Нарбута, наша транзитна ставка приблизно у тричі нижча від середньоєвропейської, тому навіть після підвищення на 60% вона залишиться удвічі нижчою, ніж у Європі. “При цьому доходи “Нафтогазу” залишаються по-колишньому незбалансованими, оскільки ціна газу для населення в Україні значно нижча від його собівартості. У нас як і раніше функціонує така собі бізнес-модель, в якій енергетика субсидує широкі верстви населення”, - відзначив А.Нарбут.

Він також нагадав, що на 2010 рік Росія заявила обсяги транзиту газу через Україну на рівні 116 млрд. куб. м. “Цього року через нашу ГТС буде прокачаний близько 90 млрд. кубометрів, а може, й менше. Говорити про те, що наступного року обсяги транзиту становитимуть заявлені 116 млрд. куб. м, теж передчасно. З урахуванням нинішніх обсягів, 2010 року прокачування може скласти трохи більше 100 млрд. кубометрів”, – прогнозує експерт.

При цьому він відзначив, що вихід на докризові обсяги газового транзиту маловірогідні у зв`язку з подальшою трансформацією ринку газу в Європі, обумовленою зростанням постачань зрідженого газу.

А.Нарбут вважає абсолютно неприйнятною ситуацію, коли Україна під загрозою штрафних санкцій зобов`язана вибирати встановлені Росією обсяги газу, тоді як у відповідь РФ не несе жодної відповідальності за дотримання певних обсягів транзиту газу через нашу ГТС.

“Таке становище є яскравою ілюстрацією незбалансованості договірних зобов`язань між Україною і Росією”, - переконаний експерт.

Підсумовуючи, він підкреслив, що Україна була і залишатиметься найбільшим споживачем російського газу в Європі. “У зв`язку з цим дивною є тональність Росії з Україною – нас силоміць примушують брати завищені обсяги газу, не надаючи жодних преференцій як найбільшому споживачеві російського газу. Це безпрецедентна ситуація, і наступний рік стане її продовженням. У 2010 році на Україну очікує чергова атака у газовій сфері, оскільки базова ціна газу наступного року встановлена для України у розмірі 450 дол. за 1 тис. кубометрів без знижуючого коефіцієнту”, - додав А.Нарбут.

Безтранзитні ГТС – повний контроль Росії, за який заплатить Європа

Але, як вже наголошувалося вище, Росія не задовольняється тиском на Україну за цінами і обсягами газу, вона діє широким фронтом, створюючи для себе можливість повної відмови від української ГТС.

Як вважає директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар, одним із головних геополітичних завдань Росії сьогодні є створення диверсифікованої системи транспортування газу до Європи, з одночасною мінімізацією ролі транзитних країн (України, Білорусі і Молдови). «У разі реалізації проектів будівництва Північного і Південного потоків, а також враховуючи газопровід Ямал-Європа, через Білорусь, Польщу та український маршрут, Росія зможе створити систему маніпулювання обсягами, напрямами і цінами газу, що експортується. Це може мати такий вигляд: (якщо буде - Ред.) лояльна влада в Україні до російських інтересів – обсяги транзиту можуть бути збільшені, а через Білорусь зменшені. Може бути й інакше – Україна і Білорусь "покарані" (у разі розбіжностей - Ред.), а постачання газу максимально збільшено через так звані безтранзитні енерготранспортні системи - Північний і Південний потоки»,  - пояснює М.Гончар.

При цьому він констатував, що Європейський союз сьогодні не має власної інтегрованої газової системи. «Лише останніми роками газові конфлікти між Україною і РФ спонукали ЄС зайнятися питанням створення єдиної газотранспортної системи Європи, так званого європейського енергетичного кільця. Але це не робиться за рік-два, навіть за 5 років побудувати таку систему не вдасться. А Росія має можливість вже найближчими роками  маніпулювати газовими потоками. Але найголовніше, що платити за будівництво цієї системи доведеться європейському споживачеві, оскільки в ціні газу, доставленого до Європи через Південний або Північний потік, у будь-якому разі буде інвестиційна складова для погашення вартості їх будівництва. Цей газ значно буде дорожчим для європейців, ніж той, що постачається через українську ГТС», - відзначив експерт.

Брюссельська декларація як останній шанс для української ГТС

Проте Михайло Гончар вважає, що навіть після запуску в експлуатацію Північного і Південного потоків не варто говорити про те, що транзит газу через територію України припиниться. Експерт переконаний, що Україні слід терміново активізувати зусилля по реалізації Брюссельської декларації, що передбачає спільну з ЄС модернізацію нашої газотранспортної системи. Як відомо, декларацію було підписано ще у березні цього року, але українська сторона досі не зробила жодного реального кроку для її реалізації.

«Так, можна говорити про проекти Nord Stream, South Stream, врешті-решт, про Dream Stream, але ж підземні газові сховища знаходяться в Україні, а вони забезпечують українській ГТС серйозну конкурентну перевагу. Але з урахуванням тих темпів, якими Україна працює над реалізацією Брюссельської декларації, наша ГТС може втратити привабливість для Європи навіть незважаючи на ПСГ. Останнім часом Україна дедалі частіше в очах Євросоюзу має вигляд ненадійного партнера», - підкреслив М.Гончар.

Чому український уряд не поспішає об`єднуватися з ЄС у газотранспортній сфері? Відповідь на це питання напрошується лише одна – наш Кабмін не хоче занадто дратувати Путіна і «Газпром», особливо напередодні президентських виборів.

У пошуках виходу?

Президент київського міжнародного енергетичного клубу "Q-club" Олександр Тодійчук переконаний, що Україна повинна шукати всі можливі варіанти для перегляду газових угод з Росією. “Наприклад, можна розглядати кризу як форс-мажор. Ну й що, що у контракті на постачання російського газу немає пункту про те, що світову економічну кризу можна розглядати як форс-мажор, хай над цим питанням працюють наші юристи. Україна важче за інших переживає кризу, і це може стати вагомою причиною для перегляду украй невигідних для нас угод”, - вважає О.Тодійчук.

Він також нагадав, що представники «Газпрому» відкрито говорять про те, що Росія не відмовилася від намірів контролювати українську ГТС, і зробити це вона хоче фактично безкоштовно за рахунок штрафів за недобір Україною газу в 2009 році.

О.Тодійчук також згоден із необхідністю зближення з Європою. При цьому, на його думку, вартість будівництва обхідних газопроводів становитиме у цілому близько 60 млрд. дол., і ці гроші Росія закладе в ціну газу для Європи. “Крім того, ЄС не хоче відмовлятися і від будівництва газопроводу Nabucco. Усі ці проекти, в цілому, дуже великий фінансовий вантаж навіть для Європи. І тут Україні слід активізувати роботу по реалізації Брюссельської декларації. Модернізація нашої ГТС і підвищення її пропускної спроможності коштуватиме максимум 2,5 млрд. євро, і для європейців цей проект, безумовно, привабливіший, ніж багатомільярдні російські газопроводи», - вважає експерт

Ще радикальніші ідеї висловлює експерт Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній академії МЗС України Олександр Палій. Він вважає, що у пошуках можливостей для перегляду українсько-російської газової угоди слід звернутися до кримінального кодексу. “У кримінальному кодексі є положення про те, що договори, укладені під тиском шантажу, не дійсні. Я переконаний, що до останнього газового договору слід підходити саме з такої позиції, що дає змогу для його перегляду”, - додав він.

При цьому він відзначив, що сьогодні Росія цілеспрямовано працює над отриманням контролю над нашою ГТС, а також прагне розколоти Європейський союз у питаннях енергетичної безпеки. «Росіяни хочуть відділити західну частину Європейського союзу від східної у питаннях постачань газу. У російському керівництві переконані, що після запуску газопроводу Північний потік Євросоюз втратить монолітність в обстоюванні своїх енергетичних інтересів у суперечках з Росією», - сказав О.Палій.

Він також висловив стурбованість украй агресивною політикою Росії у газових питаннях. “Пригадайте підрив  газопроводу на кордоні з Грузією або спровоковану аварію на газопроводі між Туркменістаном і Росією. Це свідчить про те, що у росіян фактично немає обмежень у методах ведення “газових” воєн”, - відзначає експерт.

Усе це, на його думку, мусить стати для України могутнім стимулом для пошуків союзників у протистоянні Росії в енергетичних конфліктах. «Єдиним варіантом переламати ситуацію на свою користь для України є інтернаціоналізація проблемних питань. Слід перевести у практичну площину домовленості України і ЄС щодо модернізації нашої ГТС”, - переконаний О.Палій.

Одностайність експертів щодо необхідності виходу України з газових угод з Росією у їх нинішньому вигляді не повинна бути проігнорованоою Кабміном. Адже абсолютно зрозуміло, що єдиний шанс для України зберегти свій транзитний потенціал - це активізувати співпрацю з Європою, але саме у цьому питанні український уряд поводиться відверто «проросійськи». Можливо, після виборів ситуація зміниться, головне, щоб до них не було підписано жодних угод, які остаточно зацементують на наступні 9 років усі пункти січневого газового договору.

Петро Черних (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку