Газове «перемир'я». Що далі?..

Нинішнє «затишшя» на газовому фронті довгим, швидше за все, не буде. Проблеми не просто залишаються, а накопичуються. Напевно, пора задуматися про завтрашній день, чого ми досі не робимо...

За останні декілька років Україна вперше пережила Новий рік і Різдво без несамовитих новин з «газового фронту». Ми святкували і не боялися з дня на день залишитися без тепла, що було навіть якось незвично. Проте, як вважають експерти, українці ще дуже далекі від справжнього «перемир`я» з Росією в газових відносинах, сьогодні у нас тільки затишшя. Причиною цьому багато хто вважає прийдешні президентські вибори, мовляв, Москва не хоче псувати життя Юлії Тимошенко. З чого, природно, напрошується висновок про наявність певних домовленостей між нинішнім прем`єром і Газпромом. Які обіцянки давала Юлія Володимирівна своєму російському колезі толком ніхто не знає, зате припущень хоч відбавляй. Але окрім домислів в газовій сфері існують і конкретні загрози, з якими українська економіка може зіткнутися в 2010 році. Отже, спробуємо зосередитися саме на тих проблемах, які мають реальне підтвердження вже сьогодні, хоч і тут без політики обійтися не вийде.

Вся справа в ціні

Так вже склалося останніми роками, що у нас практично у всьому, що стосується газової політики,  існує дві прямо протилежні думки – одне Кабміну, який рішення ухвалює, а друге Секретаріату Президента, який ці рішення критикує. І хто, як не представник СП, викладе проблеми Нафтогазу повніше і глибше.

На думку представника Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського, в 2010 році, як і в 2009-му, основною проблемою для України залишатиметься невиправдано висока ціна російського газу. За його даними, в першому кварталі 2010-го вона на межі України складатиме 305 дол. за 1 тис. кубометрів. Але, як відомо, Кабмін пообіцяв зберегти ціну газу для промпідприємств на рівні минулого року.

Проте, представник Президента вважає, що й торішня ціна в 250 дол. була неприйнятною. “Якщо дивитися за офіційною статистикою, то доводиться визнати, що продукція нашого хімпрому фактично витиснена із зовнішніх ринків. На жаль, ми втратили і більше половини українського ринку хімпродукції, йдеться про азотні та інші види хімічних добрив, сировиною для яких є природний газ. Сьогодні ціна імпортних добрив нижча, ніж вітчизняної продукції”, - відзначив Б.Соколовський. На його думку, “якщо ціна на такому рівні буде і в поточному році, тобто два основні негативи: українська хімія і металургія залишаться неконкурентоздатними, у тому числі і на внутрішньому ринку. А другий чинник – різниця між 305 доларами за тисячу кубометрів на межі і 250 доларами, які заявлені урядом. Її доведеться покривати за рахунок бюджету або за рахунок кредитування. Розраховувати ж на вигідні кредити Україні в 2010 році вже не доводиться”.

Щодо дозволу МВФ на використання Україною золотовалютних резервів в об`ємі 2 млрд. дол. для розрахунків за газ, то, на думку Б.Соколовського, це помилкове рішення. “Золотовалютні резерви України складають всього лише 27 мільярдів доларів і якщо відняти від них 2 мільярди, то це буде вже нижче за критичну точку, яка дозволяє країні зберігати свою платоспроможність”, - сказав він.

Б.Соколовський також відзначив, що, згідно з розрахунками експертів, дефіцит Нафтогазу в 2010 році складе близько 4 млрд. дол. “Це той дефіцит, який невідомо з яких джерел покривати. З урахуванням рішення уряду про збереження цін для промисловості і теплокомуненерго на рівні 2009 року і ціни в 305 дол. на межі України та Росії, дефіцит Нафтогазу збільшується в 2010 році мінімум на 1 млрд. дол. Таким чином, він у 2010 році виходить на 5 млрд. дол., знову таки з невідомими джерелами покриття”, - ще раз підкреслив Б.Соколовський. На його думку, визначення “катастрофа” для фінансової ситуації Нафтогазу в зв`язку з цим прозвучить м`яко.

Він переконаний, що в 2010 році українська влада повинна консолідувати свої зусилля і добитися від Росії вигідніших умов співпраці в газовій сфері. “Ми категорично не в змозі тягнути такі високі ціни на газ”, - підкреслив він.

Але ж є ще транзитна ставка на транспортування російського газу через українську газотранспортну систему, яка в 2010 році складе 2,7 дол. за 1 тис. кубометрів проти 1,7 дол. в 2009 році. Але й тут Б.Соколовський не бачить для України особливого виграшу. “У 2010 році за рахунок підвищення транзитної ставки Україна повинна була б отримати 3,2 мільярда доларів. Проте частину цих грошей ми одержали вже в 2009, вони будуть враховані при оплаті транзиту за перший квартал 2010 року. Крім того, в 2010 році нам доведеться витратити близько 1,9 мільярдів доларів на придбання 6,5 млрд. кубометрів технологічного газу, необхідного для забезпечення транзиту блакитного палива. Віднявши від 3 мільярдів доларів 1,9 мільярда, які підуть на оплату технологічного газу, в сухому залишку матимемо близько 1 млрд. дол., а після всіх обов`язкових платежів з цієї суми залишиться близько 700 млн. дол. Саме стільки і складатиме виграш Нафтогазу від підвищення ціни транзиту російського газу”, - відзначив експерт.

Але й це ще не все наші проблеми в газовій сфері. Як вважає Б.Соколовський, серйозні побоювання повинен викликати баланс газу, затверджений Кабміном на 2010 рік. “Згідно з  цим балансом, на 1 січня 2011 року в українських підземних газових сховищах (ПГС) повинно залишатися 16 млрд. кубометрів, що є абсолютно неприйнятним показником для зимового періоду. Такі невеликі об`єми, у випадку тривалого зниження температури, не гарантують повноцінних постачань газу ні українським споживачам, ні безперебійного транзиту. Ніколи ми не опускалися нижче 23 млрд. кубометрів газу в своїх ПГС, і не відомо, чим закінчиться цей експеримент”, - підкреслює представник Президента.

Як і в більшості інших рішень Кабміну з газових питань, Б.Соколовський схильний вбачати зацікавленість Газпрому в таких низьких об`ємах наповнення ПГС. «Якщо протистояння з газових питань знову припаде на холодну пору року і Газпром обмежить подачу газу, то з такими запасами ми не протримаємося і декілька днів», - вважає Б.Соколовський.

Ну що ж, висновок невтішний - Україна просто відклала проблеми, що накопичилися в газовій сфері, і продовжує жити сьогоднішнім днем, мало замислюючись про день завтрашній.

Погано не все

Тим часом, на думку президента Київського міжнародного енергетичного клубу "Q-club" Олександра Тодійчука, заявлений урядом баланс газу має трохи інші передумови. «Пригадайте. Уряд заявляв про збереження ціни газу для промисловості на рівні 2009 року. Зробити це можна лише, піднімаючи з ПГС газ, закачаний туди за старими цінами. Напевно, Кабмін планує максимально використовувати в 2010 році той газ, який знаходиться сьогодні в підземних сховищах», - припустив А.Тодійчук.

Він згоден з тим, що Нафтогаз опинився у дуже важкому становищі. При цьому він вважає, що в 2010 році кращим виходом для України могло б стати нарощування власного видобутку газу. «За 3-5 років ми могли б збільшити видобуток власного газу до 27 мільярдів кубометрів в рік. Але зробити це можна тільки за рахунок залучення зарубіжних інвестицій, а їх поки немає», - відзначив експерт.

За 2009 рік в Україні видобули більше 20 млрд. кубометрів газу. Якщо ці об`єми збережуться і в 2010, то, з урахуванням того, що за оцінкою Кабміну, в 2010 році нам буде потрібно тільки 27-29 млрд. кубометрів імпортного газу, власний газ складатиме вже більше 40% загального об`єму споживання. Ну а якщо при поступовому збільшенні видобутку Україна продовжить скорочувати споживання, то це співвідношення цілком може дзеркально змінитися - 40% імпортного і 60% власного газу.

Таким чином, варіанти є, коли б не 10-річні зобов`язання перед Росією купувати щорічно по 52 млрд. кубометрів газу. Звичайно, Україні вдалося вмовити Газпром не застосовувати штрафні санкції за недобір в 2009 році і понизити закупівлі в 2010-му до 33 млрд. кубометрів. Але ж ці 33 мільярди всього на 5 мільярдів більше, ніж реально необхідні 27 млрд. кубометрів. В умовах профіциту імпортного газу нарощувати власний видобуток буде дуже проблематично.

Отже, знову виникає питання ревізії газових домовленостей з Росією. Але потрібно бути чесним з самим собою - шансів на перегляд контрактів дуже мало. Росіяни можуть йти на певні поступки, але Україна все одно залишатиметься в принизливій ролі прохача, зі всіма випливаючими з цього наслідками. Найбільш серйозним з яких може стати втрата контролю над власною газотранспортною системою, але про це окремо. (https://economics.unian.net/ukr/detail/32006) Правда, песимістів у нас завжди вистачало, але іноді так хочеться послухати оптиміста.

Як відзначає провідний експерт енергетичних програм Центру ім. О.Разумкова Володимир Омельченко, не можна забувати про те, що з другого півріччя українська промисловість почала відроджуватися після кризового падіння. «У 2010 році спаду не очікується. При цьому на перспективи не слід дивитися тільки з погляду ціни на газ. Варто звертати увагу на світову кон`юнктуру цін на промислову продукцію, яка проводиться в Україні. Пригадаємо, що в 1998 році ціна нафти була 10-15 доларів за барель, але тоді наша промисловість була на “нулі”, тоді як розвивалася вона в періоди різких стрибків цін на енергоносії. Так було в 2003 і 2008 роках, коли, як це не парадоксально, але при високих цінах на газ хімія і металургія в Україні розвивалися дуже енергійно”, - нагадав експерт.

На його думку, ціни на продукцію українського ГМК і хімпрому будуть зростати випереджаючими темпами щодо цін на нафту та газ.

“Крім того, не слід забувати, що в 2009 році Україну прийняли в Енергетичне співтовариство ЄС. І хоча повноцінним членом вона зможе стати тільки після ухвалення закону про функціонування газового сектора, це все одно позитив”, - переконаний В.Омельченко.

На його думку, Україна підійшла до тієї межі, коли відкладати реформування газового сектора вже неможливо. “А значить, його треба проводити і це так само безумовний позитив”, - відзначив експерт.

До цього можна лише додати, що про варіанти реформування Нафтогазу та газового сектора України загалом сказано більш ніж достатньо. В першу чергу, йдеться про розділення НАКу  на газотранспортну, газодобувну і дистриб`юторську компанії. Це, ймовірно, повинно забезпечити притік інвестицій у цю сферу. Ну і, звичайно, найважливішим питанням є підтягнення цін на газ для населення у відповідність з ринково обґрунтованими. Таким чином буде знято питання постійного дотування газового сектора за рахунок бюджетних і кредитних коштів, які йдуть на покриття різниці між ціною імпортного газу і його вартістю для рядових споживачів. Останні, природно, постраждають, але не так сильно, як здається. А головне, відкладати вже нікуди.

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News