Зустріч президентів: “нічия” на користь Росії і шанси на реванш

Завдяки блискучій перемозі в Харкові, Росія сьогодні може спочивати на лаврах, тоді як Україні необхідно інтенсивно готуватися до реваншу, вважають експерти...

На відміну від харківської зустрічі прем`єр-міністрів України і Росії, візит Дмитра Медведєва до Києва і його зустріч з українським колегою Віктором Януковичем не увінчалися “історичними” домовленостями. Користуючись футбольною термінологією, можна навіть сказати, що між президентами України і Росії відбувся «договірний» матч, результат якого був наперед відомий обом сторонам.

На цьому фоні дещо контрастують спроби Віктора Януковича одержати у Росії добро на повернення України на туркменський ринок газу. Але, мабуть, чинник пролонгації перебування ЧФ РФ в Севастополі як привід для додаткових поступок вже вичерпав себе в очах Росії. І якщо Україна не дає ходу російським ініціативам по об`єднанню “Газпрому” і “Нафтогаза”, то і РФ ігнорує наші ідеї. Що ж до підписаних в ході візиту Медведєва угод, то реальним досягненням української влади можна вважати тільки договір про демаркацію кордону з Росією, та й то з рядом уточнень. Завдяки блискучій перемозі в Харкові, Росія сьогодні може спочивати на лаврах, тоді як Україні необхідно інтенсивно готуватися до реваншу.

Хто з ким і про що

Варто у загальних рисах нагадати, які ж угоди були підписані на зустрічі президентів 17 травня. Окрім вже згаданої про демаркацію російсько-українського державного кордону, міністри освіти двох країн Андрій Фурсенко і Дмитро Табачник підписали Угоду про першочергові заходи з розвитку науково-освітньої співпраці на 2010-2012 роки. Міністр культури РФ Олександр Авдєєв і міністр культури і туризму України Михайло Куліняк підписали Програму співпраці між відомствами на 2010-2014 роки.

Керівник "Роскосмосу" Анатолій Пермінов і генеральний директор Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв підписали Міжурядову угоду про співпрацю у сфері використання і розвитку російської глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС. І, нарешті, ВАТ "Банк ВТБ" і "Укрексімбанк" уклали Угоду про міжбанківську співпрацю.

Окрім задокументованих домовленостей були і декларації про наміри. Зокрема, Президенти говорили про те, що Росія може допомогти Україні добудувати крейсер «Україна» - про співпрацю в завершенні будівництва цього крупного бойового корабля. На думку російських експертів, враховуючи критичний брак у ВМФ Росії сучасних крупних бойових кораблів, добудова «України» і введення її в дію у складі ВМФ Росії є розумним кроком. З російського боку прозвучали заклики продовжити переговори і про інтеграцію у сфері авіабудування.

У цілому сторони залишилися у межах харківських домовленостей, які, безумовно, вигідніші для Росії. 18 травня український естеблішмент зробив спробу, правда, заднім числом, хоч трохи підвищити свої ставки. Але вони були повністю проігноровані Дмитром Медведєвим. Про все по порядку.

Зупинка на кордоні

Почнемо з кордону. 17 травня Дмитро Медведєв і Віктор Янукович підписали угоду про демаркацію державного кордону між Україною і Росією. Того ж дня після переговорів Президент України висловив надію, що питання делімітації морського кордону між Україною і РФ буде вирішено позитивно. Демаркація кордону, або, простіше кажучи, позначення кордону між суміжними країнами на картах і місцевості (за допомогою прикордонних знаків), була однією з найдовготриваліших тем у відносинах між Україною і Росією. Тобто, кордон між нами і РФ, у принципі, існує з моменту здобуття Україною незалежності і відповідає кордонам УРСР, але формально він дотепер так і не був підтверджений угодою між країнами. Головним каменем спотикання в питанні українсько-російського кордону була незгода Росії з розмежуванням Керченської протоки. Всі добре пам`ятають історію з островом Тузла, тому не варто заглиблюватися в подробиці конфлікту семирічної давності. Інша справа, що згода РФ почати процес демаркації може супроводжуватися кулуарними домовленостями щодо певних поступок з боку України.

Але 19 травня директор Департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег Волошин поспішив заспокоїти громадськість, заявивши, що Україна наполягатиме на чіткому розмежуванні кордону з Росією в Керченській протоці, проте готова йти на компроміси з економічних питань. За словами О.Волошина, Україна готова шукати такі моделі, які дозволять судам під російським прапором “відчувати себе нормально”, проходячи цією протокою. Він також відзначив, що питання про приналежність Тузли не розглядається. «Тузла взагалі не обговорюється, це українська територія», - підкреслив представник українського МЗС.

Угода про демаркацію, як відзначив глава правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, є найбільш значущою домовленістю, серед підписаних в ході візиту до Києва Дмитра Медведєва. “19 років українська влада не могла домогтися демаркації кордону з Росією і нарешті це відбулося. Звичайно, залишається вірогідність наявності якихось негласних домовленостей, але поки про них нічого не відомо, договір про демаркацію залишається безумовним позитивом для України”, - відзначив політолог. Що стосується решти домовленостей, підписаних 17 травня, то, на думку політолога, вони лише закріплюють ті позиції, які були досягнуті Росією завдяки харківським угодам.

“Медведєв приїхав до Києва як тріумфатор. Практично всі претензії, які пред`являв російський Президент до української влади в своєму відкритому листі до Віктора Ющенка в серпні минулого року, сьогодні зняті. Росія знову може говорити про Україну як про свого союзника”,  - відзначив В.Фесенко. Таким чином, на його думку, приїзд Д.Медведєва до України носив більше символічний, аніж практичний характер і був покликаний продемонструвати відновлення дружніх відносин між двома країнами. Політолог так само переконаний, що і В.Янукович досить успішно використовував зустріч з російським президентом у власних цілях. “Український Президент довів своїм виборцям, що нова влада дійсно поліпшила відносини з Росією і домоглася від неї певних поступок. При цьому відсутність гучних угод в стратегічно важливих сферах допомогла Януковичу нейтралізувати опозицію, якій, за великим рахунком, нема за що критикувати останні українсько-російські домовленості”, - додав політолог.

Відігратися на чужому полі важко, але можливо

У ході українсько-російського економічного форуму, який відбувся 18 травня за участю президентів України і Росії, міністр палива і енергетики України Юрій Бойко звернувся до Дмитра Медведєва з проханням дозволити Україні транспортувати газ з Туркменії через російську газотранспортну систему (ГТС). Крім того, він відзначив необхідність отримання Україною гарантій щодо обсягів транзиту російського газу в ЄС у зв`язку з будівництвом Росією обхідних газових трубопроводів. Стурбованість зниженням прокачування російського газу через ГТС України висловлювалася українським урядом і раніше.

Як відомо, Росія припинила транзит газу з Середньої Азії за контрактами третіх країн в 2006 році. З того часу весь газ Україні купує і перепродує "Газпром". Питання повернення до прямих покупок туркменського газу Україна неодноразово піднімала і за часів президентства Віктора Ющенка. Проте, все упиралося в питання його транспортування, яке можливе виключно через газотранспортну систему РФ. Як стало зрозуміло з висловів російського Президента на форумі, позиція Росії залишається непохитною – вона не має наміру пускати Україну в свою газотранспортну систему як транзитер. Таким чином, нам ще раз дали зрозуміти, що єдиною умовою для отримання яких би то не було поступок по газу може бути тільки згода на об`єднання «Нафтогазу» з «Газпромом» на прийнятних для Росії умовах.

Але, як вважає незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут, Україна в змозі знайти для діалогу з «Газпромом» вагомі аргументи і крім простої здачі своїх газотранспортних активів. «Сьогодні «Газпром» дуже зацікавлений в підвищенні власної капіталізації, яка, за даними незалежних європейських експертів складає зовсім не ті 150-200 млрд. дол., про які говорять Путін і Медведєв. На Лондонській біржі «Газпром» оцінюють приблизно в 130 млрд. дол. і це реальна ринкова капіталізація. Досягти підвищення капіталізації «Газпрому» простіше всього за рахунок поглинання «Нафтогазу», що знаходиться під боком у Росії. Саме тому російське керівництво так наполегливо проштовхує ідею про об`єднання двох компаній. Проте, ми можемо спостерігати, що ініціатива Путіна натрапила на трудонщі – українські бізнесмени говорять про те, що перш, ніж об`єднуватися, потрібно добре порахувати. Президент жартує з приводу об`єднання з «Газпромом» 50 на 50. Одним словом, росіянам дають зрозуміти, що віддавати «Нафтогаз» Україна не готова».

У той же час, на думку експерта, прохання В.Януковича щодо транзиту середньоазійського газу до України виглядало несерйозно. «Домогтися від Росії більшого можна, але тільки маючи чітку стратегію у відстоюванні власних інтересів. Якщо логіка “Газпрому” полягає в тому, що тільки він має право продавати весь газ, що транспортується через російську ГТС, то і Україна повинна стати на таку ж позицію. Звичайно, існують відповідні домовленості з Росією, які вона не погодиться переглянути. Але якщо Україна повернеться до питання реформування “Нафтогазу” у дусі брюссельської декларації, то створені на його базі компанії матимуть повне право укладати з “Газпромом” нові договори. Зокрема, може бути поставлене питання і про те, що Україна купуватиме у “Газпрому” газ на українсько-російському кордоні для подальшого його транспортування і перепродажу в країни Європи», - відзначив А.Нарбут.

Він переконаний що, як минула українська влада поступово вилікувалася від “євроромантизму”, так і нинішня має полікуватися від “росромантизму” і перейти до прагматизму у відстоюванні національних інтересів. “Але перш ніж відстоювати національні інтереси, потрібно чітко позначити, де і в чому ці інтереси полягають”, - вважає експерт.

Звичайно, окрім газового напряму по всьому фронту українсько-російських взаємин є ще маса небезпечних ділянок. Гірше те, що ми можемо навіть не здогадуватися де і без того слабка українська оборона на грані прориву. Дуже багато що вирішується за закритими дверима. Саміт глав урядів СНД, на який українська влада робить теж чималі ставки, може злегка пролити світло на плани Росії щодо подальшої тісної співпраці. Він відбудеться 21 травня у Санкт-Петербурзі.

Проте, на позиції крупного вітчизняного провладного бізнесу починає позначатися втома від натиску російських партнерів. Про це може свідчити пробуксовування російського бліц-кригу у сфері енергетики й авіабудування. Більше того, навіть у суто політичних питаннях, де Україна пішла на максимальні поступки, з`явилися спірні моменти. Продовживши термін перебування ЧФ РФ в Севастополі, Україна проте не поспішає віддавати росіянам об`єкти гідрографії на кримському побережжі, демонструє незговірливість у питанні оновлення складу флоту. Україна відмовилася від запрошення вступити в Організацію Договору про колективну безпеку, куди її наполегливо запрошувала Росія. І хай все це слабка утіха після здачі Севастополя в оренду ще на 25 років, але є надія, що до нинішньої влади починає приходити розуміння тієї небезпеки, яку представляє для неї нестримне бажання Росії продовжувати економічну експансію на Україну. Шкода тільки, що українські олігархи абсолютно байдужі до гуманітарної сфери, яка тепер виявляється найуразливішою для нападів сусідів.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News