«Російський дух» на українських шельфах, або Варіації Мексиканської затоки

ВР у зв’язку p катастрофою в Мексиканській затоці продає активи. І якщо навіть Газпром не стане власником її частки в ТНК-ВР, британці вийдуть з проектів на шельфі Чорного моря, що на руку Росії, вважають експерти...

Як кажуть, і досвідчений може упіймати облизня. Цей вислів абсолютно справедливо може бути застосований до ситуації, в якій опинилася найбільша у світі британська нафтова компанії ВР. Ні криза з її падінням цін на чорне золото, ні зниження попиту на пальне на світовому ринку не змогли підірвати фінансову спроможність цього монстра. Свою чорну справу зробила технічна складова. 22 квітня 2010 р. керована BP платформа Deepwater Horizon затонула в Мексиканській затоці біля побережжя штату Луїзіана. Цьому передували потужний вибух, який забрав 11 життів, і 36-годинна пожежа. У зону екологічної катастрофи потрапили американські штати Луїзіана, Алабама, Міссісіпі. Масштаби аварії перевищили наслідки краху танкера Exxon Valdez біля побережжя Аляски в 1989 році, коли з судна, яке сіло на мілину, вилилося близько 260 тисяч баррелів нафти. BP вже виділила 32,2 млрд. дол. для виплати поточних і майбутніх судових позовів (їх число вже наближається до 100 тисяч). Оголошена сума збитків стала найбільшою за всю історію британських корпорацій. З моменту аварії вартість акцій ВР знизилася на 40%. Ситуація змусила компанію замислитися про продаж активів. У найближчі півтора роки дефіцит коштів складе близько 30 млрд доларів. Як відзначають у BP, після продажу активів «компанія залишиться з невеликим, проте якісним бізнесом з видобування і виробництва». BP продасть крупні родовища нафти і газу, які є ціннішими для дрібних компаній, і збереже активи, які мають потенціал для подальших досліджень. Вже оголошувалося про першу операцію на 7 млрд. дол. – американська Apache купила активи ВР на Алясці, в Канаді і Єгипті.

Російський інтерес "мексиканського" розливу

Серед активів особливий інтерес для нас викликає ТНК-BP. За даними Times, нафтовий гігант може продати 50% частку в російсько-британській компанії або її частину. Найбільш вірогідними покупцями вважають Газпром і Роснефть. У ТНК-ВР заявляють, що переговори з ВР поки не ведуться, але диму без вогню не буває. У ситуації варто розібратися, особливо в світлі «зміцнення дружби» Москви і Києва. Не можна знімати з рахунків і особливу зацікавленість Росії в контролі українського енергетичного ринку, який на сьогодні грає головну роль в політиці нашої держави. У принципі, аварія в Мексиканській затоці, якщо відкинути різного роду «душевні» моменти, зіграла на руку північній сусідці. Аж занадто помітно відгонить «російським духом» від будь-якої проблеми як у нафтовій свері, так і в газовому перерозподілі ринку. Та й реакція росіян на трагедію ВР була миттєвою. 

30 червня в.о. глави ТНК-ВР Максим Барський заявив, що компанія може розглянути можливість покупки активів британської BP у разі їх продажу. «Якщо BP продаватиме, ми розглянемо», — сказав він. За словами М.Барського, ця тема обговорювалася на зустрічі у той час глави BP Тоні Хейворда і голови ради директорів ТНК-BP Михайла Фрідмана. Зацікавленість зрозуміла. Група ТНК-ВР входить в десятку найбільших приватних нафтових компаній в світі за обсягами видобутку нафти. Вона була утворена в 2003 році в результаті злиття нафтових і газових активів компанії ВР в Росії і нафтогазових активів консорціуму ААР (Альфа Групп/Аксесс Индастриз/Ренова). ТНК-ВР також володіє близько 50% російської нафтогазової компанії "Славнефть". ТНК-ВР має також частку близько 16% загального обсягу видобутку нафти в Росії (включаючи долю ТНК-ВР в компанії "Славнефть"). ТНК-BP належать п`ять нафтопереробних заводів в Росії і Україні і роздрібна мережа з 1,4 тис. автозаправних комплексів. Бізнес групи ТНК-ВР в Україні представлений наступними ключовими підприємствами: ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» – управляючий центр, оптова торгівля нафтопродуктами на внутрішньому і зовнішньому ринках, здійснення координованої інвестиційної політики, забезпечення максимальної ефективності використання активів; ЗАТ «ЛІНІК» (Лисичанський НПЗ) – переробка нафтової сировини і виробництво нафтопродуктів; СП ТОВ «Кершер» – роздрібна торгівля нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій, управління автозаправними комплексами (АЗК). Та і з грошима у компанії все гаразд. За підсумками I кварталу 2010 р. вона збільшила прибуток в 1,7 разу (до 1,27 млрд дол.) при зростанні виручки в 1,6 разу - до 10,24 млрд дол.

Ще в квітні ц.р. виконавчий директор ТНК-ВР Герман Хан після зустрічі з прем`єр-міністром Миколою Азаровим і першим віце-прем`єром Андрієм Клюєвим заявив, що нова влада висловилася на підтримку інвестпропозицій компанії. Обговорювалася можливість її участі у видобутку нетрадиційного газу і в розробці шельфу Чорного моря. Якраз те, на що робить ставку російська сторона, домагаючись всіма силами збереження за собою лідируючого становища енергопостачальника якщо не в світі, то хоч би на пострадянському просторі. А це потім дозволить не тільки об`єднати в недавньому минулому «дружні» народи під своїм двоглавим орлом, але і створити щось на кшталт «царської обителі».

Корпоративні розбирання і шельфові розклади

Не останню роль у продажі активів може зіграти і нове призначення у ВР. 1 жовтня виконавчий директор Тоні Хейворд, який пропрацював у компанії 28 років і заробив пенсію в більше 900 тисяч доларів у рік (загальний пенсійний пакет оцінюється у 17 млн. доларів, обсяг може підвищуватися залежно від спроможності акцій на ринку), піде з посади. Його змінить Роберт Дадлі, який зараз очолює операцію з ліквідації витоку нафти в Мексиканській затоці. У компанії підкреслюють, що Т.Хейворд буде висунутий в раду директорів ТНК-BP.

Варто нагадати, що два роки тому Р.Дадлі залишив пост генерального директора ТНК-BP через конфлікт з російськими акціонерами. На відміну від розуміння, досягнутого Р.Дадлі в США - він за походженням не британець, а американець, що, мабуть, цьому і сприяло – не зміг створити дружній фон в роботі компанії в РФ. AAR на чолі з російськими мільярдерами Михайлом Фрідманом, Віктором Вексельбергом і Леонідом Блаватником заявляли, що Р.Дадлі керує компанією тільки на користь британців. Ось і виходить, що внутрішній конфлікт в ТНК-ВР цілком можливий, а такі речі, як правило, закінчуються «дерибаном». І якщо Газпрому вдасться дістати частку ВР в ТНК-ВР, то експансію Росії на українському нафторинку виключати не можна.

Як відзначає експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський, «входження Газпрому в активи ВР за межами Росії цілком укладається в російську енергетичну стратегію. Щоби хтось ще торгувався в питаннях, які стосуються України, за умов таких значних коштів на інших напрямах, я дуже сумніваюся. Тим часом, новий керівник ВР, а він приступить до роботи де-юре тільки в жовтні, навряд чи стане відволікатися на такі речі. Його увага зосередиться на вирішенні проблеми в Мексиканській затоці. ВР потрібні десятки мільярдів, що є серйозною мотивацією для компанії зайнятися пошуком коштів.

Що до України, то сьогодні ТНК-ВР, є в ній ВР чи ні, однаково де-факто контролює більшу, ніж було би логічно, частку нашого ринку. Проблема полягає в розробці шельфів, без ТНК ніякі питання в даній сфері не можуть бути вирішені, хоча в Україні створені умови, щоби зайшов будь-який інвестор. Тому, якщо піде ВР з України, то це тільки посилить юридичну складову контролю і доступу до шельфу вже чисто російської компанії. Для протистояння цьому я не бачу зараз реальних шансів. І минулі уряди цього не змогли зробити, або не захотіли, і нинішня влада не стане перешкоджати. При цьому самі видобувати нафту з шельфу не можуть».

І ще одна думка. Президент Київського міжнародного енергетичного Q-клубу Олександр Тодійчук вважає, що «поки рано говорити що-небудь конкретне, оскільки не озвучені остаточні рішення. Зараз, враховуючи імідж ВР на американському континенті, дії компанії будуть спрямовані на збереження позицій, у т.ч. у Росії або в зоні впливу РФ. Разом з тим, продаж активів у ТНК-ВР можливий, і це має деякі ситуативні позитиви для ВР. У ТНК-ВР є перспективи роботи в Чорному морі, але, враховуючи прецедент в Мексиканській затоці, думаю, що у ВР мало шансів на реалізацію проектів у глибоководних зонах.

До того ж, Росія починає піднімати питання про те, що варто заборонити розробку нафтогазових родовищ в Чорному морі, для неї це надзвичайно вигідно, оскільки у її територіальних водах немає великих запасів нафти. Я думаю, що це буде однією з нових політик Росії, вона завжди використовує екологічну складову. РФ спробує вплинути на Україну в даному питанні, щоби ми не отримали можливість вийти з-під її контролю у нафтовій сфері.

У ВР хороші контракти з Азербайджаном, у Каспійському морі. Потрібен час, щоби зажили рани після «нафтового Чорнобиля». А поки для ВР немає великих перспектив в Україні, враховуючи, що конкуренти з радістю використовують всі наявні негативи проти компанії.

Я за те, щоб Україна розробляла нові родовища в Чорному морі. Не зважаючи на те, що в світі продовжують працювати тисячі свердловин, основна проблема – безпека – залишається. Слід зробити правильні висновки, вивчити ситуацію, щоби не допустити подібної «мексиканській» катастрофи. Росія тут може бути партнером, і не тільки вона. Нам однаково доведеться з кимсь працювати в плані нових розробок родовищ».

Іншими словами, ВР може піти з України, але при будь-якому розкладі питання розробки шельфів Чорного моря залишається для нас актуальним. За час незалежності влада безліч разів викрикувала гасла – вперед до енергетичної самостійності! Але далі за слова справа не йшла. Технічна сторона питання як не підіймалася, так і не підіймається. Інвесторам традиційно обіцяють посприяти в починаннях, а потім при зміні керівництва країна втягується в багаторічні судові тяганини з тими ж інвесторами, оскільки плата за  участь обговорювалася з попередниками, а значить, пройшла повз кишені наступника. Ось і зараз, розповідаючи про причини підвищення тарифів на газ для населення, чого, зауважте, влада запевняла, що робити не буде, прем’єр-міністр Микола Азаров заявив: «Ми повинні подумати про те, що свердловини, які качають паливо на нашій території, не вічні. Рано чи пізно вони вичерпаються, і треба бурити нові свердловини. І якщо ми хочемо зберегти видобуток, який ми маємо, а ми хочемо його не просто зберігати, а в два рази збільшити, то ми повинні нарощувати капіталовкладення в розвиток нашої власної нафтогазової промисловості».

Які гарні наміри, а головне, виправдані. Тоді чому раніше, коли влада в країні теж була в руках нинішнього керівництва, воно мало що зробило в цій сфері? І не тільки воно. Видно, за турботами мирськими VIPам не до цього. А поки хай гризуться іноземці, хто видобуде тонну-другу палива з благодатної української землі. Головне, щоб «інвестор» виявився добросовісним, а то ми вже точно «мексиканського розкладу» не переживемо.

Нана Чорна (УНІАН)

УНІАН в Google News