Феномен «Нафтогазу» - чим більше вливань, тим більші втрати...

Усі розмови про реформування та виведення з ями "Нафтогазу", певно, блеф. Величезний і неповороткий монополіст, зі складними фінансовими потоками, вигідний будь-якій владі навіть у передбанкрутному стані.

Створюється враження, що усі багаторічні розмови про реформування, реорганізацію і виведення з боргової ями "Нафтогазу", мабуть, просто гарний блеф. І потрібен він лише для заспокоєння зовнішніх кредиторів і партнерів компанії, та для "показухи" на народ - мовляв, ось-ось усе відбудеться, і стане газ для усіх дешевим-дешевим. Утім, ефективність усіх "кардинальних" кроків провокує ще одне "враження" - величезний, неповороткий монополіст, зі складними фінансовими потоками вигідний БУДЬ-ЯКІЙ владі, навіть у збитковому, у передбанкрутному стані. А може - саме в передбанкрутному стані?

Новини про перипетії навколо головної газової компанії країни продовжують мутнуватим потоком виливатися з теле-радіодинаміків і зі шпальт преси на голови звиклого нічому не дивуватися українського народу. Народу, який за останні декілька років, стараннями влади, непогано набив руку в питаннях як тонкощів фінансово-банківської системи, так і внутрішньоукраїнських і міжнародних газових проблем. А що залишається робити, якщо гроші для вирішення будь-яких фінансових проблем на рівні державному або топ-бізнесовому, так або інакше беруться безпосередньо з гаманця пересічного українця. Минувши при цьому усі інші доступні для держави та бізнесу ресурси. Доступні, але не такі "наваристі"… Так остання ініціатива нової влади - узяти позику в МВФ - потягнула з гаманців пересічних громадян кругленьку суму на оплату "стрибаючих" 50% тарифів на газ (хоча, рядові українці, між іншим, кредит би цей ніколи на таких умовах не узяли - "крутнулись" би і обійшлися внутрішніми ресурсами). Тож доводиться мимоволі стежити за глобальними новинами і шахтареві, і учителеві, і торгівці на базарі. Новини продовжують надходити...

Шевченківський райсуд Києва у п'ятницю, 13 серпня, підтвердив рішення Стокгольмського арбітражу і визнав, що НАК "Нафтогаз України" порушила контракт і зобов'язана повернути РосУкрЕнерго (РУЕ) 11 млрд. кубометрів газу. Рішення Шевченского суду можна вважати остаточною капітуляцією держави перед кредиторами "Нафтогазу". Таким чином, до 1,8 млрд. дол. боргу, який "Нафтогаз" повинен погасити до кінця 2012 року, додалися ще 3 млрд. дол., саме стільки сьогодні коштують 11 млрд. куб. м газу. І це не рахуючи поточних платежів "Газпрому", які регулярно здійснюють в авральному режимі. Над "Нафтогазом" знову нависнула загроза дефолту, яка, утім, і без того невідступно переслідує компанію останні декілька років. Звичайно, розрядити обстановку певним чином допоможе рішення Кабміну про збільшення статутного капіталу НАКу на 7,4 млрд. грн. Також залишається надія і на підвищені з 1 серпня на 50% тарифи на природний газ для населення і підприємств теплоенергетики.

Утім, навіть якщо усе буде "добре", "Нафтогаз" лише гойднеться над прірвою і знову продовжить свій шлях на межі дефолту. Що ж до заяв уряду про нарощування об'ємів газодобування в Україні і виходу "Нафтогазу" із затяжної фінансової кризи, то в нинішніх умовах вони виглядають абсолютно ілюзорно.

"Нафтогаз" потив РосУкрЕнерго - захист на користь нападу

Сьогодні історія з конфіскованим у РУЕ газом безумовно проблема номер один для "Нафтогазу" і варіантів її рішення доки не видно. Нагадаємо, що конфлікт навколо 11 млрд. кубометрів газу виник на початку 2009 року на тлі важких переговорів з Росією про ціну на газ. Тоді прем'єр-міністр Юлія Тимошенко доручила "Нафтогазу" оформити право власності на 11 млрд. кубометрів газу, що формально належали РосУкрЕнерго і закачані в українські підземні сховища газу. Основою стало право вимоги з трейдера боргу у розмірі $1,7 млрд, які "Нафтогазу" переуступав "Газпром". На "Газпром" у РУЕ рука не піднялася, а ось до України компанія подала позов до Стокгольмського арбітражного суду, який і виграла 8 червня 2010 року.

Де "Нафтогаз" шукатиме 11 млрд. кубометрів газу або 3 млрд. дол. - незрозуміло. Міністр палива і енергетики Юрій Бойко вже заявляв, що вилучити такий об'єм газу з балансу країни сьогодні просто неможливо. Отже, НАК постарається ще поборотися… 19 серпня Ю.Бойко доручив НАК "Нафтогаз України" подати апеляцію на рішення Шевченківського райсуду Києва від 13 серпня, яким підтверджується рішення Стокгольмського арбітражного суду. Проте, експерти украй скептично оцінюють шанси України на перемогу у цій тяжбі.

На думку незалежного експерта з енергетичних питань Олександра Нарбута, РосУкрЕнерго в черзі кредиторів "Нафтогазу" стоїть першою, і шанси на те, що НАК буде вимушена виплачувати цей борг, дуже великі. "При цьому важливо розуміти, що в уряді відсутні сили, які готові по-справжньому протистояти вимогам РУЕ", - вважає експерт.

Керівник енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар зазначає, що Кабмін мав би перейнятися тим, як зробити рішення Стокгольмського арбітражного суду менш болючим для України. "Можна було постаратися зробити так, щоб ця проблема перестала бути проблемою тільки для України - адже за цей газ "Нафтогаз" заплатив "Газпрому", а не просто забрав його у РосУкрЕнерго. Але зараз в бюджеті "Нафтогазу" просто пробивають дірку в декілька мільярдів доларів", - додав М. Гончар.

Ніхто в уряді не говорить про готовність визнавати борги перед РУЕ, але і жорстких заяв на захист "Нафтогазу" теж не чутно. В опозиції ж заявляють про те, що "Нафтогаз" умисне програв справу, діючи на користь співвласника РосУкрЕнерго Дмитра Фірташа. Під час прес-конференції 19 серпня народний депутат України (БЮТ), прем'єр-міністр опозиційного уряду Сергій Соболєв звернув увагу на те, що рішення Шевченківського суду з'явилося на тлі підвищення на 50% ціни на газ для населення і підприємств теплокомуненерго. "На сьогодні пан Фірташ контролює майже 90% обласних розподільних газових мереж України. Фактично, нова ціна на газ є однією ланкою продажу України компанії "РосУкрЕнерго" і розраховується за це своєю кишенею фактично кожен громадянин України, який споживає хоч би один кубічний метр газу", - підкреслив С. Соболєв.

Опозиційний прем'єр-міністр висловив далеко не нове припущення про те, що влада розплачуватиметься з РУЕ за рахунок рядових споживачів газу. Але від того, що нам про це вже говорили, легше якось не стає.

Прибуток - собі, борги і проблеми - державі

Михайло Гончар переконаний, що як збільшення статутного капіталу НАК "Нафтогаз України", так і підвищення цін на газ для населення - це заходи тимчасового характеру і вони не принесуть "Нафтогазу" істотного оздоровлення. "Тяжкохворому підключать кисневу подушку і йому звичайно стане дещо легше. У той же час, збільшення статутного капіталу, це практично те ж саме, що робив попередній уряд, коли викупляв ОВДП "Нафтогазу" - сказав експерт і додав: "Складається враження, що Кабмін продовжить тримати "Нафтогаз" у режимі фінансового донора для "Газпрому". Ми знаємо, що цінова формула, за якою "Нафтогаз" купує російський газ, у результаті дає Україні такий рівень цін, який перевищує ціну російського газу для наших європейських сусідів. У своєму нинішньому вигляді "Нафтогаз" дозволяє "Газпрому" частково компенсувати свої втрати на європейському ринку за рахунок України. У результаті збереження нинішньої непрозорої структури "Нафтогазу" влаштовує багатьох зацікавлених людей як в Україні, так і в Росії".

М. Гончар нагадав, що значна частина українського олігархату заробила свій капітал на перепродажі російського газу усередині України, і сталося це завдяки все тій же непрозорості "Нафтогазу". "Відповідно, наші олігархи зацікавлені в тому, щоб і далі паразитувати на фінансових потоках від продажу газу. Тут діє формула - прибуток у приватні кишені, а борги і проблеми залишаємо державі", - переконаний експерт.

Чи підуть гроші від підвищених тарифів на власне газодобування?

17 серпня перший віце-прем'єр-міністр України Андрій Клюєв заявив про те, що Україна планує за три роки збільшити власний видобуток газу у 1,5 рази –до 30 млрд. кубометрів. Раніше міністр палива і енергетики Юрій Бойко обіцяв, що гроші, отримані від підвищення тарифів на газ для населення, інвестуватимуть у видобуток українського газу. До того ж, МВФ, разом з вимогою підвищити тарифи на газ для населення, рекомендував Україні активніше розвивати видобуток вітчизняного газу. Усе виглядає цілком логічно, коли б не одне "але" у вигляді чорної діри під назвою "Нафтогаз", який окрім усього іншого відає і газодобуванням в Україні.

Михайло Гончар, як і більшість його колег, не ставить під сумнів необходимось підвищення цін на газ для населення до ринково обгрунтованих, але вважає, що уряд просто зобов'язаний продемонструвати громадянам України прозорість цього процесу. "Люди повинні побачити, що їх гроші не підуть на розрахунки НАК "Нафтогаз" з РосУкрЕнерго. Хто б на рівні уряду що не говорив, але корпоративний бюджет "Нафтогазу" - це один котел, і якщо в нього віллються додаткові кошти від підвищення тарифів, то рядовий споживач має право бачити, на що вони у результаті будуть витрачені. У Кабміні повинні виконати свою обіцянку і направити хоч би частину цих грошей на інвестиції в збільшення видобутку власного газу. Але непрозора сутруктура самого "Нафтогазу" і його фінансових потоків для споживачів газу завжди породжує сумніви в тому, що гроші будуть витрачені на благі цілі. Розв'язати цю проблему неможливо без глибокого реформування "Нафтогазу", - вважає керівник енергетичних програм центру "Номос".

Міркуючи про перспективи підвищення енергетичної незалежності України, ні в якому випадку не можна забувати про "Газпром". Цілком логічно припустити, що російський монополіст зробить усе, що в його силах, для того, щоб не допустити збільшення споживання Україною власного газу в збиток російському. Але це, так би мовити, один з чинників ризику, який знову ж таки можна вирішити, реформувавши "Нафтогаз". Якщо з НАКу буде виділена самостійна газодобувна компанія, у неї будуть хороші шанси уникнути тиску "Газпрому", до якого такий сприйнятливий нинішній "Нафтогаз".

У свою чергу Олександр Нарбут зазначив, що хоча НКРЕ і підняла ціну на газ, що добувають вітчизняні компанії газу, але не на стільки, щоб можна було говорити про те, що видобуток газу в Україні став справою дійсно рентабельною. "Мотивів для інвестування в розвиток газодобування і далі немає. Для того, щоб підняти ефективність таких газодобувних компаній, як "Укргазвидобування" або "Чорноморнафтогаз", необхідно врешті-решт провести реформування НАК "Нафтогаз", про яке вже так багато сказано. НАК сьогодні залишається великою "пральнею", і велика кількість грошей йде з галузі. Тому скільки тарифи не підвищуй, але їх все одно не вистачатиме", - сказав експерт.

При цьому він звернув увагу і на невисокий відсоток збору комунальних платежів в Україні. "За моїми даними, рівень збору комунальних платежів в Україні - трохи більше 60%, а при нових цінах це буде до 50%. У результаті, в абсолютному вираженні, об'єм коштів, що надходять "Нафтогазу" від населення за спожитий газ, не збільшиться. Коли Кабмін говорить про розвиток газодобування за рахунок підвищення тарифів для населення, то хотілося б, щоб ці заяви були підкріплені конкретними розрахунками і бізнеспланами", - підсумував О. Нарбут.

Дефолт "Нафтогазу" як останній ефективний засіб реанімації?

З усього вищесказаного складається враження, що єдина перспектива вітчизняної газової галузі - продовжувати обслуговувати інтереси вузького круга олігархів і "Газпрому". З іншого боку, незважаючи на усі випробування, що випали на долю "Нафтогазу", він продемонстрував свою життєстійкість і, можливо, здатний проіснувати без особливих змін ще досить довго. Головне, щоб це влаштовувало усі зацікавлені сторони. "Нафтогаз" цілком впорається з тими завданнями, які поставлені перед ним сьогодні. Інша справа, що серед них немає найголовнішого - отримання Україною реальної енергетичної незалежності.

Усе, на що ми можемо розраховувати в сьогоднішніх умовах, це поступки "Газпрому" в обмін на підписання Україною вигідних Росії політичних домовленостей, аналогічних пролонгації договору по ЧФ РФ (які, до речі, так і не врятували рядових українців від підвищення тарифів, незважаючи на заяви прем'єра Азарова та інших урядовців - ред.). Але сьогодні і цього варіанту не видно - надавши 30% знижку на газ, Росія дає зрозуміти, що тема поступок по газу для України закрита всерйоз і надовго.

У результаті єдина надія на зміну ситуації набуває дуже парадоксального виду - дефолт "Нафтогазу" стає останнім шансом на оздоровлення галузі. Може банкрутство НАКу змусить владу почати реформування компанії. Хоча, як показують події останніх років, ймовірність дефолту "Нафтогазу" хоча і велика, але не набагато більша, ніж шанси на його глибоку реорганізацію.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News