Казахська нафта українською трубою з російського «благословення»...

Влада заявила про швидке відновлення прокачування казахської нафти українською територією, залишилося вирішити технічні питання. Але в цій історії не варто примножувати заслуги нинішнього керівництва України...

Українською трубою з новим тиском потече казахська нафта. Зараз, як заявив перший віце-прем`єр-міністр Андрій Клюєв, обговорюється технічна сторона питання, а сама угода про транспортування 6 млн. тонн нафти вже підписана. Тим часом, за словами представників казахської сторони, на даний момент вирішується тарифне питання. І вирішується воно, як з`ясувалося, не день і не два, переговори тривають з червня, саме тоді було підписано згадану угоду. Покладатимемося на те, що до приїзду до України президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, який запланований на 14-15 вересня, усі колізії будуть вирішені. А це і додатковий прибуток до дірявого бюджету, і збільшення обсягів постачання сировини на вітчизняні нафтопереробні заводи, і Європа одержить свою порцію недорого «чорного золота». Але в історії відновлення прокачування казахської нафти не варто примножувати заслуги нинішньої влади, тут не обійшлося без перста Росії, яка вкотре потішила власні амбіції і тепер може леліяти себе на царському ложі.

Російський відмовний сценарій

Скандал навколо казахської нафти вибухнув у кінці 2009 року, коли на чолі Кабміну стояла Юлія Тимошенко. Тоді в «Казтрансойл» заявили, що «Укртранснафта» письмово сповістила про одностороннє розірвання з 26 січня 2010 р. договору про транспортування казахстанської нафти територією України. Казахи нібито неодноразово зверталися до українського оператора з проханням відкликати рішення або надати їм новий договір для підписання. Переговори двох нафтооператорів окутані таємницею, але незабаром Казахстан вирішив  переорієнтовувати маршрут постачань нафти до Європи, перенаправивши потоки через Польщу.

***З початку ц.р. збільшено тариф на транспортування нафти нафтопроводом «Дружба» територією України до EUR6,6 за 1 т ($9,1 за 1 т) проти колишнього тарифу $7,85 за 1 т. На той момент з урахуванням зниження курсу євро транзит територією України подорожчав майже на 15%.

Графік експорту нафти передбачав транзит обсягів південною гілкою Дружби з січня по березень 2010 року в обсязі 1,356 мільйона тонн, зокрема 756 тисяч тонн до Словаччини і 600 тисяч тонн до Угорщини. При цьому через транзитні перестрілки у січні постачання до Словаччини склали тільки 340 тисяч тонн, а до Угорщини і Польщі вони не здійснювалися взагалі. А відвантаження до Словаччини і Угорщини в лютому взагалі не планувалося.

У вітчизняній компанії звинувачення в провокації скандалу спростовували, відзначаючи, що ініціаторами зміни маршруту виступили казахи. Як пояснювали експерти, вони пішли назустріч вимогам своїх російських партнерів.

Росіяни тоді цілком зрозуміло насторожилися через наміри української влади запустити нафтопровід «Одеса-Броди» в аверсному режимі, що зробило би неможливим експорт майже 30 млн. тонн російської нафти (зараз йде у напрямку Чорного моря за системою Одеса–Броди. 18 млн. тонн – у південному напрямку "Дружби" і 9 млн. тонн – у реверсному режимі Одеси–Броди). Північна сусідка тоді зробила ставку на свій трубопровід БТС-2, щоби перемкнути потік, а Новоросійський порт, замість порту Одеса, пропонувала під транзит казахстанської нафти, за комплексне розширення транзиту якої своєю територією вона бореться останні роки.

До речі, казахська нафтова епопея почалася саме з російського інциденту. У самому кінці 2009 року, практично перед Новим роком (РФ, як показує життя, дуже любить новорічні приколи), Росія попередила Євросоюз про можливе припинення постачань нафти до Словаччини, Чехії і Угорщини нафтопроводом «Дружба» через територію України у зв’язку з розбіжностями з питань транзиту. Збій постачань Росія пояснювала тим, що участь посередників, тобто України як транзитера, не гарантує виконання узгоджених експортних графіків. Але питання тоді зависло з урахуванням виборів, які для російської сторони вичерпали нафтові проблеми.

*** Нафтопровід "Дружба" протяжністю близько 6 тис. км. є найбільшою системою трубопроводів у світі. Північна ділянка нафтопроводу проходить територією Білорусі, Польщі і Німеччини, а південна – України, Чехії, Словаччини і Угорщини. "Дружбою" в країни близького і далекого зарубіжжя постачається майже половина російської нафти, що йде на експорт. Останніми роками в основному, західному, напрямку нафтопровідної системи перекачується до 70-80 млн. тонн у рік.

Намірам України диверсифікувати енергопотоки так і не судилося збутися. А з приходом проросійської команди ці плани і зовсім розчинилися у небутті. Тепер ситуація розкручується на новий зразок, однак він розроблений усе тим же "сценаристом"...

***Ідея проекту будівництва Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору Одеса – Броди – Плоцьк – Гданськ виникла у середині 90-х років. Вона передбачала будівництво нового транспортного коридору нафти, який дозволив би поставляти каспійську нафту в країни Західної і Центральної Європи. 23 травня 2003 року в Брюсселі уряд України, Польщі і Єврокомісія підписали спільну декларацію про підтримку проекту ЄАНТК. Єврокомісія також виділила 2 млн. євро на проведення ТЕО будівництва трубопроводу Броди – Плоцьк, який дозволив би протягнути вже побудовану українську трубу з Одеси на Чорному морі до польського Гданська на побережжі Балтійського моря. Вартість реалізації ЄАНТК на базі нафтопроводу Одеса – Броди, відповідно до затвердженого ТЕО, складає 2-8 млрд. дол. залежно від обсягів транспортування нафти.

Масовка на задньому плані

Не останню роль у вирішення конфлікту зіграв і візит в квітні ц.р. Віктора Януковича до Казахстану. Тоді А.Клюєв спрогнозував, що шанси на відновлення прокачування казахської нафти через територію України достатньо великі. Аргументуючи надію на позитивне вирішення даного питання, віце-прем`єр підкреслив, що Україна вже врегулювала тарифну політику. «Якщо вигідно качати, то качатимуть», – сказав А.Клюєв.

Що ж до каменя спотикання – тарифу – то його, можливо, вирішили на «паритетних» умовах. Під час свого візиту В.Янукович заявив, що сподівається на участь українських підприємств у розробці газових родовищ на території Казахстану. Іншими словами, ми вам ставку транзиту – ви нам газові родовища?..

Тим часом, директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, коментуючи результати візиту В.Януковича до Казахстану, скептично оцінив перспективи України практично реалізувати пропозиції щодо співпраці в нафтогазовій сфері Казахстану.

«Відверто кажучи, я вважаю, що українській стороні нічого реально запропонувати казахам. Українські пропозиції на цьому ринку не котируються», - вважає експерт.

Він висловив припущення, що позитивним чинником у розвитку українсько-казахстанських відносин в економічній сфері є діяльність першого віце-прем`єр-міністра А.Клюєва, який, за словами експерта, «має безпосередню зацікавленість» у цьому.

«І можна вважати, що саме наявність такої безпосередньої зацікавленості сприятиме цим проектам», - сказав експерт.

Як бачимо, прогноз експерта збувся. Що ж до «північного ініціатора» нафтової проблеми, то на даний момент готується угода з Росією по транзиту нафти. У Мінпаленерго вважають, що це допоможе завантажити додаткові можливості української нафтопровідної системи.

За словами заступника міністра палива і енергетики Ігоря Кірюшина, збільшенню транзитного потенціалу українських нафтопроводів заважає ряд чинників, серед яких зростання постачань російської нафти нафтопровідними системами «Транснафти» на Далекий Схід і розвиток Балтійської трубопровідної системи. У той же час, динамічне зростання постачань обсягів каспійської нафти, яке спостерігається в чорноморському регіоні останніми роками, відкриває нові можливості для нашої нафтопровідної системи.

На його думку, однією з основних причин, які не дозволяють сьогодні українським НПЗ збільшити закупівлі нафтопровідних постачань сировини з РФ і Казахстану, є недостатня глибина переробки і якість нафтопродуктів, які випускаються.

«Ми розраховуємо, що із завершенням проектів модернізації Лисичанського НПЗ, Кременчуцького НПЗ, а також двох західно-українських НПЗ (Надвірнянського і Дрогобицького – ред.) стане можливим збільшити нафтопровідні постачання на ці підприємства. Це дозволить різко скоротити імпорт моторних палив, збільшити податкові надходження до бюджету країни, створити нові робочі місця», - підкреслив І.Кірюшин.

Він також відзначив: "у п`ятирічній перспективі ми бачимо вихід української нафтотранзитної системи на рекордні показники».

Усе начебто добре. Влада змогла порозумітися з енергопостачальниками, її наміри і перспективи вимальовувалися у рожевому світлі. Але насправді все залежало тільки від бажання Кремля. І всі ці «бажання» зовсім не безвідплатні - кожне питання має свою вартість. І не завжди вартість себе виправдовує, вона деколи зовсім не відповідає тим втратам, які несе Україна. Не перераховуватимемо всі поступки, список достатньо великий і всім відомий, але незабаром вже нічого буде пропонувати натомість. Ліміт затребуваного сусідкою вичерпається і що тоді? Чому не можна було за 19 років незалежності побудувати свої відносини з партнерами саме на принципах незалежності. Роками обговорюються питання, з вирішенням яких не можна зволікати. А нас тільки годують обіцянками і виправданнями, вічно озираючись – а раптом.. Питання енергозабезпечення, яким кожна влада займається з урахуванням власних пріоритетів, імовірно, ніколи не вирішиться на користь нас з вами. І це зрозуміло, про народ згадують тільки при зведенні барикад...

Нана Чорна (УНІАН)

УНІАН в Google News