Що стоїть за російськими «газовими» преференціями…
Що стоїть за російськими «газовими» преференціями…

Що стоїть за російськими «газовими» преференціями…

17:53, 24.02.2011
13 хв.

Росія озвучила "газові пільги" у разі створення СП "Газпрому" та "Нафтогазу". Та усі ці заяви є, швидше за все, післясмаком - 18 лютого запрацювала Брюссельська декларація з модернізації української ГТС...

Росія вкотре нагадала, що українська газотранспортна система продовжує залишатися "нічийною". Причому останні заяви вона зробила особливо яскраво, з натяком, що часу для ухвалення рішення щодо того, хто модернізуватиме ГТС, залишилося не так вже і багато. Підштовхуючи Україну до "правильного вибору" - ЄС або РФ - північна сусідка не забула підсолодити пігулку. Вона озвучила преференції майбутньої співпраці, не забувши заакцентувати основну умову обіцяного раю - СП "Нафтогазу" і "Газпрому". Але усі ці заяви є, швидше за все, післясмаком. Принаймні, так співпало - 18 лютого запрацювала Брюссельська декларація з модернізації української ГТС. Так з ким же ми наважимося дружити, причому в такому супер-стратегічному питанні як газ, і навіщо нашій сусідці потрібна українська труба, якщо в пріоритеті у РФ зараз обхідні газопроводи?..

"Щедрість" в обіцянках

Розпочнемо із запевнень. На круглому столі в "Газпромі" 21 лютого глава російського монополіста Олексій Міллер заявив, що у разі злиття з НАК "Нафтогаз України", Газпром може забезпечити повне завантаження потужностей нашої ГТС.

Відео дня

"Якщо буде досягнуто домовленості про злиття "Газпрому" і НАК "Нафтогаз України", то, звичайно ж, "Газпром" максимально завантажить газотранспортні потужності України і, звичайно, це приведе до росту прибутків українського бюджету", - сказав О.Міллер.

За прогнозом "Газпрому", попит на газ в Європі до 2020 р. складе 130-140 млрд кубометрів на рік. Тому, при будівництві газопроводів "Південний потік" і "Північний потік" проблем з недовантаженням української ГТС не повинно бути (зараз завантаженість ГТС складає 95 млрд куб. м можливість - до 120 млрд куб. м). 

І головне. О.Міллер підкреслив, що в України не так багато часу, щоб визначитися з модернізацією своєї газотранспортної системи. За його словами, на ці цілі впродовж 7 років знадобиться 6,5 млрд євро, з яких 3 млрд євро - на першочергові роботи.

Крім того, О.Міллер зазначив, що у разі злиття двох паливних компаній населення і промисловість України отримуватимуть газ за внутрішніми російськими цінами. При цьому він нагадав, що ціна газу для промислових споживачів у Росії утричі нижча, ніж ціна газу для промспоживачів України. У той же час, ціна газу для населення регулюється постановами уряду РФ, і так триватиме і далі. І абсолютно логічно, обіцяючи внутрішньоросійські ціни, він заявив, що "Газпром" не припускає ніяких змін формули ціни і контракту на постачання газу в Україну. Він пояснив це тим, що в діючому контракті ціна на 30% нижча, ніж для Європи.

Спотове напруження цінорегулювання

Отже, про ціну. Формула її розрахунку, у принципі, є комерційною таємницею, вона для кожної країни індивідуальна, контракти - довгострокові, а ціна прив`язана до вартості нафтопродуктів з відставанням у 6-9 місяців. Хоча і в цій сфері криза внесла свої корективи, причому, не на користь "Газпрому". Ситуація розжарювалася на тлі прогресу у видобутку сланцевого газу, зниження спотових цін (спотові ціни на газ і ЗПГ упродовж 2010 року були нижчими від вартості трубопровідного російського газу на 50 і більше доларів), збільшення пропозиції на ринку, та і падіння споживання зробило свою справу. У 2009-2010 роках "Газпром" вимушений був порушити 30-річну традицію, монополіст пішов на поступки. Причому, зверніть увагу, їх зажадали, а не просили.

Знижки у вигляді спотових цін отримали ряд європейських енергокомпаній. Таким чином, на сьогодні близько 7% російського газу йде в Європу за зниженою вартістю.

Слід зазначити, що конкуренти "Газпрому" в Європі в цьому плані ще більше "витратилися" - частка спотових цін в контракті норвезької StatoilHydro з E.ОN Ruhrgas складає 25%, а в середньому - 30%, алжірська Sonatrahch навіть скоротила термін контракту.

Але криза пішла зворотньо і "Газпром" зважився на реванш. У лютому монополіст заявив, що збирається підвищити ціну на газ для європейців на 14%. Якщо у 2010 році вона складала близько 308 дол., то в поточному році може вирости до 352 дол. Та і об`єм поставок за планом "Газпрому" повинен збільшитися.

Європа тільки посміхнулася - попит на природний газ тільки знижуватиметься, модель ціноутворення (довгострокові контракти з прив`язкою до нафти) застаріла. ЄС вимагає перегляду правил газової гри. Переговори тривають.

Для України дійсно російський газ обходиться дешевше, ніж для європейців. Середня вартість в 2011 році складе близько 280 дол. Але, при цьому треба враховувати, що абсолютно ніяк не позначається на ціні географічна близькість і дружня складова. Знаючи напористість старенької Європи, можна не сумніватися, що вона свого досягне. Якщо так і далі піде, то Україна платитиме найвищу ціну за газ в Європі. Нам, правда, обіцяють у разі створення СП   "Нафтогазу" і "Газпрому", внутрішньоросійські ціни. Але не можна забувати, що в РФ вартість газу усереднена, вона пов`язана з розташуванням території щодо труби, та і в планах її підвищення. Залишається питання, скільки ця пільга проіснує і до якого регіону нас прирівняють. 

Не можна не згадати ще про одне дуже принципове питання - транзит. Росіяни гордо заявляють про повну і своєчасну його оплату і згоду на підвищення тарифу, що, до речі, є законним кроком з боку України. Так от, з часів СРСР, так вже тоді склалося, газ продається від кордону України в Європу. Зараз російські постачання включають транзит. Але, як відомо, тариф не відповідає дійсним цінам. Чому стільки років не змінюється система, чому Україна не може закуповувати газ і потім продавати його самостійно в ЄС?

Провідний експерт з енергетичних питань центру Разумкова Сергій Дяченко зазначає, що одним з винуватців цієї ситуації є довгострокові договори, які виписані на 10, а іноді і більше років.  "Для України, звичайно,  було б краще вирішувати це питання з європейцями. Але для цього треба поринути в дуже тонкі стосунки Росії і Європи. Ми ще як держава не дозріли. Для цього треба по-іншому будувати свої стосунки з європейцями" - підкреслив експерт.

Економічна вигода - пріоритет газових стосунків

Що стосується української ГТС, то тут теж можна згадати про ціни. О. Міллер заявив, що впродовж 7 років на модернізацію труби знадобиться 6,5 млрд євро, з яких 3 млрд євро, - на першочергові роботи.

Тому з вибором "помічника" треба поквапитися. Але проект технічної допомоги, що запрацював з 18 лютого, "Підготовчі дослідження модернізації української газотранспортної системи і сховищ" у рамках виконання Брюссельської декларації 2009 року, припускає виділення тільки на ці цілі майже 2,7 млн. євро.

У зв`язку з цим, заяви Росії про поспіх в цьому питанні абсолютно незрозумілі. Але і зволікати особливо не можна.

"Практична робота з реалізації Брюссельської декларації про модернізацію української ГТС, про яку оголосила Європейська Комісія 18 лютого, повинна спонукати владу в Україні до конструктивних дій, а не до спроб створювати непотрібний нашій країні консорціум за участю Росії", - вважає експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський.

Він висловив жаль, що з моменту підписання декларації у березні 2009 року практично ніяких активних дій з її реалізації з українського боку не було. "Шкода, що втрачено стільки часу, але важливо, щоб нинішній уряд надалі припинив загравання з Москвою і послідовно здійснював модернізацію ГТС так, як це вигідно Україні - на основі прозорих європейських правил - відповідно до згаданої загальної заяви. Тим більше, що практично усі передумови для участі ЄС і міжнародних фінансових організацій в цьому Україна виконала", - заявив Б.Соколовський.

При цьому експерт акцентував, що ЄС, зрештою, не ставить мету після модернізації брати участь в управлінні ГТС. "Важливо зазначити, що ЄС і МФІ, беручи участь в модернізації нашої ГТС, не претендують на її управління, як цього прагне Кремль. Отже, після модернізації ГТС повинна залишатися у 100% власності українського народу", - сказав Б.Соколовський.

Експерт підкреслив, що модернізація ГТС потрібна, у першу чергу, Україні і може бути дуже корисна Європі, незважаючи на дії Москви з будівництва обхідних маршрутів. "Практичні дії з модернізації неодмінно послужать ключовим аргументом і для Європи і для Росії в інтересах використання українських транзитних маршрутів. Інакше, якщо ми, українці, не будемо почуті Європою, то так і залишимося зі своїми зношеними трубами", - вважає Б.Соколовський.

Провідний експерт з енергетичних питань центру Разумкова Сергій Дяченко вважає, що усі російські пропозиції вже звучали неодноразово, зараз вони просто  яскраво акцентовані, у тому числі зважаючи на Брюссельську декларацію. "Але в цих заявах не говориться, де вони братимуть гроші. У такі проекти в Росії, як правило, інвестиційні кошти залучають у вигляді кредиту. Швидше за все, так і буде. У "Газпромі" вільних грошей не так багато. Є в Росії проблеми і в плані розвитку власних родовищ. До прикладу, ситуація з Штокманом - дуже капіталомісткий проект, який відкладається (видобуток газу на Штокманівському родовищі може початися на два роки пізніше від запланованого - у 2015 році). А Північний потік під нього і замислювався. Тому "Газпром" в нашій ситуації буде вимушений звертатися до позикових коштів", - сказав експерт. 

На думку С. Дяченка, українська ГТС знаходиться в центрі інтересів Росії. "Майбуття "Південного потоку" залишається під великим знаком питання. Це дуже дорогий проект, великі глибини. У нього немало супротивників. А самостійно піти на його реалізацію у "Газпрому" грошей немає. При цьому в Європі пріоритет Набукко - прямий конкурент, який диверсифікує постачання. У цьому плані наша ГТС - диверсифікована система і дуже надійна, чого не можна сказати про підводні трубопроводи. Тому ГТС потрібна Росії, незважаючи на усі заяви. Інтерес до неї є і буде. Зараз важливо, щоб Україна, відгукнувшись на пропозиції Росії, не втратила у фінансовому плані. Позитивний ефект рахувати треба не в кубометрах газу, а в доларах. Якщо і реалізовувати їх ініціативи, то умови мають бути для нас економічно вигідними - як мінімум, не зменшення надходжень до бюджету, розвиток ГТС, система не повинна експлуатуватися на забій. Зараз Україна приблизно 200 млн. дол. щорічно вкладає в ремонт і модернізацію ГТС. Звичайно, сума недостатня, щоб відразу усе вирішити, але і робиться чимало", - зазначив експерт.

На його думку, Україна могла б за сприяння ЄС модернізувати трубу, але наповнити - ні. "За великим рахунком усі дискусії з приводу наповнення труби -  рішення Російської Федерації. Зниження об`ємів вестиме до падіння окупності. І тут прийдемо до мінімальної точки. Тому це питання повинне обговорюватися на конструктивній основі. Кращий варіант модернізації ГТС - трибічна участь: Україна, Росія і ЄС. Ось тоді б був баланс інтересів - постачальник, транзитер, споживач", - підкреслив експерт.

Що стосується створення СП "Нафтогазу" і "Газпрому", то, як зазначив експерт, спочатку йшлося про об`єднання компаній, але тепер від цієї мети відійшли. "Зараз йдеться про створення спільного оператора, який би займався експлуатацією ГТС. І зміни можна логічно пояснити - не хочеться розпалювати ситуацію. Якщо об`єднати цих двох енергетичних монополістів, а потім, що само собою зрозуміло, плавно перейти на паралельну роботу, то наступний крок - створення єдиного економічного простору. Саме тому створення СП має бути максимально прозорим і при балансі інтересів", - підкреслив С. Дяченко.

Заспокоює той факт, що і влада все частіше стала говорити про "газовий" трикутник. Ми активно запрошуємо європейських інвесторів до участі в тендерах з модернізації газотранспортної системи. І ще одна з останніх заяв - Україні необхідно прискорити процес створення незалежної компанії з управління газотранспортною системою і почати її акціонування за участю ЄС і Росії. Так віце-прем`єр-міністр - міністр соціальної політики Сергій Тігіпко прокоментував повідомлення компанії British Petroleum про те, що вартість будівництва Nabucco з Центральної Азії в Європу виросла з 7,9 до 14 млрд. євро.

"Євросоюз планує вкласти величезні кошти у будівництво труби, яка ніколи себе не окупить, - тим більше з урахуванням дестабілізації Близького Сходу, яка тільки посилюється. Росія планує ще більше вкласти в "Південний потік". Усе це не має сенсу порівняно з інвестиціями в розвиток української ГТС", - сказав С. Тігіпко.

"Світова кон`юнктура сприяє нам і робить обхідні трубопроводи нерентабельними, але без забезпечення прямого доступу Росії і ЄС до управління ГТС ці проекти можуть стати реальністю, здатною підірвати стратегічні позиції України", - підкреслив С. Тігіпко.

Абсолютно мудра думка аби вона не залишилася в розряді декларацій, що останнім часом дуже модно. Адже тільки участь європейців в енергетичних проектах України і Росії врятує нас від помилкових кроків, наслідки яких можуть бути незворотніми.

Нана Чорна (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся