Брюссель. Рада міністрів із питань транспорту, телекомунікацій та енергетики ЄС визначила список короткострокових і довгострокових пріоритетів у рамках реалізації Енергетичної стратегії ЄС до 2020 року.

Як передає власний кореспондент УНІАН у Брюсселі, про це йдеться у висновках, схвалених 28 лютого на засіданні Ради ЄС.

Згідно з текстом висновків, короткострокові й середньострокові пріоритети розділено на 6 основних напрямків.

Відео дня

У галузі розвитку внутрішнього енергетичного ринку міністри ЄС вважають за необхідне своєчасну й повну реалізацію третього енергетичного пакета, посилення співпраці між національними енергетичними регуляторами, покращення захисту прав споживачів.

У галузі енергоефективності міністри виступають за концентрацію зусиль ЄС на заходах із посилення енергоефективності в розумних фінансових межах, розробці стандартів енергоефективності для державних будівель і громадського транспорту, перегляд директиви щодо стандартів енергоефективності, виходячи з досягнень технологічного розвитку, збільшення фінансової підтримки проектам із енергоефективності.

У сфері інфраструктури до короткострокових пріоритетів міністри віднесли розвиток мереж, сховищ енергоресурсів, заводів із переробки скрапленого газу, розвиток енергетичних мереж у Центральній та Південно-Східній Європі.

Міністри відзначили важливість досліджень та інновацій у галузі технологій з низьким викидом СО2 в атмосферу, а також необхідність концентруватися на місцевих енергетичних ресурсах і виробництві енергії, включаючи виробництво енергії з відновлювальних джерел, ядерну енергетику.

Міністри також відзначили необхідність покращити прозорість, системність, узгодженість і відповідальність зовнішніх дій у галузі енергетики.

Для цього міністри вважають за необхідне створити інтегрований загальноєвропейський ринок із урахуванням реалізації європейського законодавства у сфері відновлювальної енергетики, енергоефективності та енергобезпеки; покращити координацію між країнами-членами щодо посилів, що відправляються на рівні країн-членів країнам-виробникам природних ресурсів і транзитерам; покращити обмін інформацією між Єврокомісією та країнами-членами ЄС щодо існуючих двосторонніх угод у сфері енергетики з третіми країнами; диверсифікувати маршрути і джерела поставок енергоресурсів до Європи.