Україна хоче торгувати з Європою на умовах взаємовигоди, а не на правах бідного родича

Перебіг переговорів про вступ України до Зони вільної торгівлі з Євросоюзом свідчить про те, що нинішній владі не потрібен «успіх» за будь-яку ціну...

Перебіг переговорів про вступ України до Зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом свідчить про те, що нинішній владі не потрібен «успіх» за будь-яку ціну. Нас цікавлять максимально вигідні умови для українських товаровиробників і споживачів. Адже європейці, зображуючи привітність на офіційних зустрічах, насправді не дуже-то хочуть пускати українську продукцію на свій ринок.

З лютого переговори активізувалися. Тільки за березень українська делегація на чолі з першим віце-прем`єр-міністром Андрієм Клюєвим двічі побувала в Брюсселі. На сьогодні проект угоди про ЗВТ готовий на 90%, і до кінця першого півріччя в Уряду є всі шанси вийти на його кінцевий варіант. Тепер все залежить від того, чи займуть конструктивну позицію європейці.

Я тебе люблю, я тебе теж ні

Українські переговорники зараз проводять тонку делікатну роботу. З одного боку потрібно вмовити  непокірних європейців і домогтися прийнятних для України умов угоди про ЗВТ, з іншого - переконати росіян у відсутності загрози від цього. Адже вигідні ціни на імпортовані російські енергоносії нас цікавлять не менше, ніж гіпотетичне зростання експорту сільгосппродукції в західному напрямку. Крім цього Україні потрібно прискорювати підписання нового договору про зону вільної торгівлі з СНД, на чому вже більше десятиліття наполягає українська сторона. По суті угода від 94-го року так і не запрацювала.

Дискусія щодо зниження торговельних бар`єрів з ЄС також ведеться вже не перший рік. Водночас, попередня влада, на словах декларуючи свою «проєвропейську» позицію, практично не просунулася в питанні зони вільної торгівлі. Її любов до європейського вилилася лише у засилля імпорту. Якщо до 2004 року обсяги зустрічних потоків товарів України і ЄС трималися на однаковому рівні, то у 2005 році європейський імпорт зріс майже на 30% і перевищив показники нашого експорту до Європи на 32,4%. Минулого року від`ємне сальдо торгівлі між Україною та ЄС досягло 6 млрд. дол.

Сьогоднішня владна команда в контексті масштабних планів з відродження економіки планує усунути і цей дисбаланс. До того ж неабиякий вплив має металургійне лобі, яке дуже зацікавлене у зниженні/скасування мит: у структурі експорту в Європу продукція металургії займає близько третини, а це приблизно 5 млрд. дол. на рік. Водночас, ніхто не збирається йти на повідку у металургів на шкоду іншим галузям.

За останні місяці проект угоди про ЗВТ з ЄС зазнав значних змін. У первинному варіанті він передбачав введення істотних обмежень щодо українських товарів. Зараз кількість неузгоджених найменувань, що підлягають квотуванню під час ввезення в ЄС, скоротилася з 2,5 тис до 400. Врегульовані всі питання в таких ключових галузях як сталеливарна, текстильна, виробництво промислових товарів. Решта спірних позицій стосуються багатостраждального агропромисловому комплексу.

Як не пряником, то батогом

Не секрет, що політика Європи спрямована на високий захист внутрішнього товаровиробника і широку експансію за кордон. Європейці встановлюють 100% ввізні мита на деякі продукти харчування, роздають значні субсидії своїм виробникам і надають додаткові дотації експортерам. Природно, в першу чергу Україна їх цікавить як ринок збуту і джерело покриття дефіцитних товарів - той ж ріпак чи соняшник, який виснажує землі. Європейці, наприклад, хочуть, аби Україна скасувала вивізне мито на соняшник (що завдасть шкоди нашій економіці), і паралельно намагаються накинути зашморг на експорт нашого зерна, важливу статтю валютних надходжень. ЄС пропонує встановити мізерну експортну квоту на пшеницю – всього 200 тис. тонн на рік. Допустимий обсяг ввезення ячменю зовсім сміхотворний - 12 тис. тонн. Це при тому, що сьогодні Україна є провідним гравцем на цьому ринку, і світ уважно стежить за перебігом збору нашого врожаю, а також введенням обмежень на поставки зерна за кордон. Влітку 2010 року виник дефіцит ячменю, світові ціни підскочили вдвічі і нависла загроза подорожчання м`ясної продукції (оскільки ця культура використовується як корм для худоби). Тоді світова спільнота висловила стурбованість обмеженням експортних поставок ячменю з України, адже додатковий ресурс міг знизити світові ціни зерна. Таким чином, пропоновані Брюсселем квоти суперечать інтересам не лише нашої держави.

Схожа ситуація з виставленими нам квотами щодо багатьох продуктів харчування та інших сільгосптоварів. Сьогодні пошук компромісу продовжується, але простір для маневру дуже малий. Єврокомісія перебуває під значним тиском з боку своїх виробників і деяких урядів, в першу чергу Франції та Німеччини. Але українська сторона наполягає на своїх інтересах. «Давайте візьмемо перехідний період. Почнемо з нормальних квот. Ну, наприклад, 200 тисяч пшениці, це всі переговорні позиції, звичайно. Через два роки збільшимо до 250 тисяч, через 5 років до 300 тисяч, через 7 років, скажімо умовно, до мільйона, а через 10 років скасуємо ці квоти », - запропонував прем`єр-міністр України Микола Азаров.

Чому б Європі не піти назустріч нашому побажанню - встановити великі квоти на українську м`ясо-молочну продукцію, нехай і не з нульовим ввізним митом? Наприклад, яловичина - сьогодні поголів`я великої рогатої худоби в Україні неухильно падає, ми відчуваємо високий дефіцит цього виду м`ясної сировини, тому французам поки нема чого боятися за своїх товаровиробників. Але це сьогодні. І за це соромно. А завтра Україна просто зобов`язана збільшувати виробництво м`яса і молока. І, нарешті, почати його експортувати. Де, як не в Україні можна спробувати найсмачніше в світі сало?

Ще один варіант компромісу - скасування експортних субсидій на ті позиції, які Україна дозволить ввозити до себе без мит. Наприклад, країни ЄС доплачують своїм експортерам понад 550 дол. за 1 тонну м`яса птиці, наші птахівники такої конкуренції не витримають.

Каменем спотикання є і вимога ЄС відмовитися від використання запатентованих географічних назв у маркуванні продукції. Правда, ця вимога суперечить Угоді ТРІПС, згідно з якою немає ніяких перешкод для використання географічних назв, якщо підприємство випускало дану продукцію протягом, як мінімум, 10 років, що передують 15 квітня 1994 року. Але це «правильну» Європу, схоже, не бентежить.

Таким чином, невеликий запас для відступу є і у тієї, і в іншої сторони, питання лише в спільному бажанні рухатися вперед. Угода, безсумнівно, потрібна нам, однак і для Європи вона є необхідною. Її укладення стане першим прикладом реальної інтеграції в рамках політики східного сусідства, яку просуває Брюссель.

«Україна готова шукати компроміс для вирішення проблемних питань, але ЄС також повинен проявляти гнучкість, уникаючи ультимативних підходів», - заявив перший віце-прем`єр-міністр України Андрій Клюєв 26 березня під час останньої зустрічі з єврокомісаром Штефаном Фюле. У коментарях після зустрічей з європейськими чиновниками А.Клюєв дав зрозуміти: Україна буде чітко відстоювати свої національні інтереси.

Знаково, що ЄС вже пообіцяв надати в 2011-2013 рр. 470 млн. євро у вигляді безоплатної допомоги для фінансування заходів щодо зближення України з Європою. Відповідний Меморандум А.Клюєв і Ш.Фюле підписали на початку березня. Ці гроші повинні піти на проведення ряду реформ та реалізацію інфраструктурних проектів. Але Україна також розраховує на отримання так званої макрофінансової допомоги.

Звичайно, включення України в режим вільної торгівлі з ЄС може стати додатковим стимулом для модернізації українських підприємств, адже реальна перспектива виходу на європейський ринок змусить їх перейти на європейські стандарти звітності, управління, технологічного забезпечення, запровадити комплексні програми підвищення ефективності. Але також потрібно розуміти, що перехід на євро стандарти вимагатиме від бізнесу і держави величезних фінансових ресурсів, яких, на жаль, поки що дуже мало. Це означає, що загальне промислове зростання буде відкладене в часі.

Пошук компромісу продовжується - вже на першу декаду квітня призначено наступний, шістнадцятий раунд переговорів.

Олександра Соколова

УНІАН в Google News