За наявності переконливих доказів і юридичних аргументів одного лише факту відкриття в Стокгольмі арбітражного провадження за позовом НАК «Нафтогаз України» може бути достатньо для того, щоб «переконати» російську сторону переглянути газову угоду від 19 січня 2009 року і досягти домовленості про зміну формули утворення ціни на газ.
Про це у своїй статті для ZN.UA пише адвокат, юрист-міжнародник Максим АЛІНОВ.
Він пояснює це тим, що відкриття арбітражного провадження примусить російську сторону «розкривати свої карти» в арбітражі, зокрема, висвітлити певні факти і події, які вона вважала за краще б не виносити на публіку і тим паче не документувати офіційно.
Юрист нагадує, що газовий контракт від 19 січня 2009 року регулюється винятково правом Швеції, а це означає, що підстави для визнання його недійсним або для розірвання в односторонньому порядку визначаються саме правом цієї країни.
Закон Швеції про контракти передбачає, що комерційний контракт може бути визнано недійсним, зокрема, у випадках, коли він був укладений під тиском або з примусу, або в результаті шахрайського обману, або з використанням тяжкого становища другої сторони (зокрема з метою отримання вочевидь диспропорційної вигоди), або якщо стороні контракту не було відомо про певні обставини під час його укладення, враховуючи які несправедливо вимагати виконання такої угоди.
Стаття 36 зазначеного закону також встановлює, що умова або положення контракту можуть бути змінені або виключені, якщо така умова або положення є надмірно обтяжливими; а якщо відповідна умова має таке значення для контракту, що було б безрозсудно вимагати виконувати інші його умови, то в контракт можуть бути внесені інші зміни або він в цілому може бути припинений.
На перший погляд, відзначає М.АЛІНОВ, саме стаття 36 Закону Швеції про контракти може бути застосована з метою коригування чи розірвання газової угоди від 19 січня 2009 року, цінову формулу якого українська влада вважає надмірно обтяжливою і несправедливою. Проте на практиці ця стаття досить рідко застосовується до контрактів, укладених між професійними компаніями, які займають монопольне становище в одній галузі. Хоча, за словами юриста, обнадійливим для української сторони може бути той факт, що у ряді нещодавніх арбітражних рішень, винесених у спорах за участю «Нафтогазу», Стокгольмський арбітраж таки схилився до застосування статті 36 цього закону при оцінці подій, які мали місце в кризові періоди розвитку російсько-українських газових відносин.
Вирішальне ж значення при оцінці компетентним арбітражем газової угоди і обставин його укладення, за словами М.АЛІНОВА, матимуть докази, які має буде надати українська сторона. І в цьому контексті важливо і, можливо, вирішальне значення можуть мати докази, які Генеральна прокуратура України одержить в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної у зв`язку з укладенням зазначеної газової угоди.
