Суперечки через трубу: Росія і Україна не чують одне одного
Суперечки через трубу: Росія і Україна не чують одне одного

Суперечки через трубу: Росія і Україна не чують одне одного

09:55, 16.07.2011
12 хв.

Модернізація ГТС - посильне завдання для України, стверджують експерти. Тож, може, пора зайнятися справою, а не очікуванням поглинань ...

Газотранспортна система - останніми роками це словосполучення стало одним з найбільш значущих практично для кожного українця. Ми постійно чуємо про те, що ГТС потребує термінової модернізації. Наріжним каменем стало питання - хто стане партнером Україні у цій справі, тому що самостійно ми начебто не впораємося. Варіантів небагато: можна створити консорціум з ЄС, можна одночасно з Росією та ЄС і, нарешті, можна обійтися тільки російськими інвестиціями. Разом з тим, ми прекрасно знаємо, що «Газпром» спить і бачить, як би накласти лапу на нашу ГТС і позбавити Україну енергетичної незалежності. З урахуванням цього створення консорціуму є відмінним шансом для російського монополіста реалізувати свої плани.

«Енергетична незалежність» - ще один штамп, що вживається найчастіше у зв'язку з агресивною енергополітикою Москви. Середньостатистичний росіянин вже років п'ятнадцять переконаний, що українці ночами свердлять дірки в газопроводі й крадуть російський газ каністрами, відрами, каструлями або чим там ще. Просунуті громадяни РФ впевнені, що українська влада, незалежно від її «забарвлення», за допомогою своєї ГТС постійно шантажує Кремль, домагаючись від нього невиправданих знижок на блакитне паливо, а отже потрібно терміново побудувати трубопроводи в обхід України і, нарешті, відв'язатися від «хитрих хохлів». Але ж повинні бути і в Україні, і в Росії експерти, які вже точно знають, в чому суть проблеми. Можливо, варто лише зіставити їх думки, і рішення стане очевидним ...

Позичити за звичкою

Відео дня

Для початку в загальних рисах змалюємо ситуацію навколо ГТС у світлі останніх VIP-заяв. На початку липня Віктор Янукович сказав, що об'єднання «Нафтогазу» і «Газпрому» не буде «як такого». Така чітка позиція глави держави, безумовно, внесла свіжий струмінь в обговорення майбутнього української газотранспортної системи. Тобто, можливість здійснення спільних проектів Президент не виключає, але злиттів, які б для НАК означали фактичне поглинання, не планується. Начебто патріотично налаштованому експертному співтовариству від енергетики можна зітхнути з полегшенням, але тут же постає друге, не менш актуальне питання - на які бабки проводити давно заплановану модернізацію ГТС. Адже якщо росіяни не будуть брати участь в управлінні українською трубою, то інвестицій в її оновлення теж чекати не доводиться. Що ж стосується залучення європейських отримувачів російського газу, то тут накопичена величезна кількість меморандумів і декларацій ніяк не переходить у якість реальних проектів. Позначається бажання впливових українських олігархів і держчиновників, задіяних у газовому бізнесі, зберегти непрозору структуру вітчизняного ринку і як можна довше зволікати з реформуванням «Нафтогазу». Без виділення з його структури компанії, яка б займалася виключно питаннями транспортування газу і керувала б нашою ГТС, ні про які європейські вливання мови бути не може.

На цьому тлі дуже оптимістично прозвучала заява «Нафтогазу» про те, що він приступає до модернізації труби за рахунок власних коштів, у що вкладе 3,1 млрд. грн. вже в поточному році. Що стосується обсягу фінансування, то це, звичайно, ще вилами по воді писано, але сама ідея цілком позитивна. У її розвиток варто навести думку народного депутата (БЮТ) Сергія Пашинського, який переконаний, що Україні з самого початку не варто було зациклюватися у даному питанні на пошуку компаньйонів.

«Українська ГТС на сьогоднішній день функціонує цілком нормально, являючи собою 81 газоперекачувальну станцію, 26 тис. км магістральних нафтопроводів й найбільші у Європі підземні сховища газу. Єдина проблема в тому, що 86% обладнання нашої ГТС є застарілим і має недостатньо високу ефективність», - зазначив народний депутат в ході круглого столу на тему «Майбутнє української газотранспортної системи», організованого Інститутом Горшеніна.

При цьому, за словами С. Пашинського, необхідно чітко розділяти модернізацію ГТС і збільшення її транзитної потужності. «Максимальна потужність української газотранспортної системи з прокачування газу складає 180 млрд. куб. м на рік. Але навіть на піку споживання російського газу таких обсягів не спостерігалося. Таким чином, протягом наступних 20 років транзитні потужності нашої ГТС будуть задовольняти потреби і Росії, і країн Євросоюзу», - підкреслив парламентарій.

На його думку, в рамках модернізації ГТС необхідно, в першу чергу, провести заміну застарілого обладнання на компресорних станціях. «На таких українських підприємствах, як «Зоря-Машпроект», НВО ім. Фрунзе і «Мотор Січ», вже розроблено газотурбінне обладнання, яке дозволить заощадити до 2 млрд. куб. м на рік технічного газу, що використовується для забезпечення прокачування газу в Європу. При нинішніх цінах це дозволить збільшити щорічний прибуток від експлуатації ГТС на 600-700 млн. доларів», - вважає С. Пашинський.

Він також переконаний, що модернізація ГТС цілком по кишені українському бюджету. «Тільки в цьому році за транзит російського газу Україна отримає 3 млрд. доларів», - аргументував народний депутат.

Як тут не згадати про те, що, випрошуючи черговий транш у МВФ, Україна одночасно реінвестує в економіку так палко коханого нашими олігархами Кіпру мільярди доларів щоквартально. Називається це все - приватизація доходів і націоналізація збитків.

Голка в яйці

Тепер думки російських експертів, що пролунали в ході згаданого круглого столу. Так, керівник групи економічної політики посольства РФ в Україні Олексій Урін повністю згодний з тим, що модернізація ГТС є посильним завданням для України. «З цим проектом Україна може впоратися самостійно, і ми з задоволенням сприйняли заяву «Нафтогазу» про те, що він приступив до першої черги модернізації ГТС за власні кошти. Разом з тим, Росія як основний постачальник газу через українську ГТС завжди готова приєднатися до цього процесу. Однак необхідно пам'ятати, що модернізація труби, в першу чергу, в інтересах самої України, тоді як для РФ це не такий вже й цікавий проект», - сказав експерт. З висловлювань пана Уріна випливає, що «Газпром» зовсім не так сильно зацікавлений в нашій ГТС, як це нам іноді здається.

Представник російського посольства теж висловив щире здивування з приводу того значення, якого надають в Україні темі газопроводу. «Іноді здається, що ГТС в Україні сприймають майже як голку в яйці, в якій міститься смерть Кощія - варто її зламати і все завалиться», - пожартував А. Урін. Він переконаний, що роль ГТС для економіки Україні сильно перебільшена. «На жаль, питання модернізації української ГТС зазнало політичного заломлення, що не дозволяє тверезо поглянути на речі. Чомусь ніхто не чув про проблеми навколо модернізації ГТС Словаччині або Чехії. Всі країни з нею зіткнулися, тому що система будувалася у 1960-і роки і відповідно вимагає оновлення. Всі країни це питання нормально вирішують і не зрозуміло навколо чого в Україні розгорнулися такі палкі суперечки», - відзначає російський дипломат.

І він багато в чому правий. Звичайно, пан Урін дещо применшує інтерес «Газпрому» до української газотранспортної системи, але те, що у нас дуже люблять прикривати політикою небажання займатися реальною роботою - факт.

Суд над Тимошенко робить будівництво Південного потоку неминучим?

Державний чиновник, та ще й дипломат, яким є О.Урін, все ж дуже обмежений у своїх висловлюваннях, noblesse oblige, як кажуть. Зовсім інша справа досвідчений енергетичний експерт - генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки (РФ) Костянтин Симонов. Ось хто розкриє нам очі на ситуацію з українською ГТС.

«Річ навіть не в тому, чи здатна Україна самостійно профінансувати модернізацію своєї ГТС, а в тому, чим вона буде наповнюватися. Без російського газу українська труба не має жодного сенсу. Якщо Росія почне будувати Південний потік, то українську ГТС можна буде закривати», - заявив К. Симонов.

Подібні заяви робилися  Росією і раніше, але тепер, коли до запуску Північного потоку залишилося зовсім небагато часу, вони набули помітно більшої ваги. За словами експерта, багато хто розраховує, що попит на російський газ в Європі зростатиме, і це дозволить зберегти обсяги прокачування газу через ГТС України, навіть не дивлячись на запуск Північного потоку.

«Але на сьогоднішній день цілком оптимістичним був би прогноз про повернення хоча б до докризових обсягів поставок. Так що орієнтуватися на те, що українська ГТС буде заповнена за рахунок збільшення поставок російського газу, напевно, не варто. Якщо ж ми орієнтуємося на рівень поставок 2008 року, то будівництво Південного потоку дозволяє перенаправити практично весь російський газ через Північний і Південний потоки. Я пам'ятаю, як в Україні сміялися, коли починалося будівництво Північного потоку, як говорили про те, що це нереальний проект. Але тепер настав час задуматися, що для прийняття рішення по ГТС в Україні залишилося зовсім небагато часу, як тільки буде закладена перша труба в Південному потоці, ГТС України можна буде закривати. Що стосується варіанту злиття «Нафтогазу» і «Газпрому», то, звичайно, це більшою мірою поглинання і такий варіант викликає в Україні обурення, тому краще розглядати варіант створення консорціуму з управління українською ГТС», - зазначив К. Симонов.

Але це все, так би мовити, можливі наслідки. Цікавіше те, чим, на думку К. Симонова, керівництво РФ може пояснити своє бажання виключити Україну зі схеми постачань газу в ЄС.

«Якщо нинішнє керівництво України намагається в суді довести, що Тимошенко не мала повноважень підписувати газові угоди, то виникає логічне запитання, а чи не виявиться надалі нелегітимним і підпис нинішнього прем'єр-міністра Азарова. В один прекрасний день ми можемо прокинутися вранці і дізнаємося, що Тимошенко була нелегітимним прем'єром, а контракти, укладені нею, недійсні. У таких умовах Росії дуже важко знайти аргументи на користь продовження транзиту газу до Європи через українську ГТС. Коли Україна створює такі політичні ризики, Росії нічого не залишається, як починати будівництво Південного потоку», - підкреслює експерт.

З усього вищесказаного можна виділити одну єдину думку: створення СП з «Газпромом» з управління ГТС - єдина можливість для України зберегти «транзитний бізнес». До того ж, наша країна повинна ще постаратися, щоб умовити Газпром вплутатися в цю «авантюру». А ви кажете - «Газпром» тисне на Україну, та він сам опиняється під постійним тиском київських «шантажистів».

P.S. Як тут не згадати сцену з фільму «Асса» (культове кіно пізнього СРСР). Головний герой картини Бананан демонструє героїні картини свій винахід - трубу з пап'є-маше під назвою «коммунікейшен тьюб»: «Комунікативна труба. Сідай. Припустимо, тобі хочеться поділитися зі мною будь-яким своїм душевним переживанням. Наводимо трубу в позишн намба ван. Ти туди кажи, а я сюди вухом <...> Тепер переводимо трубу в позишн намба ту. Ти туди вухом, я - сюди».

Ну, чим не розмови про газову трубу, через неї ж, тільки довжина не дозволяє нормально спілкуватися. То чути погано, то відлуння сенс сказаного спотворює. Та й вухо рідко хто докласти ризикує - оглухнути ж можна ...

Після того, як глава «Газпрому» пан Міллер 5 липня заявив, що перегляд цін на газ для України стане можливим тільки за умови злиття "Газпрому" і "Нафтогазу", говорити стало взагалі ні про що. Залишається діяти, тобто, починати реформу НАК і модернізувати ГТС своїми силами. Що ж стосується її затребуваності, то навіть К. Симонов вважає, що зростання попиту на російський газ до ЄС під питанням. А отже український газовий ринок залишиться для РФ одним з найбільш цікавих. Чи буде Росія посилювати тиск на одного з найбільших споживачів своїх вуглеводнів і викидати гроші на будівництво Південного потоку в умовах обмеженого попиту? Навряд чи.

Петро Черних (УНІАН)

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся