Знаковий збіг, або Перший крок до здачі ГТС
Знаковий збіг, або Перший крок до здачі ГТС

Знаковий збіг, або Перший крок до здачі ГТС

14:10, 11.11.2011
12 хв.

Майже одночасно з початком прокачування російського газу "Північним потоком" у Раді зареєстрували законопроект про трубопровідний транспорт. Перше, що приходить до голови, - українська влада вирішила капітулювати...

Майже водночас з початком прокачування російського газу по трубопроводу "Північний потік" в українському парламенті був зареєстрований законопроект, який вносить зміни до закону про трубопровідний транспорт. Збіг, безумовно, знаковий, і перше, що приходить у голову, -  українська влада вирішила капітулювати після перших же "пострілів ворожих знарядь". "Північний потік", швидше за все, наповнюватиметься за рахунок зниження об`ємів транспортування газу через українську трубу. У новому законопроекті питання реорганізації дочірніх підприємств "Нафтогазу",  які здійснюють транспортування палива магістральними трубопроводами, пропонується передати у юрисдикцію Кабміну. На сьогодні такі дії не можливі без схвалення Верховної Ради. Таким чином, уряд отримує карт-бланш у справі створення всіляких об`єднань з управління українською газотранспортною системою. Цього, власне, давно прагнув "Газпром", у тому числі і шляхом будівництва "Північного потоку", і обіцянками в обхід України збудувати "Південний потік".

ВР пропонують "абстрагуватися" від проблем "Нафтогазу"

Законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення реформування нафтогазового комплексу" (№9429), зареєстрований в парламенті 8 листопада, забороняє приватизацію держпідприємств магістрального трубопровідного транспорту. Однак, з іншого боку, документ  пропонує дозволити Кабміну розпоряджатися "основними фондами, які не забезпечують ведення діяльності з транспортування магістральними і/або розподільним трубопроводам, зберігання в підземних газосховищах "Нафтогазу", дочірніх і заснованих ним підприємств".

Відео дня

Але навіщо даремно панікувати, врешті-решт реформа "Нафтогазу" давно назріла і, можливо, не варто шукати в усьому негатив, а привітати перший крок на шляху оздоровлення НАК. Експерти єдині у думці - у своєму нинішньому стані "Нафтогаз" довго не протягне, занадто велика заборгованість компанії перед банками, і нарощувати її далі просто нікуди. До того ж, як обіцяв прем`єр-міністр Микола Азаров кілька місяців тому, реорганізація "Нафтогазу" може стати вагомим аргументом у переговорах з Москвою про перегляд ціни газу. Що ж до можливого створення консорціуму з управління ГТС, то його не можна вважати програшним варіантом для України, правда, тільки у тому випадку, якщо він буде трибічним і в нього окрім Росії та України увійде Євросоюз.  

Але все ж таки бентежить той факт, що Верховній Раді за допомогою ухвалення зазначеного  законопроекту фактично пропонууть самоусунутися від контролю одного з ключових національних активів - газотранспортної системи. Враховуючи, що законопроект розроблено Кабміном на виконання доручення президента (від 2 вересня 2011 року про необхідність реформування НАК), можна припустити, що ймовірність його прийняття у ВР близька до 100%. Бажання Віктора Януковича, документально оформлене урядом - потужний стимул для провладних депутатів, опозиція сьогодні навряд чи зможе цьому щось протиставити.

Російський чинник

Невизначеність у газових переговорах з Росією затягнулася, як кажуть, до неподобства. Нам з місяця у місяць обіцяють, що перегляд кабальних угод 2009 року - справа кількох тижнів, але час йде, а нічого не відбувається. Росіяни як і раніше непохитні і навіть найоптимістичніше налаштовані експерти в Україні починають говорити про те, що нинішні угоди залишаться в силі до 2019 року, коли офіційно вийде термін їх дії. І тут не допоможе ні стокгольмський арбітраж, ні анонсована М.Азоровим ліквідація "Нафтогазу". У результаті доводиться констатувати, що знижка на російський газ стає можливою виключно в обмін на чергову поступку з українського боку. Ось у цьому контексті урядовий законопроект виглядає підготовкою до здачі ГТС.

Пояснити владі українцям, у свідомості яких ЗМІ створили чітку установку - допуск "Газпрому" до нашої газотранспортної системи рівносильний здачі національних інтересів, теж можливо. І допоможе в цьому, звичайно, запуск "Північного потоку", який вже наступного року може перебрати на себе до 30%, прокачуваного через Україну газу. Кабмін сміливо може говорити про те, що зберегти хоч би 70%  нинішніх об`ємів прокачування газу ми зможемо тільки якщо допустимо "Газпром" до управління  ГТС. На цьому фоні цікаво звучить думка експерта з енергетичних питань Богдана Соколовського, який переконаний, що Україні в принципі, не слід боятися втрати об`ємів прокачування, аж до повної зупинки транзиту.

Екс-радник Віктора Ющенка з міжнародних енергетичних питань нагадав, що на транзиті російського газу ми на рік заробляємо аж 1,5 мільярда доларів. "Це не та сума, за яку можна торгувати незалежністю. Таку суму 45-мільйонна Україна легко може перекрити. Тому нинішній владі не варто лити крокодилячі сльози і ділити з Росією ГТС тільки для того, щоб щось текло через Україну", - вважає Б.Соколовський.

На його думку, переставши прокачувати російський газ в Європу, Україна позбавиться від маси проблем. "Ми позбавимося від головного болю, який чи не кожні 3 роки з`являється у нас у вигляді газової війни, претензій, що ми крадемо газ. Не буде транзиту - не буде цих проблем", - підкреслив експерт.

При цьому він зазначив, що ідея створення трибічного (Україна, Росія, ЄС) консорціуму з модернізації і експлуатації української газотранспортної системи провалилася ще у 2002 році. "Тоді канцлер Німеччини Герхард Шредер дійсно погодився брати участь в консорціумі з Україною і Росією. Але коли він порадився з серйозним бізнесом в Німеччині, то зрозумів, що ніхто з великих бізнесменів у такий консорціум інвестувати не захоче. Тепер, коли Європа просуває Третій енергетичний пакет, солідні європейські компанії тим більше не підуть в консорціум. Ну, хіба що прийде якась пустушка, яку підкуплять, у результаті українську трубу так чи інакше роздеребанять", - вважає експерт.

Отже, висновок очевидний, втрата транзиту - не аргумент, а ось знижка на газ - зовсім інша справа. Нам неодноразово заявляли, що позиції України зараз сильні і ми доб`ємося від росіян знижки без здачі труби. Ось в цьому і полягає основна проблема нинішньої влади - домовлятися з Кремлем у неї виходить анітрохи не краще, ніж у влади попередньої, а підтримки з боку Європи все менше.

І знову білоруський сценарій

Кабмін і Призидент, мабуть, почали усвідомлювати, що усі спроби узяти Москву на переляк провалилися. Ну не боїться Путін позовів до міжнародних судів і дозвільних міркувань про незмінність українського курсу на євроінтеграцію. Час втрачено, а економічна ситуація погіршується з кожним днем. У кінці жовтня риторика українських лідерів з приводу газових переговорів стала значно миролюбнішою, ніж була на початку місяця. "Природно, ми готові піти на певні компроміси, і ми на них підемо, тому що у нас не буде виходу іншого: або допустити сповзання країни в катастрофу, а ми цього не можемо допустити, або піти на певний компроміс. Але я думаю, що ця наша домовленість відповідатиме довготривалим інтересам нашої країни, чекати залишилося ще недовго", - заявив М.Азаров.

Як вважає директор енергетичних програм Центру "НОМОС" Михайло Гончар, у переговорах з Росією починають проступати принципи білоруського сценарію передачі газотранспортної системи під контроль "Газпрому". "Кілька тижнів тому прем`єр-міністр Микола Азаров заявив, що домовленості щодо газу носитимуть широкий характер і комусь вони можуть не сподобатися, а хтось аплодуватиме. Зрозуміло, що обмовка про чиєсь невдоволення говорить якраз про те, що влада вже прекрасно розуміє, що вона опиниться в програшному варіанті і перед Росією, і в очах власних громадян.

Сьогодні ми можемо бачити ряд на перший погляд розрізнених дій у різних сферах, які, проте, можуть виявитися у результаті ланками одного ланцюга. Перше - приєднання України до Зони вільної торгівлі у рамках СНД. Друге - перехід на рублі в розрахунках за російський газ. Третім можна вважати законопроект, підготовлений Кабміном", - сказав експерт.

Він схильний розглядати цей документ як звичайний бюрократичний хід, покликаний приспати увагу громадськості. "Приблизно так Кабмін Януковича у 2004 році приймав рішення про реверсне використання нафтопроводу "Одеса-Броди". Це було зроблено не шляхом прийняття конкретної постанови під назвою "Про реверсне використання нафтопроводу Одеса-Броди", а документом під непомітною назвою "Про внесення змін і доповнень в постанову Кабінету міністрів про використання нафтопроводу Одеса-Броди". На перший погляд нічого особливого, просто технічні деталі", - зазначив М.Гончар.

Говорячи про можливість створення консорціуму з управління ГТС, експерт підкреслив, що його у тому вигляді, у якому він відповідав би первинній ідеї трибічної формації за участю ЄС, не буде. "Це факт, що вже відбувся, про що свідчать останні висловлювання представників європейській комісії", - сказав М.Гончар.

На його думку, ймовірнішим виглядає створення спільного підприємства "Газпрому" і "Нафтогазу" для управління ГТС. "Проте, навіть якщо в цьому СП українській стороні належатиме не менше 51% акції, домінуючі позиції в ньому займатиме "Газпром". Подібні приклади вже відомі - у 2002 році словацький уряд продав 49% нафтотранспортного оператора "Trans Petrol" російської компанії "Юкос". Зовні усе виглядало так, що контроль "Trans Petrol" зберіг уряд Словаччини, але надалі з`ясувалося, що уся повнота оперативного управління компанією перейшла в руки російських акціонерів", - сказав експерт.

М. Гончар вважає, що подібний сценарій може бути закладений російською стороною і у створенні СП з управління нашою ГТС. "Тут показовим можна вважати білоруський досвід. У створенні СП з управління білоруською ГТС Лукашенко вимагав оцінити "Бєлтрансгаз" у 17 мільярдів доларів, росіяни говорили про 4-и мільярди, у результаті зійшлися на 5-ти. Виходячи з цієї вартості, і були оцінені пакети акцій учасників СП. Подібна ситуація чекає і нас. Звичайно, наші можуть намалювати вартість "Нафтогазу" хоч у 100 мільярдів, але "Газпром" назве цифру на порядок меншу. І в процесі торгівлі ми навряд чи зможемо відстояти свої інтереси точно так, як і це було у Білорусі. Звичайно, жадана мрія "Газпрому" про поглинання "Нафтогазу" навряд чи буде реалізована повною мірою, щось має залишитися і на прокорм українському олігархату", - каже експерт.

На підтвердження свого прогнозу він нагадав, що положення української влади сьогодні багато в чому схоже з тим, у якому опинилося білоруське керівництво у кінці 2010 року, напередодні продажу 50% "Бєлтрансгазу". "Батька міг би зберегти запас стійкості, коли б не події грудня минулого року, коли в ході президентських виборів білоруську опозицію піддали жорстким репресіям. Після цього Європа, яка в принципі готова була йти і вже пішла на компроміс з Лукашенком, остаточно від нього відвернулася. Росія відразу ж скористалася тим, що Білорусія опинилася в ізоляції. Непродумана і недалекоглядна політика нинішнього українського керівництва завела Україну в аналогічну ситуацію", - переконаний М.Гончар.

На закінчення варто зазначити, що у кінці жовтня російські ЗМІ повідомляли про те, що "Газпром" перебуває на завершальній стадії узгодження текстів документів на постачання газу у Білорусь у 2012 році і купівлю 50% "Бєлтрансгазу". Напевно, зараз вже важко щось зробити, щоб подібні новини, але вже щодо "Укртрансгазу" не з`явилися десь так у жовтні 2012-го. Хіба що вибори (як президентські в Росії, так і парламентські в Україні) можуть якось вплинути на ситуацію, хоча, нинішня влада вже достатньо довго демонструє свою повну нездатність (чи небажання) відстоювати національні інтереси України в переговорах з Москвою.

Антон Лосєв (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся