Україну визнали привабливою для «зелених» інвестицій

У листопаді наша країна вперше увійшла до рейтингу компанії Ernst & Young, який щоквартально розраховує індекси інвестпривабливості країн для розвитку енергетики на поновлюваних джерелах…

Україна вперше за роки незалежності стала впевнено рухатися в «зеленому» напрямку. У листопаді наша країна вперше увійшла до рейтингу компанії Ernst & Young, який щоквартально розраховує індекси інвестиційної привабливості країн для розвитку енергетики на поновлюваних джерелах. Ми зайняли 32 позицію серед ТОП-40 країн світу, де умови для інвестицій в цю галузь вважаються найкращими. Китай, який посів перше місце ще в серпні 2010 року, зберіг свої позиції. За ним йдуть США, Німеччина, Індія, Італія та Бразилія. Вперше окрім України в індекс були включені Угорщина, Ізраїль, Туніс і Аргентина. Експерти відзначають дедалі більшу конкуренцію і все більше зростання державної підтримки в цьому секторі в країнах, що розвиваються. Наприклад, цього року «зелений тариф» ввела навіть африканська Ботсвана.

Добрий початок

У листопаді в Криму ввели в експлуатацію четвертий за потужністю у світі і найбільший у Центральній та Східній Європі сонячний парк «Охотникове» потужністю 80 МВт, якої достатньо для енергозабезпечення 20-25 тисяч домогосподарств. Він поступається за потужністю лише трьом фотоелектричним станціях, які розташовані у Канаді, Італії та Німеччині. 360 тис. моно- і полікристалічних сонячних батарей розмістилися на площі 160 га. Судячи зі швидкості розповсюдження інформації у світових ЗМІ, цю подію можна назвати знаковою для світової галузі відновлюваної енергетики.

Другий великий «сонячний» об`єкт - «Перово» в Сімферопольському районі  Криму. У листопаді завершено будівництво третьої черги. І це не межа. Вже зараз «Перово» з потужністю 60 МВт входить у ТОП-10 найбільших сонячних станцій світу, розділивши 9-те місце з іспанською електростанцією Olmedilla Photovoltaic Park.

У сфері вітроенергетики, безумовно, варто відзначити ТОВ «Вітряний парк «Новоазовський» (Донецька обл.), перша черга якого вже з 1 липня почала виробляти  «альтернативну» енергію. До кінця 2011 року запустять другу чергу, таким чином, потужність парку збільшиться до 57,5 МВт. Його загальна проектна потужність повинна скласти 107,5 МВт.

У Миколаївській області будують ще 2 ВЕС: вітропарк «Очаківський», перша черга якого на 25 МВт уже змонтована і готова до підключення, і «Березанський» (обидва є частиною інвестиційного проекту «Вітряні парки України»).

А енергохолдинг ДТЕК розпочав будівництво в Запорізькій області Ботієвської вітряної електростанції на 200 МВт, яка разом з Приморською і Бердянською ВЕС (обидві - по 150 МВт), увійде у вітропарк «ДТЕК Приазовський».

Запускається ряд проектів меншої потужності. Наприклад, компанія «Рентехно» (на замовлення «Енергоінвест») в кінці вересня ввела в дію другу чергу сонячної станції у Вінницькій області. Загальна потужність цього парку складе 1,8 МВт. У західних та центральних областях країни запускаються в експлуатацію малі ГЕС.

Крім цього інвестори з ряду країн заявили про плани щодо реалізації низки проектів в різних регіонах України. Наприклад, найближчим часом повинна почати роботи з будівництва сонячної станції в Херсонській області чеська група компаній Star, стартують проекти інших інвесторів на майданчиках у Криму, Одеській, Запорізькій та інших областях.

Тенденції, визначені світом

Такий інтерес інвесторів до відновлюваної енергетики не випадковий. По-перше, сфера clean-tech - одна з найдинамічніших у світі, причому в останні роки ставку на «зелені» енергоресурси роблять не тільки традиційні технологічні лідери - ЄС, США чи Японія. Безумовним лідером галузі вже став Китай. Дуже активні в цьому напрямку десятки країн, що розвиваються, - Індія, Бразилія, держави Близького Сходу, Азії, Африки, Латинської Америки.

Більше сотні країн на законодавчому рівні використовують ті чи інші стимули для прискореного розвитку відновлюваної енергетики. Це і податкові пільги для виробників обладнання та компаній, що експлуатують електростанції на альтернативних джерелах. Це і пільгові кредити, і пряме державне співфінансування, і прискорене підключення до мереж, і субсидування або навіть нормативне забезпечення попиту (наприклад, вимоги до обладнання нових будівель).

Безумовно, найефективнішим інструментом є «зелений» тариф, який в Україні працює з 2009 р. і зобов`язує гуртовий ринок електроенергії купувати екологічно чисту електроенергію за відносно високими тарифами, прив`язаними до євро, що забезпечує окупність проектів у прийнятні для інвесторів терміни: 7-10 років.

Станом на листопад 2011р. в Україні за «зеленим» тарифом працює 53 компанії, які експлуатують 92 електростанції на альтернативних джерелах. Для порівняння, ще в січні поточного року таких підприємств було лише 36, а в червні - вже 46. Всі гравці ринку перебувають у рівних умовах, і, як відзначають в Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України, поки жодній компанії не відмовили в «зеленому» тарифі.

До речі, його ставка буде поступово зменшуватися. Це загальна світова практика - зменшувати тариф зі збільшенням частки в енергобалансі країни поновлюваних джерел. Тобто - стимул не тільки будувати «зелені» енергопотужності швидше, але й розвивати технології, що знижують собівартість «зеленого» кіловата. Якщо в ряді країн Європи частка альтернативної енергетики (без урахування великих ГЕС) уже багато років перевищує 10%, то у нас тільки наступного року, можливо, перевищить 2%. Тому в Україні зниження зелених тарифів передбачено після 2014 року. Зокрема, для електростанцій на поновлюваних джерелах, введених в експлуатацію в 2015-2019 рр., тариф буде нижчим за нинішній для аналогічних станцій на 10%, в 2024-2029 рр.. - вже на 30%.

З 1 січня 2012 року для бажаючих отримати «зелений» тариф вводиться ще одне обмеження: так зване правило місцевої складової. Працювати за пільговим тарифом зможуть лише ті електростанції, під час будівництва яких використовувалися вітчизняні сировина, матеріали та обладнання, а роботи виконували місцеві підрядники. При цьому питома вага українського у вартості основних фондів повинна становити не менше 15%, з 1 січня 2013 року - 30%, а починаючи з 1 січня 2014 року - цілих 50%.

Кому батіг, кому пряник

Згадане правило має підтримати вітчизняних виробників обладнання для альтернативної енергетики, а також будівельно-монтажні організації. Однак, самі девелопери, які планують будувати електростанції на поновлюваних джерелах, не в захваті від цього правила, оскільки значно простіше імпортувати готове обладнання. На стороні девелоперів виявилися і великі світові виробники, які зацікавлені в поставках готового обладнання, а не розміщення нових виробництв на території України.

Втім, вітчизняні виробники довели, що здатні організувати необхідне виробництво як самостійно, так і за підтримки зарубіжних компаній. Наприклад, харківський «Турбоатом» вже зараз виробляє обладнання для малих ГЕС, а київські «Пілар», «Пролог Семікор», «Квазар» і світловодський «Силікон» - елементи та обладнання для фотоелектричних станцій.

Один із найбільших інвестиційних проектів за останнє десятиліття, що реалізується сьогодні в Україні, теж безпосередньо пов`язаний із виробництвом матеріалів для альтернативної енергетики. Австрійська компанія Activ Solar вже вклала понад 350 млн. євро в запорізький «Завод напівпровідників», який спеціалізується на випуску полікристалічного кремнію - базової сировини для виробництва сонячних модулів. Загальна сума інвестицій в рамках проекту повинна перевищити 1 млрд. євро. Після його повної реалізації Україна увійде в ТОП-10 світових лідерів з виробництва полікремнію, і стане 3-ю в Європі після Німеччини і Норвегії. Подібне виробництво - не тільки найбільш  капіталомістка частина технологічного ланцюжка сонячної енергетики, а й технологічно найскладніша. Крім цього багато технологій, що застосовуються в запорізькій «силіконовій долині», впроваджуються в світі вперше.

До речі, подібне виробництво намагаються налагодити і в Росії, але, незважаючи на те, що там почали на 3 роки раніше, вже зараз Україна за обсягами виробництва значно випередила північного сусіда.

Що стосується вітроенергетики, то один зі світових лідерів у цій галузі - німецький концерн Fuhrlander - вже зараз налагоджує виробництво обладнання на Краматорському заводі важкого верстатобудування. До кінця нинішнього року на його виробничих потужностях зберуть 2-3 вітрогенератори, а наступного – вже 40-50 машин. Збірка, а згодом і виробництво сучасного устаткування для ВЕС також може бути організована і на потужностях іншого підприємства Краматорська - "Енергомашспецсталь", з яким раніше Fuhrlaender також вів переговори.

По суті, в Україні створено основні умови для розвитку ринку clean-tech. І тепер вже більше від ситуації у світовій економіці в найближчі роки залежить кількість проектів, що розгортаються в нашій країні, і темпи зростання інвестицій в галузь.

Ігор Русланов (для УНІАН)