«Північний потік» зміцнить позицію Росії у відносинах і з Європою, і з Україною.

Таку думку висловив директор Московського центру Карнегі (Росія) Дмитро ТРЕНІН, у рамках дослідницької програми Інституту Горшеніна «Північний потік у контексті європейського енергетичного ринку».

За словами експерта, це відбудеться, «тому що Європа, принаймні, та частина Європи, яка забезпечуватиметься газом через Німеччину, отримає велику впевненість у тому, що російський газ безперебійно надходитиме на німецькі термінали, а потім частково споживатиметься в Німеччині й частково направлятиметься в інші європейські країни». Що стосується України, то, за словами Д.ТРЕНІНА, «Північний потік» зміцнює позицію Москви в переговорах із Україною з газових питань. «Але це не знімає необхідності для Росії пускати частину свого газу транзитом через Україну європейським споживачам. Перш за все - споживачам у країнах Центральної та Південно-Східної Європи», - сказав він.

Відео дня

На думку російського експерта, «Північний потік» є чинником, що зміцнює енергобезпеку Євросоюзу в цілому.

«Я думаю, що він забезпечуватиме безперебійне постачання Європи через Німеччину. Проблеми виникають із тими країнами, через територію яких він не пройде, але які, так або інакше, залежать від Росії – від країн Балтії на півночі до Польщі на Заході й України на Півдні. Залежність Росії від України стає меншою, але зберігається. «Північний потік» не призводить до того, що український транзит перестає бути для Росії необхідним. Тому повністю проблему з точки зору уникнення транзиту газу через територію України «Північний потік» не вирішує. Проблему може вирішити «Південний потік» у сукупності з «Північним потоком». Але це набагато проблематичніший проект», - вважає Д.ТРЕНІН.

Директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло ГОНЧАР висловив думку, що для енергетичної безпеки Європи «Північний потік» не матиме ніякого значення до тих пір, поки не буде побудований «Південний потік».

«Виходячи з бачення Європейським Союзом енергетичної безпеки, принцип диверсифікації включає не лише диверсифікацію маршрутів поставки енергоресурсів, але й диверсифікацію джерел і контрагентів. У випадку з «Північним потоком», йдеться лише про диверсифікацію маршрутів поставки газу з того ж російського джерела й від того ж контрагента – «Газпрому», - зазначив експерт.

За його словами, якби «Північний потік» розвивався як проект, що спочатку був заявлений як зв`язуюча комунікація між новим родовищем газу – Штокмановським – і європейським ринком газу, тоді це означало б, що має місце диверсифікація і шляхів, і джерел. «Але Росія трансформувала ідеологію «Північного потоку», переприв’язавши його від Штокмановського родовища до старіючих родовищ Західного Сибіру та нерозроблених родовищ Ямала. Тим самим, перетворивши його на проект ведення майбутніх енергетичних воєн у Європі, оскільки він збільшує можливості Росії маніпулювати обсягами, напрямками й цінами газу, що експортується. А якщо з`явиться ще й «Південний потік», то це буде жадана мрія всіх кремлівських лідерів із радянських часів, починаючи від епохи пізнього Брежнєва», - вважає експерт.

Крім того, на його думку, цей проект знаходиться в руслі енергетичної стратегії, яка була прийнята Росією в 2003 році. «Після цього й почали розвиватися обхідні проекти. Іноді їх вважають направленими виключно проти України, але вони так само обхідні по відношенню до Білорусії, по відношенню до Польщі, до Словаччини, оскільки виключають транзитну компоненту. Але якщо Ямал-Європа є достатньо логічним проектом із точки зору комунікації між ямальськими родовищами і німецьким ринком газу, як найкоротша сполучна лінія, то варіант прокладання «Південного потоку», що планується десь у перспективі, підтверджує, що тут уже й не пахне економікою, а має місце чиста геополітика», - вважає експерт.