Енергосистема України: відновлювані джерела як альтернатива

Незвично холодна погода продемонструвала реальний стан української електроенергетики. Вирішити проблему допоможуть відновлювані джерела енергії…

У другій половині січня до України прийшли справжні морози. Незвично холодна погода продемонструвала реальний стан української електроенергетики. Позапланове відключення тільки одного блоку Запорізької АЕС призвело до припинення експорту електроенергії до Білорусі і Молдови, а також до необхідності її імпорту з Російської Федерації.

Після виходу електроенергетики з кризи 90-х в Україні заговорили про профіцит генерувальних потужностей. Справді, за радянських часів українська енергосистема створювалася з розрахунку на значно більші обсяги внутрішнього споживання та експорту. Але сама тільки наявність у країні потужних електростанцій мало про що говорить. Наприклад, низка ТЕС, що працюють на газі і мазуті, постійно перебувають у резерві – собівартість їх роботи дуже висока. Виняток було зроблено у 2007-2008 рр., коли їх включали в роботу через дефіцит вугілля на електростанціях. І хоча тоді природний газ обходився набагато дешевше, ніж зараз, це все одно призводило до відчутного збільшення витрат ТЕС на паливо.

Експорт української електроенергії до Європи теж не показник профіциту. Поставки до Угорщини, Словаччини і Румунії здійснюються з так званого Бурштинського острова – південно-західної частини української енергосистеми, яка працює паралельно з європейською і фізично від`єднана від решти української енергосистеми.

Одна з ключових проблем електроенергетики – стан вітчизняних ТЕС. Більшість із них були введені в експлуатацію 1960-1970 рр., і цим усе сказано. За даними НАК "Енергетична компанія України", 80% енергетичного устаткування теплових електростанцій працює в 1,7-2,5 раза довше, ніж передбачав розрахунковий ресурс. Через дефіцит обігових коштів і брак чітких механізмів залучення інвестицій за останні 10 років докорінної реконструкції зазанли тільки два теплові енергоблоки: блок №8 Зміївської ТЕС і блок №4 Старобешівської.

Провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Сергій Дяченко вважає, що сьогодні проектний ресурс вітчизняних ТЕС вичерпано на 95%, а 72% всього устаткування перевищило межу фізичного зношення. При цьому ТЕС виробляють близько 40% усієї електроенергії в Україні.

Найбільший приватний вітчизняний енергохолдинг ДТЕК прогнозує, що до 2015 року Україна не зможе задовольняти дедалі більший попит на електроенергію за рахунок наявних потужностей. У доповіді Energy for Economic Growth. Energy Vision Update 2012, опублікованій Всесвітнім економічним форумом, сказано, що частка потужностей, вік яких перевищує 40 років, становить в Україні 38%, тоді як у Європі цей показник лише 22%. ДТЕК оцінив у 58 млрд. євро інвестиції, необхідні для модернізації наявних і будівництва нових електростанцій у період до 2030 року.

Ще одна проблема – це стан електричних мереж. Наприклад, "Одесаобленерго" 1 лютого оголосила про необхідність відключення споживачів центральної частини обласного центру через перевантаження кабельних ліній. "Усім відомо, що в Україні є дефіцит передавальних потужностей, і всі вони зараз працюють на межі, – каже С.Дяченко. – Старих ліній не вистачає, і це підтверджується нинішнім форс-мажором. Отже потрібно оперативно вирішувати питання з добудовою системи ЛЕП, проте на це буде потрібно мінімум $ 5-7 млрд.".

Звичайно, останнім часом роботи з реконструкції і розвитку мережевого господарства України активізувалися. Наприкінці минулого року НЕК "Укренерго" завершила реконструкцію лінії електропередач "Сімферополь-Севастополь", в результаті якої пропускна спроможність електромереж із "континентальної" України до Криму збільшилася на 100 МВт, зменшилися втрати електрики. Тривають роботи по «закільцьовування» електричних високовольтних ліній по всій території Південного узбережжя. Готуються до виконання й інші проекти: будівництво 750-кіловольтної повітряної лінії електропередачі "ЗАЕС – ПС "Каховська", яка дозволить використовувати заблоковані 700 МВт Запорізької АЕС. Для цього залучаються кредитні кошти ЄБРР і ЄІБ. Наприкінці 2010 р. НЕК "Укренерго" підписала контракт із хорватською компанією Dalekovod d.d. на будівництво 330-кіловольтної ЛЕП "Дністровська ГАЕС – Бар", призначеної для видачі потужності з Дніпровською ГАЕС. З цією ж компанією укладено контракт на будівництво заходу 750-кіловольтної лінії електропередачі "Хмельницька АЕС – Чорнобильська АЕС" на підстанцію "Київська" для транспортування електроенергії із західної в центральну частину енергосистеми. У березні 2011 р. "Укренерго" підписала угоду з компанією Kalpataru (Індія) на будівництво 750-кіловольтної лінії електропередач "Рівненська АЕС – ПС "Київська", призначеної для видачі потужності Рівненської і Хмельницької АЕС у центральні та східні регіони країни, а також для підвищення надійності енергопостачання споживачів центральних областей.

Але крім грошей, для реалізації цих проектів потрібен час, а щоб вирішити проблему мереж в Україні в принципі – багато часу. З середини 2000-х низка фахівців дедалі частіше говорять про те, що потрібно розвивати локальну енергетику – будувати малопотужні електростанції, які працюють на альтернативних видах палива, зокрема на відновлюваних. Вони вважають, що коли зношення устаткування традиційної енергетики близьке до критичного, тільки так можна швидко забезпечити надійність енергопостачання. Але, незважаючи на величезний внутрішній потенціал альтернативних джерел, займатися такою справою в Україні наважувалися буквально одиниці. Ситуація кардинально змінилася після ухвалення в 2009 р. закону про "зелені" тарифи. Два роки пішло на підготовку проектів, а великомасштабні роботи "у полях" стартували минулого року. І так, що альтернативна енергетика за підсумками 2011-го, скоріш за все, обійде традиційну за показником введення нових встановлених потужностей. За даними Держенергоефективності, торік було введено в експлуатацію понад 235 МВт електростанцій на відновлюваних джерелах.

Тільки австрійська Activ Solar минулого року побудувала в Криму найбільші у регіоні фотоелектричні парки – 100-мегаватний "Перове" і 80-мегаватний "Охотникове". Група "Вітряні парки України" у 2011-му ввела по 25 МВт потужностей у вітропарках "Очаківський" (Миколаївська обл.) і "Новоазовський" (Донецька обл.). У січні холдинг завершив встановлення ще 5 вітрогенераторів (сумарно 12,5 МВт) на донецькому майданчику. Крім того, було реалізовано десятки дрібніших проектів.

Держенергоефективності сподівається, що у 2012-му тільки потужності вітряних і сонячних електростанцій збільшаться ще на 600 МВт. Це не рахуючи малих ГЕС і біопаливних проектів. Про це свідчать плани конкретних компаній. Так "Вітряні парки України" опрацьовують проект будівництва в Криму мережі з шести вітряних електростанцій загальною потужністю 1062,5 МВт. Крім того, холдинг планує в лютому розпочати встановлення вітрогенераторів на ще одному майданчику у Миколаївській області – Березанському. ДТЕК планує до кінця 2012 року встановити 30 генераторів у Запорізькій області. Німецький концерн WKN оголосив про плани будівництва в Криму вітроелектростанцій потужністю 400 МВт, для чого має намір залучити $1 млрд.

Про плани побудувати в поточному році в Одеській області близько 10 сонячних станцій загальною потужністю 25-30 МВт оголосила ізраїльська SunElectra. А група компаній Ekotechnik Praha в 2012 році планує запустити 42-мегаватну СЕС в Київській області, а також почати будівництво СЕС у Вінницькій області потужністю 54 МВт.

Останнє аварійне відключення одного блоку ЗАЕС через падіння опори ЛЕП показове, оскільки саме Запорізька атомна станція фактично компенсує дефіцит енергопотужностей у Криму, який якраз і оцінюється в 1 ГВт. Неважко помітити, що всі перелічені вище проекти будуть вирішувати або вже вирішують проблеми енергодефіцитних регіонів, для яких, без перебільшення, важливий кожен мегават електричної потужності. Причому це "чиста" енергія, що важливо як для Одеської області, переобтяженої промисловими об`єктами, так і для Криму, який планує розвиватися насамперед як курорт. Зрозуміло, що будувати тут «брудні» електростанції, які спалюють вугілля, вкрай небажано. Показово й те, що сонячні і вітряні парки було створено за дуже стислі терміни (найбільший у світі геліопарк «Перове» у Сімферопольському районі – за 7 місяців!). Ми якось уже звикли, що всі реконструкції і будівництва енергетичних об`єктів в Україні тривають роками, якщо не десятиліттями. Зважаючи на терміни створення таких об`єктів, експерти говорять, що паралельно з модернізацією і розвитком традиційної енергетики вирішувати проблеми енергодефіцитних регіонів допоможуть відновлювані джерела енергії.

Ігор Русланов (для УНІАН)

УНІАН в Google News