"Газовий" діалог: коли говорити нема про що, "включають" спікера

Новий виток "газових" переговорів зведеться до того, що українська влада оголосить заявлену "Газпромом" знижку недостатньою, а Росію не задовольнить закон, який дозволяє приватизацію ГТС...

У «газових» відносинах України і Росії з`явився ще один термін, яким можна позначити документ, названий головою Держдуми РФ Сергієм Наришкіним «новим проектом газової угоди». Правда, з ним наразі немає остаточної ясності. Незрозуміло, що це – доповнення до контракту на поставки газу для України у 2009-2019 роках, підписаного Юлією Тимошенко, якась нова угода чи модернізований варіант міжурядової угоди від 2001 року. Зважаючи на те, що Кабмін не поспішає пред`являти його широкій громадськості, вважатимемо, що Міністерство енергетики РФ передало українській стороні якусь угоду про співпрацю в газовій сфері. Судячи з усього, в ній ідеться про 10% знижки на газ, яку «Газпром» нібито вже запропонував Україні. Після тривалого затишшя в переговорах пожвавлення з російського боку явно потребує реакції у відповідь від наших переговорників. Але українські офіційні особи виявилися дуже скупими на коментарі, а це означає, що Москва знову робить Києву «подарунок», прийняти який він ще не готовий. Не виключено також, що в Кремлі просто вирішили підіграти українському урядові, який явно вичерпав запас ідей для продовження «газового» діалогу.

Дуже маленька знижка в обмін на нецікавий закон

Напередодні візиту до України спікера Держдуми РФ «Газпром» надав 10% знижки на газ низці європейських компаній, зокрема, французькій GDF Suez, німецькій Wingas, словацькій SPP, перепало і турецькій Botas. Не вдаючись у нюанси взаємин російського монополіста з його європейськими партнерами, відзначимо, що, поступившись європейцям, «Газпром» поставив себе у незручне становище перед Києвом, який безуспішно домагається знижки на газ уже більш як півтора року. Усвідомлення кричущої несправедливості стосовно України, мабуть, і спонукало «Газпром» санкціонувати витік у ЗМІ інформації про те, що і наша країна може поповнити ряди «везунчиків». На додаток до цього «широкого» жесту Міністерство енергетики РФ передало українським колегам якийсь документ, який Наришкін і охрестив новим проектом газової угоди.

Голова Державної думи – фігура, безумовно, дуже значуща, по суті, третя людина в країні, але спікер парламенту має все ж таки дуже опосередкований стосунок до ведення міждержавних переговорів. Ось якби йшлося про необхідність ратифікації досягнутих домовленостей, то тут, поза всякими сумнівами, без Наришкіна не обійтися, але щоб глава парламенту брав участь у самих переговорах – це щось новеньке. Та як би там не було, а саме голові Держдуми було доручено озвучити факт передачі українській стороні проекту газової угоди. Звичайно, не тільки про газ говорив у Києві високий російський гість. Переговори стосувалися і роботи російсько-української міжпарламентської комісії, і угоди про Зону вільної торгівлі в рамках СНД, і навіть спрощення процедури перетину кордону жителями прикордонних районів, тобто тих питань, які мають найбезпосередніший стосунок до законодавчої діяльності парламентів обох країн. Виходячи з цього, можна припустити, що у «газових» заявах російського спікера слід шукати парламентський слід.

Народний депутат України (БЮТ), міністр енергетики опозиційного уряду Олександр Гудима переконаний, що у відповідь на 10% знижки українська влада в особі більшості Верховної Ради має намір у найближчу п`ятницю прийняти закон, який дозволяє приватизацію ГТС. «Але цей «пряник» у відповідь вже давно не потрібен Росії, оскільки вона хоче все й відразу. Врешті-решт усе зведеться до того, що українська влада оголосить знижку недостатньою, а Росію не задовольнить закон, який дозволяє приватизацію газотранспортної системи України. Така ситуація, можливо, зберігатиметься ще декілька місяців, за які ніхто не звільнить нас від необхідності в повному обсязі платити за російський газ», – вважає Гудима.

Що стосується нової угоди про газ, то це, на думку народного депутата, всього лиш спроба російської сторони повернути незговірливу Україну за стіл переговорів. «Я думаю, що крім згаданої знижки у пропонованому Москвою документі немає нічого, що могло б бути приємним для вух пана Януковича, тому навряд чи варто сподіватися, що влада поспішить оприлюднити його текст, – припустив нардеп. – Між рядків того, що сказав Наришкін, можна прочитати, що Росія готова надати реальну знижку на газ тільки у разі беззастережної капітуляції української влади у «газових» переговорах. У Кремлі відчули той цейтнот, в якому ми опинилися після того, як у морози спалили додатково мільярд кубометрів газу. В результаті Україна повинна найближчим часом заплатити «Газпрому» за січень не менш як 2 мільярди доларів. При цьому Москва вже не пропонує Україні кредитів, які так охоче давала ще минулого року, сподіваючись, що Київ незабаром здасться. Тепер росіяни почали нову гру».

Гудима впевнений, що, намагаючись повернути Україну за стіл переговорів, російське керівництво продовжує добиватися своєї головної стратегічної мети – контролю над ГТС. «Хоча я з текстом документа не знайомий, але впевнений, що у новій угоді передбачається передача ГТС в управління «Газпрому», і немає там ніякого спільного управління з європейцями», – сказав Гудима.

Звичайно, можна сказати, що народний депутат гне свою опозиційну лінію, а переговори з Росією вийшли на конструктивніший рівень. Але сперечатися з тим, що 10% знижки на газ для України як мертвому припарка, дуже важко. Адже навіть з нею ціна російського газу залишиться для нас на 50-60 доларів вищою, ніж у середньому для країн ЄС.

Закріпна знижка

Досвідченість Москви у веденні переговорів уже не раз була доведена результатами українсько-російських угод у газовій сфері, відзначає незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут.

«Сьогодні вона виявляється в тому, що Росія хоче перервати тривалу паузу в газових переговорах. Найбільш вірогідному переможцеві на президентських виборах в РФ – Володимиру Путіну дуже потрібні позитивні новини в контексті інтеграційних процесів, що ініціюються Росією на пострадянському просторі. Тому до Києва відряджали Наришкіна, який привіз побажання швидкої ратифікації Україною угоди про Зону вільної торгівлі в рамках СНД. Вона повинна відбутися буквально цього тижня або як мінімум до 4 березня – першого туру президентських виборів у Росії. Таким чином, можна наочно продемонструвати російським виборцям, що, навіть будучи прем`єр-міністром, Путін поглиблює інтеграційні процеси, а вже одержавши всю повноту влади, він доведе їх до логічного завершення», – сказав експерт.

Нарбут також схильний розглядати знижку у 10% як тактичний відступ, який надалі дозволить Москві добитися стратегічної мети – укладення нової міжурядової угоди про поставки газу з Україною. «Термін дії нинішньої угоди закінчується на початку 2013 року, а в його рамках Україна мала право на щорічне узгодження обсягів постачання газу, хоча ним і не користувалася», – нагадав О.Нарбут.

На його думку, за допомогою знижки росіяни хочуть ще більше закріпити непорушність чинних газових контрактів. «Якщо Україна підпише додаткові угоди до контракту, які передбачають ще одну знижку, оскаржити контракт надалі стане ще важче, ніж сьогодні. В обмін на знижку від України обов`язково вимагатимуть документально зафіксованої відмови від спроб оскаржити газові домовленості. Тому вважаю, що підписання нової міжурядової угоди – ще один шанс для України зміцнити свої позиції в переговорах. У ній Україна повинна обов`язково передбачити можливість зниження закупівель газу. Наразі ж ми зобов`язані купувати не менше ніж 41,6 млрд. куб. м, а не 33, про які помилково йде мова останнім часом. Контрактом передбачена закупівля 52 млрд. кубометрів, а коливання можуть становити не більше ніж 20% як у бік підвищення, так і в бік зниження, що і дає в результаті не менш як 41,6 млрд. кубометрів газу на рік», – підсумував експерт.

Отже, останні російські ініціативи виглядають не більш ніж стимуляцією імітації переговорної діяльності, якою так самовіддано займається український уряд. А як іще назвати те, що відбувалося в газових переговорах увесь минулий рік? Гучні заяви про подання позову до Стокгольмського арбітражу, погрози розірвати контракт шляхом ліквідації «Нафтогазу» і багато чого іншого виявилося пшиком. Ось у поляків слова з ділом не розходяться – національна нафтогазова компанія PGNiG судиться з «Газпромом» за знижку з листопада 2011 року. При цьому Польща з населенням майже 40 мільйонів чоловік купує у «Газпрому» лише 10 млрд. куб. м газу на рік, а 45-мільйонна Україна ставить собі за мету за допомогою жорсткої економії опуститися хоча б до 27 мільярдів на рік. Для поляків знижка 10% справді має сенс, а для України – лише привід заповнити паузу.      

Антон Лосєв (УНІАН)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Турецький гамбіт «Газпрому» ще не означає мат Україні

Знаковий збіг, або Перший крок до здачі ГТС

УНІАН в Google News