Протистояння Ірану і Заходу вдарить по Україні

Напружена ситуація навколо Ірану стане однією з причин зростання цін на нафту і газ у 2012-2013 роках. Це неодмінно позначиться на Україні, для економіки якої ціни на "блакитне паливо" і так є критичними...

Міністри закордонних справ 27 країн – членів Євросоюзу в січні поточного року у відповідь на відмову Тегерана згорнути свою ядерну програму схвалили запровадження ембарго на поставки нафти з Ірану і замороження будь-яких операцій з  іранським Центробанком. З дня ухвалення рішення європейські компанії не мають права укладати нові контракти на поставки іранської нафти, а з 1 липня її імпорт до Європи має бути заморожено. Іран, який стверджує, що ядерна програма спрямована виключно на задоволення потреб країни в електроенергії, у відповідь на дії ЄС пригрозив заблокувати Ормузьку протоку – єдиний морський шлях, який дає змогу експортувати арабський газ і нафту у треті країни, зокрема до США. Частка нафтотрафікустановить близько 40% глобального експорту нафти морем. Вашингтон підтримав санкції ЄС і закликав інші країни, зокрема Китай, до них приєднатися. Задля підтримання стабільності у регіон було спрямовано ВМС США. Американський авіаносець «Авраам Лінкольн» у супроводі британського і французького кораблів відразу після заяви Тегерана пройшли через протоку у Перську затоку, зараз спільно з «Авраамом Лінкольном» там чергує авіаносець США «Карл Вінсон».

Іран поки що ігнорує рішення Євросоюзу і заявляє, що воно є справою кожної окремої країни, а не світової спільноти, натякаючи на санкції ООН (їх уже 4), які мали глобальний масштаб. Ідучи на принцип напередодні запровадження ЄС ембарго, Тегеран припинив продаж нафти Франції і Великобританії. Європа споживає лише 20% іранського експорту, як і Китай, який входить до числа основних покупців іранського «чорного золота», якими є Японія, Індія і Південна Корея. Щоб іще сильніше натиснути на Тегеран, Вашингтон і Брюссель не раз робили спроби перетягти Пекін на свій бік барикад і їм це вдалося. Так, Китай у березні цього року скоротив поставки нафти з Ірану на 54% у порівнянні з минулим роком і на 6% у порівнянні з лютим - до 1,08 млн. тонн. За його прикладом так само вчинили Японія і Південна Корея, скоротивши закупівлі на 22%. Все це свідчить про загострення ситуації навколо Тегерана.

Не мине безслідно ембарго і для країн Євросоюзу. Постраждають насамперед Греція, Іспанія та Італія, на ринках яких, зокрема афінському, іранська нафта займає до 35%. Цим країнам, які останнім часом постійно фігурують у списку претендентів на дефолту єврозоні, доведеться до липня вирішити питання поставок нафти, що, безумовно, позначиться на їхньому фінансовому становищі.

Мабуть, тому Європа не знімає з порядку денного перегляд свого рішення, якщо Тегеран поступиться. Тим паче, Швейцарія відмовилася підтримати ембарго. Черговий раунд розгляду питання Європою призначений на середину травня. Іран начебто теж налаштований на компроміс, принаймні вже не виключає можливості, що припинить розширення своєї ядерної програми, аби уникнути санкцій Заходу.

Попри те, що сторони конфлікту не виключають подальших переговорів, наполегливо мусується тема воєнного конфлікту. Звичайно, виключати політичне підгрунтя таких розмов не можна, але й нехтувати той факт, що величезні запаси нафти на Близькому Сході надають цьому регіону особливої політичної та економічної значущості, що може спровокувати далеко не мирне вирішення ситуації, теж не варто.

За часів холодної війни саме Близький Схід став основним майданчиком ідеологічного протистояння США і СРСР. Падіння Берлінської стіни в 1989 році і розвал СРСР призвели до того, що США в односторонньому порядку ухвалювали вселенські рішення. Але Росія останніми роками прозоро продемонструвала, що її роль «третього зайвого» не влаштовує. РФ стрімко нарощує озброєння й активізує участь у протистояннях у низці важливих для неї в геополітичному сенсі регіонів. Один з яскравих прикладів – Сирія. Кремль бере активну участь у діалозі з приводу ситуації в цій країні, але роль посередника більше схожа на роль захисника власних інтересів на цьому ринку. Стосовно Ірану, з яким у Росії близькі військові і комерційні зв`язки, Росія підтримала чотири раунди санкцій ООН, але попередила, що якщо міжнародна спільнота буде дуже жорстко тиснути на Тегеран, а Ізраїль виконає загрозу військових ударів, Ірану не залишиться нічого іншого, як розробити ту саму ядерну зброю, яка так непокоїть Захід. Як пишуть ряд російських ЗМІ, Дмитро Рогозін, який донедавна був послом Росії у НАТО, заявив: «Іран наш сусід. Якщо Іран буде втягнуто у військові дії, то це буде прямою загрозою нашій безпеці».

Америка теж налаштована жорстко. У своєму щорічному посланні "Про становище країни" Президент США Барак Обама заявив: «...Тут не варто сумніватися: Америка сповнена рішучості запобігти розробці та отриманню Іраном ядерної зброї. Я не відмовлятимусь ні від одного способу зробити це». А спосіб запропонував Ізраїль, у якого історично склалися непрості відносини з Тегераном, – повітряна і морська блокада, і якщо це не допоможе, то провести атаку ядерних об`єктів.

Іншими словами, конфлікт назріває, і тут уже не до жартів.

ООН також не виключає негативів від цього протистояння. «Ми не знаємо, як розгортатимуться події, – сказав генсекретар ООН Пан Гі Мун у своїй промові в Індонезії. – Але ми знаємо, що всі ми зобов`язані працювати над вирішенням цієї глибокої і дуже небезпечної кризи... кризи, яка потенційно несе в собі могутні наслідки для регіону і всього світу».

Є вже й прогнози експертів на найближчу перспективу. Зокрема, якщо Захід не наважиться на воєнну операцію проти Ірану, то ціни на нафту впадуть на 10-15%, обвал буде і на ринку металу. Війна ж може підняти на 20-25% вартість «чорного золота», подорожчають дорогоцінні метали, зерно, сировина загалом (на думку більшості міжнародних аналітиків, середньорічна ціна нафти марки Brent сягне 117,30 дол., що на 2,60 дол. вище за березневий прогноз. Проте є й такі, хто вважає, що ціна цього року перевищить 120 дол. за барель).

Отже, що чекає Україну з огляду на близькосхідну конфронтацію, особливо зважаючи на те, що ціна російського газу прив`язана до вартості нафти?

Микола Івченко, керівник інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Україні:

"По-перше, ми не чекаємо, що ембарго призведе до значного зростання котирувань нафти безпосередньо з набуттям ним чинності. Поточна динаміка вартості нафти частково вже закладає в собі наслідки санкцій. Так, вартість нафти марки Brent з початку року зросла на 11,2%, вартість бензину в Україні марки А-95 – на 8,8%. Крім того, на сьогодні Іран перенаправив свої поставки переважно на азіатські країни, які не виконують вимоги ембарго.

На нашу думку, нафта марки Brent може зрости лише у разі воєнної операції щодо Ірану: тоді котирування можуть легко подолати позначку 125 і досягти 140-150 доларів за барель. Проте вірогідність такого сценарію залишається незначною.

Протистояти подорожчанню пального на внутрішньому ринку України може запропонований парламенту 25 квітня законопроект (у разі його ухвалення) про прив`язку ставки акцизного збору на нафтопродукти до цін нафти на світових біржах. Тобто у разі подолання ціною нафти марки Brent позначки 125 доларів за барель до внутрішніх цін на бензин застосовуватиметься знижувальний коефіцієнт – вартість бензину буде рости значно повільніше, ніж ціна нафти на біржах. Якщо ж ціни на нафту перебуватимуть у межах 105-125 доларів за барель, поправки застосовуватися не будуть. Вірогідність ухвалення ВР документа досить висока.

Наш базовий прогноз вартості нафти марки Brent на світовому ринку до кінця року – 105-125 доларів за барель. Таким чином, вартість російського газу для України, яка розраховується від нафтових котирувань із запізненнями у 9 місяців, істотно не збільшиться".

Олександр Вальчишен, керівник аналітичного підрозділу групи ICU:

"У поточній ціні на нафту вже закладена премія за «іранський чинник». Ще до набуття чинності рішення ЄС ринок почав реагувати на прогнози і переоцінювати «чорне золото». Що стосується ембарго, то Іран раніше заявляв, що в односторонньому порядку знизить поставки нафти в країни ЄС і перенаправить їх в інші країни.

Іншими словами, після запровадження ембарго ЄС суттєво нічого не зміниться. Може з`явитися додатковий негатив, якщо напруженість «іранського чинника» наростатиме. Поки що цього не спостерігається і сторони – Іран і група парламентарів, що представляють США, ЄС, Китай, РФ – перебувають у стадії діалогу. Очікується другий етап обговорення питання, який привнесе нові деталі у розвиток ситуації.

Для України ефект від запровадження ембарго буде нульовим або вкрай незначним – ціна газу або взагалі не зміниться, або зміниться не істотно".

Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру:

"Для України не вигідні будь-які ембарго проти Ірану. По-перше, Тегеран – активний покупець українських металу і продуктів харчування. По-друге, ембарго однозначно призведе до глобального зростання цін на нафту, а паралельно дорожчатиме газ. Уже зараз ціна російського газу переводить вітчизняне виробництво до розряду збиткових, а виробництво металу – низькорентабельних. Для України зволікання з вирішенням конфлікту навколо Ірану – це ризик скорочення експорту, а також нового витка подорожчанняросійського газу. Як наслідок, уже в кінці поточного року Україна може опинитися у важкому економічному становищі, коли купівля газу на зимовий період стане непідйомним завданням для економіки країни".

До наступного раунду переговорів щодо іранської проблематики часу залишилося небагато. Хочеться вірити, що сторонам вдасться знайти компроміс. Інакше світ зіштовхнеться з такою проблемою, у порівнянні з якою фінансова криза здасться легким нежитем. А українській владі хочеться нагадати, що газове питання відкладати далі нікуди. Тобто вибір між «поступитися» і «добитися» все одно доведеться зробити, незважаючи на бажання «дружити».

Нана Чорна (УНІАН)

УНІАН в Google News