Енергостратегія України: вугілля - всьому голова...
Енергостратегія України: вугілля - всьому голова...

Енергостратегія України: вугілля - всьому голова...

15:19, 21.07.2012
13 хв.

У Міненерговугілля пройшли громадські слухання щодо оновленої енергостратегії України до 2030 року. Якщо всі висловлені зауваження врахують, а стратегію потім будуть неухильно виконувати, то... колапс паливно-енергетичного комплексу неминучий...

Усе, що відбувалося протягом громадських слухань, які скликали в середині цього тижня у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості щодо оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року, було цілком передбачуваним. У них взяли участь і чинні чиновники міністерства, і ветерани галузі в особах екс-міністрів Івана Плачкова та Олексія Шеберстова. Що ж до громадськості, то найяскравішими її представниками на слуханнях стали екологи.

Поважні експерти, в цілому схвалюючи виконану авторами документа роботу, висловили стриману критику окремих її положень. Екологи вимагали більшої уваги до проблеми зниження викидів вуглекислого газу, за обсягами яких вітчизняна енергетика впевнено посідає перше місце в країні. Захисники навколишнього середовища традиційно третирували атомників, висловлювали невдоволення тим, що згідно з новою стратегією в енергобалансі країни відновлюваним джерелам енергії відведена занадто мала частка. Як не дивно, за останнім пунктом їх підтримав представник НКРЕ, обґрунтувавши свою думку вельми неочікуваними прогнозами тарифів на електроенергію.

Але "коронним номером" стала пропозиція заступника міністра енергетики Володимира Макухи ввести для членів екологічних організацій України спеціальний тариф на електроенергію. Утім, про все по черзі...

Відео дня

Програма максимум: добувати газу зі сланців більше, аніж імпортувати з Росії

Оновлена "Енергетична стратегія України" розроблялася "Фондом ефективне управління" Рината Ахметова на замовлення Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Доповідаючи зі вступним словом, старший менеджер проектів Фонду Роман Рубченко заявив, що одним із головних принципів, яким керувалися автори документа, є мінімізація навантаження вітчизняного паливно-енергетичного комплексу на державний бюджет. Нескінченне дотування ТЕК за рахунок бюджетних засобів — це справді проблема номер один для української енергетики, яка в теорії повинна давати державі лише доходи. Інша справа, що оновлена енергетична стратегія не дає чіткої відповіді на запитання — як зробити цю галузь прибутковою? Адже, згідно з документом, частка теплових електростанцій, що працюють на вугіллі, а також виробленої в загальному обсязі електроенергії буде лише зростати. Розробники стратегії начебто забули, що добування енергетичного вугілля на більшості українських шахт збиткове і, так чи інакше, дотується за рахунок держави та промисловості. Можна, звісно, згадати про плани Міненерговугілля щодо будівництва в Україні заводів із газифікації вугілля завдяки китайським кредитам, однак це поки що тільки обговорюється.

Вельми оптимістично в стратегії прописані перспективи газодобувної галузі. Зокрема, за словами Рубченка, до 2030 року Україна матиме щорічно 20 млрд куб. м газу традиційного добування, 8 млрд куб. м газу планують добувати зі щільних шарів, ще 8 млрд куб. м становитиме видобування сланцевого газу, 7 млрд куб. м - глибоководного, 2 млрд куб. м - шахтового метану і лише 5 млрд куб. м будуть експортуватис. Хотілося б вірити, що все так і станеться, проте є серйозні побоювання, що досягти таких обсягів добування нетрадиційного газу буде дуже і дуже складно.

Щоправда, стратегія на те й стратегія, аби ставити певні цілі, а от як їх досягнути на практиці, це вже завдання для тактиків. До речі, про те, що від документа не варто вимагати детальних відповідей на всі питання, під час слухань неодноразово заявляв заступник міністра енергетики Володимир Макуха. На його думку, з головною своєю роллю — відобразити баланс енергоспоживання й енерговиробництва і визначити пріоритетні напрями розвитку вітчизняної енергетики — стратегія впоралася.

Звідки що візьметься, або Запитання без відповідей

Не всі прислухалися до вмовлянь заступника міністра. Колишній голова енергетичного відомства Іван Плачков висловив низку претензій до підрахунків, наведених у стратегії.

"Цифра, що ріже мені очі — зниження обсягів імпорту газу до 2030 року до 5 мільярдів кубів на рік. Це дуже смілива цифра. Також мене дивує цифра по використанню теплової енергії навколишнього середовища до 2030 року. Порівняно із нинішнім показником з цього виду енергії в 0,1 мільйона тонн умовного палива, ми плануємо до 30-го року вийти на 6,6 мільйонів тонн. Мабуть, так і має бути, проте яким чином можна досягти таких показників, я, як людина, що все життя займалася енергетикою, не уявляю", — сказав Плачков.

Він не соромився у висловлюваннях щодо перспектив експорту української електроенергії, запланованих на подальші 18 років. "Зараз у нас 53 тисячі мегават встановленої потужності, з яких 49 тисяч працюють, за внутрішнього споживання на рівні 33 тисяч мегават. І скажіть мені, будь ласка, чому на 2030 рік ми плануємо експорт навіть нижчий, ніж у 2010 році. Тоді як по експорту електроенергії Україна має величезний потенціал, адже це найбільш високотехнологічна продукція, яку Україна може запропонувати на зовнішньому ринку", - стверджував Плачков.

До того ж, він висловив подив щодо планів про нарощення частки електроенергії із відновлюваних джерел до 6,7 тис. МВт встановленої потужності до 2030 року. "Це більше, ніж встановлена потужність Запорізької атомної станції, яка становить 6 тисяч МВт. Я не маю уявлення, як можна досягнути такого показника по відновлюваній енергетиці", — сказав екс-міністр.

Варто уточнити, що, говорячи про відновлювану енергетику, Плачков мав на увазі вітропарки та сонячні електростанції. Натомість про гідроенергетику, яка також використовує відновлюване джерело електроенергії — текучу воду, він відгукувався лише позитивно. "У нас потужний потенціал з будівництва малих ГЕС, вони ж допоможуть боротися із паводками в Закарпатті. Міні-ГЕС значно вигідніші за вітропарки та сонячні електростанції", - підкреслив Плачков.

Екс-міністр висловив іще низку концептуальних претензій до обговорюваного документа, однак усі вони були згладжені назагал позитивною оцінкою виконаної його авторами роботи.

Енергійна критика

Опісля плавного виступу представника "Фонду ефективне управління" і дещо динамічнішої риторики екс-міністра слухання перейшли, так би мовити, в активну фазу. Координатор програми зі зміни клімату Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Христина Рудницька категорично заявила про те, що в оновленій стратегії практично повністю проігноровано питання глобальної зміни клімату. "Лише три абзаци зі 150 сторінок стратегії стосуються проблеми зміни клімату", - сказала еколог.

Вона вважає окремі положення документа такими, що спростовують одне одного. "З одного боку, йдеться про те, що енергетика повинна знижувати вплив на навколишнє середовище, а з іншого — заплановано нарощувати добування і спалення вугілля, що призведе до значних проблем для навколишнього середовища. У рамках Кіотського протоколу Україна має міжнародні зобов’язання з розробки низьковуглеводної стратегії розвитку енергетики, а замість цього енергетична стратегія орієнтована на збільшення спалення вугілля. Тобто ми працюємо в протилежному напрямі до своїх міжнародних зобов’язань", — заявила Рудницька.

Представник НЕЦУ енергійно і стисло висловлювала свої претензії щодо енергостратегії, однак це не врятувало її від нагадування модератора — Макухи — про регламент слухань, який надавав кожному доповідачеві по 5 хвилин. Ледве дочекавшись закінчення відведених п’яти хвилин, Макуха відкинув твердження екологів, що енергетика займає в Україні перше місце за викидами вуглекислих газів в атмосферу. "Якщо ми поглянемо, скільки викидають металургійні комбінати, то дійдемо іншого висновку", — сказав він.

Окрім того, заступник міністра нагадав, що паралельно із нарощуванням обсягів спалювання вугілля на українських  ТЕС і ТЕЦ енергостратегія передбачає їхню глибоку модернізацію, що, на його думку, дасть змогу виконати міжнародні зобов’язання зі зниження викидів парникових газів.

Але на Рудницькій виступи екологів не припинилися. Експерт з енергетичних питань із яскраво вираженими екологічними поглядами Дмитро Хмара розкритикував плани будівництва трьох нових енергоблоків АЕС, передбачені стратегією. Він також звернув увагу на вразливість ядерної енергетики України через її повну залежність від російського палива.

Не завадить нагадати, що той же Хмара зовсім недавно критикував атомників через те, що вони намагаються почати експлуатацію на українських АЕС американського палива Westinghouse. Таким чином, він явно суперечить сам собі, адже саме поява у наших АЕС альтернативного постачальника могла б зруйнувати російську монополію на ринку ядерного палива України. Утім, не будемо чіплятися за дрібниці, позаяк Хмара безкомпромісно виступає проти атомної енергетики в цілому, а всілякі дрібні нюанси саме тому неістотні.

Самі ж атомники під час слухань нагадали про проблеми тарифотворення на українському енергоринку, що, на їхню думку, не відображено в енергостратегії. Як відомо, саме через порівняно невелику закупівельну ціну на атомну електроенергію вдається утримувати ціну 1 кіловата на прийнятному для споживача рівні. А ось "вугільні" кіловати закуповуються ринком за свідомо завищеними цінами. Щоправда, це стара і довга історія про кроссубсидіювання, яку немає сенсу повторювати.

Значно цікавішим є той факт, що упродовж слухань представник Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) Олександр Рогозін висловився на підтримку відновлюваної енергетики. Він вважає частку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), яка передбачена стратегією, дуже низькою. "На думку комісії, частка ВДЕ все-таки занижена, виходячи із загальносвітових трендів, виходячи із наших зобов’язань перед ЄС. Якщо тарифи на електроенергію продовжать зростати зі швидкістю 7% на рік, то вже у 2017 році вони виявляться вищими, ніж вартість кіловата, виробленого вітроелектростанціями, а до 2030 року тарифи опиняться на рівні ціни сонячної електроенергії", — заявив Рогозін.

*** Наразі ціна 1 кВт/год для промислових підприємств становить від 89 копійок до 1 грн 13 коп., а 1 кіловат, вироблений вітроелектростанціями коштує ринкові 2 гривні, сонячними — цілих 5 грн.

Таким чином, Рогозін спробував розвіяти основний аргумент противників відновлюваної енергетики, які повсякчас нагадують про неймовірно високу вартість "зеленого тарифу", а, відповідно, і про неможливість безконтрольного розширення його надання в Україні. І подібні заяви звучать від представника держструктури, яка відіграє одну з ключових ролей у ціноутворенні на вітчизняному ринку електроенергії. Але ж усім відомо, що на цьому ринку ніхто не отримує за свій товар реальну ціну і, відповідно, не платить її.

Висловлювання представника НКРЕ можна було б сприйняти як специфічний енергетичний гумор, але ж вони були зроблені з абсолютно серйозним виглядом. Ось Макуха жартував значно зрозуміліше. Втомившись від потоку критики з боку екологів, що наполягали на збільшенні вітропарків та сонячних електростанцій в енергобалансі країни, він запропонував уже сьогодні перейти на закупівлю електроенергії за ціною "зеленого" тарифу. "Вступив у національний екологічний центр — купуй відновлювану електроенергію по 5 гривень, починати треба із себе, а не з тарифів по 24 копійки (ціна 1 кВт для домогосподарств — ред.). Це було б нормально для країни", — сказав заступник міністра.

Екологи погодилися платити, проте тільки якщо в енергетичній стратегії врахують їхні зауваження.

Не можна не згадати і про вугільну енергетику, для якої оновлена енергостратегія передбачає режим найбільшої сприятливості. Тим не менше, і представник цієї енергогенерації озвучив свої зауваження, що в основному звелися до необхідності модернізації вугільних енергоблоків на вітчизняних ТЕС.

Завершуючи слухання, директор департаменту стратегічної політики, інвестиції і ядерно-енергетичного комплексу Микита Константинов заявив, що усі зауваження, які прозвучали під час заходу, будуть максимально враховані в кінцевій редакції енергостратегії перед її поданням на розгляд уряду. Звичайно, це лише елементарна ввічливість чиновника до учасників слухань, але якщо включити фантазію й уявити, що зауваження справді почнуть враховувати, а саму енергетичну стратегію неухильно виконувати, то... колапс українського паливно-енергетичного комплексу неминучий. Такою є глибина протиріч між інтересами вугільних ТЕС та вітроенергетиками, сонячними електростанціями й АЕС.

А тим часом пересічному українському споживачеві електроенергії все ж не варто забувати про те, наскільки велика у нього роль в неймовірно заплутаних взаємостосунках її виробників. Лише активна позиція громадян зможе підштовхнути держслужбовців до початку реального реформування ТЕК. Але для початку варто цю позицію у собі сформувати, наприклад, прийнявши як дане той факт, що за електроенергію ми дуже серйозно недоплачуємо. Інша річ, щойно кожен із нас почне платити реальну ціну за кіловат, ставлення до всього, що відбувається в українській енергетиці, стане значно жорсткішим і принциповішим. Аж до організації акцій громадського протесту проти прийняття тих чи інших рішень в енергосфері.

Петро Черних (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся