Неділя,
20 серпня 2017
Наші спільноти

Струм "на експорт" найближчими роками вдарить своїх

Україна активно нарощує експорт електроенергії. Зараз це дає відчутний позитив, але, на жаль, в часі він обмежений. До того ж ставлення до закордонних споживачів сильно нагадує ставлення до інтуристів у Радянському Союзі: для них - комфортні готелі, для власних громадян - немає місць навіть у зубожілому готелику

Україна послідовно нарощує обсяги експорту електроенергії - за підсумками 8 місяців поточного року показник виріс на 70%, а за перше півріччя навіть ще більше - на 75%. Якщо припустити, що такі темпи збережуться найближчими роками, то електроенергія цілком може стати однією з основних статей українського експорту, приносячи країні мільярди валютної виручки. І заради цієї перспективи можна було б піти на певні жертви, адже відомо, що внутрішньоукраїнський промисловий споживач сплачує за вітчизняну електроенергію значно дорожче, ніж зарубіжний покупець. І нехай навіть держава не зовсім логічно делегувала права експорту електрики приватним компаніям (фактично одному ДТЕК Ріната Ахметова). Можливо, приватний бізнес зможе ефективніше організувати роботу на цьому напрямку, інвестуючи зароблені гроші в розвиток відповідної інфраструктури. А вже потім, коли експортери розкрутяться, держава заробить на податках. От тільки всі ці міркування втрачають сенс, якщо врахувати, що ємність експортного ринку для української електроенергії свідомо обмежена, і вже в найближчі кілька років потенціал зростання буде вичерпаний, а слідом за цим піде спад.

Як зробити дорогу електрику дешевою

Зростання обсягу виробництва електроенергії в Україні з початку року становить усього лише близько 4% і це на тлі 70% зростання експорту. Людину, далеку від електроенергетики, процентні показники можуть підштовхнути до висновку, що споживання електроенергії всередині самої України катастрофічно знизилося. Але якщо перейти від відсотків до реальних цифр, то виявиться, що весь приріст експорту електроенергії з лишком покривається зростанням обсягів виробництва. Річ у тім, що експортувала Україна за січень-серпень всього-лише 4,6% від загального обсягу виробленої електроенергії, або 6,165 млрд кВт/год зі 131,4 млрд кВт/год. Тобто, внутрішній ринок, незважаючи на всі кризові явища в економіці, продовжує залишатися цілком стабільним. Але що таке стабільність, коли експорт зростає таким темпами?

Варто нагадати, що Україна з 2010 року перейшла на нову модель організації експортних поставок електроенергії. Тепер учасники ринку набувають на аукціонах у оператора магістральних мереж НЕК «Укренерго» доступ до транскордонних ЛЕП, по яких здійснюються експорт. Хоча держава і самоусунулася від процесу, але продовжує жорстко контролювати ціни на електроенергію на внутрішньому ринку, використовуючи для цього вкрай заплутаний механізм перехресного субсидування одних споживачів за рахунок інших. Для розуміння того, наскільки спірним для української економіки є нарощування експорту електроенергії, відразу уточнимо, що поки більшість вітчизняних підприємств (від швейних фабрик до електрометалургійних заводів) купують електроенергію приблизно по 90 доларів за 1 МВт/год, на експорт вона йде приблизно по 60 доларів за 1 мегават/год.

Директор консалтингового агентства "ТрансЕнергоКонсалтинг" Світлана Голікова зазначає, що високі темпи зростання експорту української електроенергії в поточному році багато в чому пояснюються значним падінням його у попередні роки (у 2009 році Україна скоротила експорт електроенергії в порівнянні з 2008 році вдвічі - до 4 млрд кВт/год - авт.). При цьому, за словами експерта, основною причиною зростання обсягів експорту електроенергії стала відміна так званих «дотаційних сертифікатів» для тих компаній, які виграли тендер на експорт електроенергії. «Тільки завдяки скасуванню дотаційних сертифікатів для експортерів, ціна української електроенергії стала конкурентоспроможною на зовнішньому ринку. У попередні роки оптові ціни на українському енергоринку часто перевищували ціну електроенергії у наших найближчих сусідів», - додала Голікова.

Вона вважає, що таким чином держава штучно створила умови для збільшення експорту електроенергії, тоді як ситуація з ціноутворенням на електроенергію на внутрішньому ринку не давала ніяких передумов для нарощування експорту. «Загальний обсяг перехресних субсидій на енергоринку України становитиме цього року близько 34 млрд грн. За рахунок високих цін для промисловості держава як і раніше субсидує низькі ціни на електроенергію для населення, яке, споживаючи близько 23-24% загального обсягу реалізованої в Україні електроенергії, оплачує її реальну вартість тільки на 30-40%», - підкреслила Голікова.

В принципі, позитивно оцінюючи зростання експорту електроенергії, особливо відновлення її поставок в Росію, вона зауважує, що експортери на сьогодні, по суті, перебувають на дотаціях внутрішньоукраїнських промспоживачів. Голікова вважає, що при збереженні нинішньої моделі енергоринку подальше зростання експорту електроенергії з України буде прямо залежати від нарощування обсягів перехресного субсидування всередині країни. «Обсяги експорту також обмежені пропускною спроможністю української енергосистеми, яка потребує модернізації. Крім того, в гонитві за збільшенням експорту ми можемо втратити регулюючі потужності, необхідні для забезпечення балансу споживання електроенергії всередині країни. Ставлення до закордонних споживачів української електроенергії нагадує ставлення до інтуристів у Радянському Союзі, яким забезпечували комфортні готелі, тоді як власні громадяни не могли знайти місце у найзубожілішому готелику», - зазначила експерт.

І з нею важко не погодитися, адже відомо, що електроенергія, як і будь-який інший товар, повинна відповідати певним критеріям якості, в даному випадку - рівню напруги в електромережі. А про яку якість можна говорити, коли навіть у столичному регіоні напруга в мережі може «гуляти» від 160 до 200 Вольт, рідко піднімаючись до встановлених 220. З такою якістю на експорт не вийдеш, там потрібно строго дотримуватися встановлених параметрів напруги і частоти, а забезпечити їх можна за рахунок регулюючих енергопотужностей, які підключаються в моменти пікового зростання споживання і відключаються на період спаду. У вітчизняній енергосистемі можливість маневрувати потужностями електростанцій досить обмежена, що й продемонструвала зима 2012 року, коли в результаті аварії на магістральній лінії електропередач Україна була змушена імпортувати електроенергію з Росії.

Таким чином, говорити про профіцит встановлених потужностей з виробництва електроенергії в Україні, а, відповідно, і про наш експортний потенціал у цій сфері, можна тільки умовно. Надто серйозних інвестицій вимагає енергетична інфраструктура. При цьому заробити на її модернізацію якраз і можна було б на експорті електроенергії.

Держава воліє брати кредити

Заради справедливості варто уточнити, що основний експортер української електроенергії - Бурштинська ТЕС - з 2002 року працює поза Об'єднаною енергосистемою України. Станція розташована на перетині ліній електропередач, що з'єднують Україну з енергосистемами Угорщини, Словаччини, Румунії і працює під контролем UCTE (Union for the Co-ordination of Transmission of Electricity - організація, що відповідає за координацію роботи та розширення європейського об'єднання електромереж). Крім поставок електроенергії на експорт Бурштинська ТЕС забезпечує енергопостачання трьох областей Західної України (Закарпатської - повністю, Івано-Франківської та Львівської - частково). Бурштинська ТЕС, разом з Калуською ТЕЦ і Теребляріцькою ГЕС, формують так званий «Бурштинський Енергобуд», який в принципі не потребує використання додаткових регулюючих потужностей решти енергосистеми України для забезпечення експортних поставок електроенергії. Однак, якщо мова йде про розширення експорту електроенергії, скажімо, в Росію, то тут без регулюючих потужностей уже не обійтися.

Експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук вважає, що збільшення експорту електроенергії можна прийняти за досягнення української енергетики, навіть попри окремі проблемні питання, що виникають у цьому зв'язку.

«В цілому зростання експорту - це не погано, не дуже добре інше - експорт української електроенергії є дотаційним, оскільки експортер не платить всередині України визначений платіж. Але навіть це не можна назвати однозначно негативним чинником. До кінця року ми маємо шанс вийти на показники 2008 року, коли Україна експортувала близько 8 млрд кВт/год. Інше питання - чому держава відмовилася на цьому заробляти, фактично повністю передавши через процедуру аукціонів цю функцію компанії ДТЕК, яка сьогодні контролює "Бурштинський енергоострів"? Це риторичне питання», - сказав Корольчук.

Водночас, експерт переконаний, що експорт української електроенергії обмежений «стелею» в 10 млрд кВт/год на рік. «Це стеля, яка в найближчі роки навряд чи буде подолана, тому зростання експорту електроенергії можливе ще буквально кілька років, а через 4-5 років він взагалі почне скорочуватися, оскільки ті ж румуни, словаки і Польща збудують нові енергогенеруючі потужності і закриють свій ринок . Тому зараз Україна ситуативно ще може на цьому заробляти, потім "лавочка" закриється. При цьому той же ДТЕК переключиться на внутрішній ринок, на якому ціни для всіх груп споживачів будуть рано чи пізно приведені до ринковообґрунтованих. З точки зору бізнесу все логічно і до ДТЕК в даному випадку не може бути жодних претензій: поки є можливість заробляти - треба заробляти», - зазначив експерт.

А ось до державної політики в даному питанні у Корольчука претензії є. «Поки ДТЕК заробляє на експорті, «Укренерго» бере кредити на будівництво лінії електропередач в ЄБРР. І це виглядає смішно - однією рукою держава віддає гроші приватному експортеру, іншою - позичає їх в ЄБРР. Звичайно, це не дуже правильно і виникає питання, чому так відбувається?», - задається питанням експерт. І в якомусь сенсі сам на нього відповідає: «...З іншого боку, не можна забувати про те, що коли прем'єр-міністром була Юлія Тимошенко, експорт електроенергії з України контролювала компанія співвласника ІСД Віталія Гайдука. Так що ми всього лишень повернулися до відпрацьованої схеми».

Ось тут якраз і доречно нагадати, що держкомпанія «Укренерго» залучила в ЄБРР кредит на 300 млн євро для будівництва лінії електропередач 750 кВ за напрямом «Рівненська АЕС - підстанція Київська». Таким чином, можна побачити класичний підхід держави до ведення бізнесу - прибуток отримують приватні структури, а борги лягають на держбюджет. Але є і ще один нюанс - вітчизняні споживачі отримали прекрасний привід вимагати від уряду зниження ціни кіловат, апелюючи до експортних розцінок. І чи зможе Кабмін викрутитися з цієї ситуації, поки що не відомо. Зате відомо, що якщо надати вітчизняній промисловості експортну ціну на електрику, енергоринок цього точно не витримає.

Антон Лосєв (УНІАН)

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку