Україна може отримати  від «Південного потоку» неабиякий зиск
Україна може отримати від «Південного потоку» неабиякий зиск

Україна може отримати від «Південного потоку» неабиякий зиск

12:15, 26.11.2012
8 хв.

Україні як державі, яка претендує на роль солідної, у ситуації, що історично склалася у відносинах з РФ, було б вигідно перестати бути "газотранзитною" країною і в такий спосіб позбутися постійної залежності від примх "несерйозних" партнерів

Вже через два роки Україна опиниться в принципово нових  "газових" реаліях і від того, наскільки добре держава підготується до них, залежатимуть наші втрати чи здобутки.

З моменту, коли почне функціонувати трубопровід «Південний потік» в 2015 році потужністю понад 60 млрд кубометрів газу, Росія зможе відмовитися від послуг України з транзиту газу до Європи. Тобто, «Газпром» транспортуватиме на експорт поза нашою країною весь газ через «Північний потік» і «Південний потік». Загалом це  понад 110 млрд кубометрів палива - приблизно найбільший обсяг транзиту через Україну, який мав місце  у 2008 році.

Усі розрахунки «Газпрому», що Європа збільшить закупки газу наразі не мають під собою основи. Зокрема, не факт, що Європа, в разі збільшення обсягів споживання газу, визначиться саме на російських поставках, а не з інших країн. Вже тепер з метою завантаження цих трубопроводів Москва змушена перерозподіляти експортний газ за рахунок скорочення обсягів транзиту через Україну.

Відео дня

На користь такого скорочення «працює» і те, що в Росії призупинено на невизначений термін реалізацію проекту освоєння Штокманівського газового родовища у Північному морі, яке, як планувалося спочатку, мало забезпечувати «Північний потік».

Сприяє скороченню транзиту через Україну і втрата позицій Росією на європейському газовому ринку, а також криза, яка призводить до всіляких скорочень, у т.ч. й економіки.

Істотно вплинула не на користь «Газпрому» і поява на європейському газовому ринку скрапленого газу, який раніше призначався для Америки, але туди не пішов у зв’язку з тим, що в США і Канаді добувається сланцевий газ і значно покриває потреби імпорту. Отже, із запуском "Південного потоку" «Газпром», делікатно кажучи, нічого нового в Європі не здобуде.

Наслідки «Південного потоку» для України

Безумовно, Москва відмовлятиметься від українських послуг (зокрема, скорочуватиме обсяги до нерентабельного рівня) з певним апломбом – як «покарання» українців. Ще не придумали за що нас карати, але за 2,5 року придумають. І головним завданням влади в Україні у цьому контексті було б використати наміри Москви у своїх інтересах, а не просити знижки «з протягнутою рукою», як це відбувається зараз. Словом, треба газовий батіг розвернути в іншу сторону.

Скорочення дешевого транзиту через Україну на користь обхідних маршрутів, безумовно, слід сприймати як недружній крок по відношенню до нашої держави. Мається на увазі, що таким чином РФ позбавить нас заробітків за транзит.

Варто глибше проаналізувати умови транзиту російського газу через Україну, обставини і його обсяги, а також можливість налагодити розумну енергетичну незалежність України як тепер, так і після побудови «Південного потоку».

По-перше. Додаткові обсяги газу на європейському ринку обумовлять підвищення конкуренції, а відтак – зниження його ціни.

«Північний» і «Південний» потоки цьому сприяють. А Україна, після введення у 2015-му році «Південного потоку», зможе майже безболісно забезпечити повноцінний «реверс»  ГТС і в такий спосіб істотно зменшити залежність від РФ.

По-друге. За транзит газу українська сторона в особі НАК «Нафтогаз України» отримує в рік приблизно 1,5 млрд дол. (це, зокрема, з вирахуванням затрат на технологічний газ, необхідний для забезпечення транзиту). На перший погляд, це – значна сума для державної компанії. Але, враховуючи проблеми, які має Україна від Росії майже кожного року через ці «транзитні» заробітки, це – не та сума, заради якої має постійно терпіти (не заслужено, чи заслужено) така велика держава, якою є 46-ти мільйонна Україна (для прикладу: якось справляється без «транзитних» прибутків набагато менша від нас Угорщина і багато інших країн).

По-третє. Як уже згадувалося, запуск «Південного потоку» наближає нас до порівняно безболісного «реверсу» української ГТС (як для зовнішнього, так і для внутрішнього забезпечення). Правда, спочатку трубу треба серйозно модернізувати (до модернізації на комерційній основі можна залучити і РФ, і країни ЄС), аби вона могла забезпечити газом внутрішніх споживачів на довго і з будь-якого напрямку. Перший крок у цій справі  недавно було зроблено: підписано документи про поставки газу через Польщу від німецької компанії RWE. Треба усвідомлювати, що це позитивне явище, але повноцінний реверс можна реалізувати лише за умови припинення повністю транзиту російського газу. Таким чином зрозуміло, що наступним кроком мало б бути забезпечення повноцінного «реверсу» всієї ГТС. Тобто, повна відмова від транзиту російського газу, чим, з іншого боку, нас хоче налякати Москва у 2015-му році. І найближчим часом, очевидно, почне готувати основу для цього. Зокрема, Москва за немалі гроші намагатиметься показати в Європі, що з нами не варто мати справи.

Що ж робити Україні тепер?

По-перше. Московський «подарунок» у вигляді припинення транзиту газу нам треба прийняти гідно і є ще час (2,5 роки!) до нього підготуватися належним чином.

Саме у цей період, крім офіційних пояснень світові економічної абсурдності «Південного потоку» (що, безумовно, треба й надалі робити, розуміючи, що нас все рівно ніхто не почує), неофіційно треба підштовхувати і Європу, і РФ якомога скоріше реалізувати проект.

Також, у цей період треба вирішити з постачальником і окремими покупцями газу багато важливих технічних питань. Наприклад, як поставляти російський газ у Молдову, Туреччину чи Румунію, на яких умовах і хто може орендувати українські газосховища і використовувати їх у випадку сильного похолодання тощо. Зокрема, запропонувати росіянам разом з ЄС збудувати новий транзитний газогін через Україну, який би повністю не був пов'язаний з внутрішніми поставками - що не раз пропонувалося їм, але росіяни разом з окремими європейцями визначилися на обхідних маршрутах, які щонайменше у 10 разів дорожчі. І це їх право.

Причому все це треба пропонувати, переслідуючи, насамперед, вигоду для України. Зокрема, у випадку побудови нового транзитного трубопроводу надати 100% гарантію його безпеки, в жодному разі не погоджуючись на екстериторіальність цього газогону, навіть якщо б для цього треба було переорієнтувати значну частину військових формувань. У цьому плані Україна би отримала повне розуміння і підтримку ЄС, який вже втомився від російської непрозорості.

По-друге. Суму втрат від "газпромівського" транзиту в 1,5 млрд дол. на рік треба «перекривати» за рахунок створення і розвитку нових галузей замість ліквідованих, невигідних для України в стратегічному плані, «осколків» колишньої радянської промисловості.

Чому б, наприклад, не створити і не розвивати ІТ-індустрію, чи переробну галузь с/г продукції за рахунок перепрофілювання газонеощадних галузей? Мова йде про металургію і хімію. Безумовно, цим перепрофілюванням невигідних галузей мали б займатися уряди України і парламенти. Але вони цього, на жаль, не робили протягом понад 20 років. Замість цього займалися більше тактичними питаннями, які диктувалися черговими виборами, чиїмись приватними інтересами і ... Москвою.

Отже, нам як державі, яка претендує на роль солідної, у ситуації, що історично склалася у відносинах з РФ, було б вигідно перестати бути «газотранзитною» державою і в такий спосіб позбутися постійної залежності від примх іноземних "несерйозних" газовиків.

Добре, якщо транзитні заробітки будуть, але розраховувати на них не варто, в т.ч. і бюджету. Хай краще вони здійсняться на наших умовах і будуть певною позитивною несподіванкою, додатковими заробітками.

Натомість варто було б зайнятися повноцінною реструктуризацією економіки під «далекий приціл». Але при цьому слід мати на увазі, що йдеться про непопулярні рішення. І терміни реалізації «реструктуризаційних» проектів часто довші від періоду між виборами, навіть президентськими. Отже, наперед можна прогнозувати, що ті державники, які наважаться модернізувати українську економіку, приречені програти наступні вибори, і взагалі – на політичне несприйняття суспільством. Але час все розставить на свої місця.

Богдан Соколовський, колишній уповноважений президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки  (для УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся