На початку цього року Україна закінчила свій 10-й успішний квартал з річним зростанням ВВП на 3,6%. Це все ще значно нижче її потенціалу. Але це серйозний прогрес для країни, яка стояла на межі фінансового краху чотири роки тому.
Це також вказує на обмежений успіх політики Заходу, який уникав військової участі у конфлікті з Росією, однак віддав перевагу зусиллям з підтримки українського економічного суверенітету. Великі виклики залишаються і не в останню чергу у банківському секторі, де перед Україною стоять проблеми, пов’язані з поганими позиками і присутністю банків, які належать уряду Росії.
Читайте такожУкраїнська економіка в 2019 році зросте на 3% - експерти
Про це на сторінках Financial Times пише старший науковий співробітник Інституту державного управління у Великій Британії Девід Кларк.
Націоналізація найбільшого банку з комерційними депозитами – «Приватбанка» - усунула головний систематичний ризик і значно покращила сприйняття фінансового управління в Україні. Але процес також викрив весь масштаб крихкості сектору.
Аудит активів націоналізованого банку підвищив загальну пропорцію ненадійних позик в усій банківській сфері з 30% до більш ніж 57%. Цей показник почав скорочуватися, але дуже повільно. Присутність державних банків – це, вочевидь, політична аномалія, зважаючи на агресію Росії, яка провокує протест тих, хто розуміє, що російська держава продовжує заробляти в Україні. Цим, на думку автора, пояснюються випадки, коли на власність російських державних банків здійснюються атаки.
Читайте такожНБУ знову відмовив білоруському банку в купівлі української "дочки" Сбербанку
Були зроблені певні розсудливі кроки, щоб скоротити російську присутність в українському банківському секторі. І за останні три роки ринкова частка банків, якими володіє російський уряд, скоротилася з 10,6% до 5,6%. На відміну від економічних заходів, які Росія вжила проти України, весь процес відбувався прозоро і відповідно до закону. Однак, існують юридичні і фінансові причини, які ускладнюють завершення завдання. Найбільш серйозною з них автор називає дочірню гілку російського «Сбербанка» в Україні, яка опосередковано належить російському Центральному банку. Батьківський банк української гілки опинився в «чорних» санкційних списках США і ЄС ще в 2014 році.
На «Сбербанк Україна» припадає 3,4% внутрішнього банківського ринку України. Однак, він не може функціонувати нормально через звинувачення у тому, що його батьківський банк допомагає фінансувати війну Росії на Донбасі. Як не дивно, але і Київ, і Москва згодні в тому, що банк повинен припинити роботу в Україні. Втім, зробити це виявилося не так просто.
Однією з основних перешкод стали західні санкції, які забороняють будь-яку трансакцію акцій чи боргу суб’єктів з «чорного списку», які були випущені установою більш ніж через 30 днів після запровадження економічних обмежень проти Росії у 2014 році. А оскільки «Сбербанк Україна» продовжував випускати акції після появи санкцій, його портфель не може бути проданий на законних підставах. Кілька пропозицій з продажу банку упиралися в цю перешкоду. Навіть зміна закону з метою скасувати заборону на випуск акцій після початку війни все одно буде вважатися порушенням режиму санкцій.
Читайте такожНБУ не бачить покупців для української "дочки" "Сбербанку"
Правила Мінфіну США строго забороняють будь-які дії, націлені обійти американські обмеження. Тому український Нацбанк не збирається йти за цим сценарієм. Просто дозволити «Сбербанку Україна» збанкрутувати теж не здається привабливим варіантом. Адже держава буде змушена компенсувати вкладникам втрачені депозити через Фонд гарантування вкладів. Це створить додатковий і небажаний тиск на державний бюджет. Банкрутство також може посилити проблему поганих кредитів, якщо боржники вирішать, що інші банки теж стоять перед схожими ризиками.
Націоналізація теж не привабливий сценарій, оскільки уряд вже був змушений взяти на себе тягар цілої низки проблемних банків. І більш ніж половина банківських активів у країні через це тепер належить державі. Український уряд ставить за пріоритет скоротити державні зобов’язання і простимулювати нові інвестиції, створивши більш конкурентний внутрішній ринок банківських послуг. Тому йому потрібно якомога швидше перевести банки з державної власності назад у приватний сектор, а не проводити націоналізацію нових.
Читайте такожУгода з продажу російського "Сбербанку" несе для України ризики — експерти
Вірогідно, найбільш елегантним рішенням було б провести керований вихід, згідно з яким «Сбербанк» зупинив би всі операції в Україні, повернувши вкладникам їхні депозити, очистивши свій баланс і повернувши банківську ліцензію. Перешкодою тут лишається лише політична воля.
«Сбербанк Україна» має привабливий портфель активів і позик. І впливові групи інтересів серед української еліти хотіли б викупити цей портфель. Сподіваючись на те, що шляхи для обходу санкцій дозволять їм це зробити, ці еліти можуть спробувати добитися бажаного ціною здоров’я усього банківського сектору.
Західна економічна дипломатія останніх чотирьох років була розроблена для того, щоб покарати Росію і відкрити шлях для відновлення України. І вона була досить ефективною щодо обох цілей. Тепер мета полягає в тому, щоб заохотити українських лідерів діяти в національних економічних інтересах шляхом проведення реформ чи вирішення ризиків у фінансовій системі. Яким би не було рішення проблеми «Сбербанка Україна», воно повинно бути корисним для здоров’я українського банківського сектору і відповідати вимогам міжнародних санкцій проти Росії. Зрештою, ці санкції були запроваджені для того, щоб принести користь саме Україні.
