Фото УНИАН

Наталія Микольська: Зараз ми де-факто маємо повноцінне виконання Угоди про зону вільної торгівлі

Заступник міністра економічного розвитку та торгівлі-торговий представник Наталія Микольська в інтерв’ю УНІАН розповіла, чому очікує на позитивні результати саміту «Україна-ЄС», над чим працює офіс з підтримки експорту та як йдуть справи з позовами України в СОТ проти Росії.

Фото УНИАН

Пані Наталіє, у четвер відбудеться саміт «Україна-ЄС». Чи варто чекати позитивних новин?

Якщо говорити про нашу торговельну співпрацю, то у мене позитивні очікування від саміту. Ми готові на саміті  розповісти, як йде імплементація угоди Україна-ЄС в частині зони вільної торгівлі. Також будемо інформувати наших європейських партнерів про торговельну та транзитну агресію з боку Росії, що триває. І саме для зменшення наслідків цієї агресії, збираємось вести діалог щодо пришвидшеного надання Україні усіма органами ЄС додаткових торговельних преференцій. Це те, що від мене очікує глава держави в рамках майбутнього саміту.

Наразі Єврокомісія оприлюднила проект регламенту щодо додаткових преференцій. Ми зараз працюємо як з Європарламентом, який буде приймати цей регламент, так і з країнами-членами ЄС, які затверджуватимуть його в рамках Ради ЄС.

Уточніть щодо додаткових преференцій. Про що йдеться? Про розширення квот?

Не тільки. Проектом Регламенту обнулення чи зменшення мит на деякі промислові товари та надання «додаткових квот» для безмитного ввозу деяких аграрних товарів

Але надходить інформація, що не варто розраховувати на добрі новини із саміту…

Я не хочу коментувати усі питання, які виносяться на саміт, оскільки вони не знаходяться в моїй компетенції. Що стосується моєї частини – у мене є позитивні очікування. Адже ми давно ведемо розмову з європейськими партнерами про допомогу для компенсації втрат, які несе Україна від торгової війни та транзитних обмежень з боку Росії. Наші втрати чималі – тільки цього року близько 900 мільйонів доларів.

Звичайно, запропоновані преференції не компенсують цих втрат, але, за нашими оцінками, ми можемо збільшити наш експорт до ЄС на 100-150 млн доларів.

Окрім саміту, увага прикута до Нідерландів. Які можуть бути економічні наслідки для України, якщо буде зірвана цією країною ратифікація Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС? Чи буде працювати Зона вільної торгівлі взагалі?

Слід почати з того, що зараз відбувається тимчасове застосування Угоди про вільну торгівлю. Такий механізм в ЄС передбачений для всіх угод ЗВТ до моменту їх ратифікації країнами-членами. Так чи інакше, а зараз ми де-факто маємо повноцінне виконання Угоди про зону вільної торгівлі. Зараз Уряд Нідерландів та ЄС заявляють про пошук рішення щодо угоди. Думаю, рішення буде знайдено.

Євросоюз зараз для України – головний торговельний партнер. Тільки за перше півріччя експорт в країни ЕС збільшився на 6,8% - до 6,5 мільярдів доларів. Які прогнози у міністерства – експорт і надалі буде зростати?

Зростання є і буде. При чому, зростання відбувається не тільки по сировині, а й відносно товарів з доданою вартістю. Наприклад, товари легкої промисловості, паперової, машинобудування (запчастин для автомобілів, зокрема) тощо.

Але досить часто можна почути, що потенціал ЗВТ значною мірою не використовується через незавершеність реформ систем технічного регулювання і стандартизації для промислової продукції, санітарного та фітосанітарного нагляду. До речі, під час круглого столу #EUkraine керівник торгового сектора Представництва Єврокомісії в Україні Ніколас Бердж так і сказав, що Європейський Союз не визнає українські сертифікати якості продукції через неналежне функціонування державних органів у сфері контролю за дотриманням техстандартів в Україні. Тобто, у ЄС немає довіри до нас?

Це дивно сформульовано. Угодою про асоціацію передбачена низка наших зобов’язань, які ми маємо виконати, щоб отримати безперешкодний доступ промислових товарів на європейський ринок. Ми мали гармонізувати загальне (горизонтальне) законодавство, прийняти стратегію розвитку технічного регулювання, що ми й зробили минулого року. Затвердили план реалізації стратегії, а зараз виконуємо низку завдань, щоб укласти з Європейським Союзом Угоди АСАА (Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів). Ці угоди дадуть можливість безперешкодного доступу українських промислових товарів в певних секторах до ринку ЄС.

Коли ці угоди укладемо?

Зараз ми виходимо на той рівень, коли запрошуємо європейську сторону для надання оцінки виконанню Україною вимог для укладення угод АССА. Хоча тему технічних стандартів краще прокоментував би мій колега Максим Нефьодов.

Хочу лише зазначити – усі розуміють важливість технічного регулювання. А ця сфера не є легкою в реформуванні. Адже потрібно не тільки реформувати стандарти, а й самі органи, які за них відповідають. Загалом скажу, що це – процес не одного дня, але ми бачимо прогрес.

Щодо товарообігу з Росією. Попри її агресивні дії, різні заборони, експорт в РФ зберігається і є досить значним…

Безумовно. Тут все зрозуміло. Росія дозволяє до себе експортувати лише ті товари, які вкрай потрібні для її промисловості або для функціонування виробництва. Тому в основному, це експорт сировини та деяких товарів. Треба пам’ятати, що дається взнаки і радянське минуле, коли виробничі ланцюжки були розкидані по багатьох підприємствах, які знаходяться як в Україні, так і в Росії. Але це зовсім не означає, що підприємства, які раніше були зациклені лише на російському ринку, тепер не переорієнтовуються. Багато підприємств шукають собі інші ринки збуту.

Яскравим прикладом можуть бути вітчизняні підприємства, які виробляють різноманітне обладнання для залізничного транспорту. Як відомо, Росія для них була головним ринком збуту. Але коли РФ необґрунтовано закрили свій ринок, ці підприємства почали шукати інші ринки – починаючи з Ірану (локомотиви та вагони), закінчуючи Африкою. Так, ці ринки не такі близькі та природні, але ж це може бути виходом зі скрутного становища. А також для них дуже важливий внутрішній ринок.

Фото УНИАН

Здається, приклад з вагонобудівельниками не зовсім вдалий. Дійсно, після російської заборони вони опинились в скрутному становищі. На багатьох підприємствах відбулось масове скорочення робітників. І усі вони вже понад два роки чекають на те, коли «Укрзалізниця» зробить великізамовлення. Тим більше, що це ще й питання національної безпеки.

Вже є замовлення. Замовлення потрібно робити винятково українським виробникам, звичайно, за умови конкурентної ціни. Збільшення виробництва буде здешевлювати експортну продукцію та створювати нові робочі місця. Ази економіки – більше виробляємо, то маємо дешевшу собівартість продукції.

Як взагалі зараз працює офіс підтримки експорту?

Перше, що одразу варто зазначити: офіс з просування експорту – це проектна команда у складі 6 експертів, які фінансуються коштом технічної допомоги. Все почалося ще рік тому. Спочатку було дві людини, які допомагали нам проводити бізнес-форуми за кордоном, у тому числі за участю експортерів. Згодом ми зрозуміли, що українському експортери потрібні не стільки форуми, скільки інформація про певні ринки, знайомство з потенційними контрагентами.

По-друге, офіс організовує b2bконтакти, по-третє, працює підхід єдиного вікна, куди бізнес може звернутися за інформацією, консультацією та отримати контакти потенційних партнерів.

Зараз ми команду перепрофілювали та за допомогою проектів технічної допомоги доукомплектовуємо експертами. Думаю, в команді буде до 15 експертів.

Зрозуміло, що Офіс не є повноцінним аналогом закордонними структурами, де працюють понад 200 осіб і вони мають представництва закордоном…

Є пріоритетні ринки?

Робота має бути зосереджена на пріоритетних ринках. Вони будуть визначених дорожньою картою Національної експортної стратегії, роботою над якою ми завершуємо. Проте ми не сидимо склавши руки, а вже працюємо з ринками, з якими у нас є діючі чи укладені угоди ЗВТ.

З того, що зроблено: наприклад, був проведений бізнес-форум в Канаді, де ми зробили дві речі для українських експортерів – b2B зустрічі з потенційними контрагентами та шоу-кейс (виставкова площа) #FollowUkraine, де були представлені наші унікальні або товари. Після форуму у деяких вітчизняних компаній почались перемовини з канадськими партнерами.

Які це компанії?

Поки компанії не хочуть розголошувати інформацію. Думаю, коли буде впевненість на всі сто відсотків присутності продукту на канадському ринку, то тоді вони самі розкажуть.

Також цікаво, що був запит однієї канадської торговельної мережі, що вона  хоче закуповувати деякі українські товари. Запит було відпрацьовано спільно з проектом технічної допомоги та надано відповідну інформацію нашим експортерам і канадській мережі. Зараз тривають перемовини.

З цікавих реалізованих проектів – допомогли в організації національного стенду на виставці легкої промисловості в Латвії. Тут ми теж очікуємо певні результати.Інший приклад. Під час бізнес-форуму в Франції в жовтні було організовано понад 50 b2b-зустрічей. Сподіваємось, що не одразу, але результат неодмінно буде.

З наших нових проектів – із 3 по 10 грудня разом з пулом українських компаній плануємо здійснити секторальну торговельну місію в Кенію та Танзанію. Скоріше за все будуть представлені аграрні, фармацевтичні компанії та машинобудування.

А наступного року?

Плануємо на наступний рік ряд торговельних місій, які будемо планувати, виходячи з пріоритетів.

Окрім виїзних місій, є ще так звані inboundmission – коли в Україну приїжджають потенційні покупці товарів і послуг або трейдери. Зараз з цього питання ми працюємо з торговими агенціями ряду країн. Так, вже у березні ми очікуємо представників японського бізнесу…

Що заважає українському бізнесу знаходити партнерів за кордоном? Причиною може бути недовіра?

Недовіра – навряд чи. Справа в тому, що не всі вітчизняні компанії вкладають ресурс навіть в те, щоб надати хороші маркетингові матеріали. Починаючи з перекладу, закінчуючи нормальним візуальним оформленням презентації свого товару. В даний час це дуже важливо.

Хоча і держава має більше робити для просування українських товарів і послуг. На жаль, світові ЗМІ асоціюють Україну не з кращими подіями. Тому ще одне завдання Офісу з просування експорту – просування України як держави, яка має багато інноваційного, нового, якісного та сучасного. До речі, таку мету мав відзнятий за нашою ініціативою ролик «Ukraine. OpenforU»та ролик про ІТ індустрію. Ми також випустили серію промоційних друкованих матеріалів різними мовами.

Багато експертів вважає, що суттєвою перепоною для пошуку українським бізнесом закордонних партнерів є те, що вони продовжують працювати у тіні?

Це не зовсім так. Я з цією проблемою стикалась, коли працювала ще в юридичному бізнесі. Насправді, великі закордонні компанії перед тим, як мати справу з українським бізнесом, просять останніх надати затверджену аудитором звітність, де має бути інформація і про виробництво, і про відповідність продукції міжнародним стандартам, і про закупівлі, і аналіз фінансів компанії тощо. Чому це так важливо? Відповідь очевидна: якщо міжнародна мережа планує підписати контракт з українським виробником товарів, то вона хоче бути впевнена, що контракт буде виконаний.

Хоча, в Україні з кожним роком більшає компаній, які здатні задовольнити вимоги закордонних партнерів.

Повернемось до Національної експортної стратегії – коли вона буде підготовлена?

Треба почати з того, що це перший документ такого плану з інклюзивним підходом підготовки. В написанні Стратегії беруть участь усі провідні бізнес-асоціації, промисловці, наукове середовище та всі органи влади, які працюють  в рамках сесій за круглими столами.

У цілому, Національна стратегія укладатиметься із самої стратегії, секторальних та регіональних стратегій. Першим документом, який підготують, буде Стратегічна дорожня карта. У цій дорожній карті визначимо пріоритетні кластери для експорту, пріоритетні ринки, план дій та відповідальних за їх втілення. До кінця року маємо вийти на публічне обговорення документу. Тому документ зараз знаходиться на стадії передфінальногодопрацювання.

У Верховній Раді час від часу лунають заклики до створення агентства чи банку з підтримки експорту. Яка ваша позиція з цього питання?

Ми виходимо з того, що Україна обмежена у фінансовому ресурсі. У зв’язку з цим ми спільно з Проектом технічної допомоги з залученням німецького агентства KfW та PWC розробили концепцію діяльності експортно-страхового агентства, яке потребує менше фінансових ресурсів та буде більш ефективним. Було розроблено концепцію агентства, послуги, фінансову модель і оцінку, план подальших дій по його створенню. Ми також розробили відповідний законопроект.

На жаль, депутатський відповідний законопроект не має ані фінансової оцінки, ані фінансової моделі, ані плану реалізації.

Я все ще дуже сподіваюсь, що ми зможемо знайти підтримку народних депутатів нашого законопроекту, розуміючи, що на даний час це найбільш оптимальна модель.

Моє резюме наступне – якщо ми хочемо щоб агентство працювало, то фінансова модель має бути дуже життєздатна, прозора і відповідати міжнародним стандартам.

Чи може зіпсувати наші стосунки з Євросоюзом існування мораторію на експорт деревини? Чи не планує Мінекономрозвитку подати в Раду проект закону про скасування мораторію?

Так, дане питання є подразником у відносинах України та ЄС.

Позиція міністерства давно відома: ми маємо захищати вітчизняного товаровиробника, але цей механізм захисту повинен відповідати нашим міжнародно-правовим зобов’язанням. У той же час всі спекуляцій на тему, що чи Міністерство, чи Микольська особисто хоче «здати інтереси» деревообробної галузі – повна нісенітниця.

Разом з тим, дійсно є велике кількість питань щодо ефективності заходів з заборони експорту та досягненнями ними цілей, які ставили перед собою автори законопроекту. Хоча на цю тему краще розмовляти з колегами з Мінагрополітики та Держлісагентства.

Розуміючи, що ініціаторами заборони експорту деревини виступили народні депутати, ми зараз надаємо відповідним комітетам детальну експертну інформацію, що дозволить їм знайти інші механізми підтримки нацвиробника та дещо по-іншому підійти до вирішення цього питання.

Тобто, вони заборону на експорт ввели, то і мають її скасувати?

Моє завдання як торгового представника в тому, щоб донести до народних обранців всі можливі форми підтримки вітчизняного товаровиробника як в рамках СОТ, так і в рамках Угоди про Зону вільної торгівлі з ЄС та інших угод. А також, щоб вибрана форма підтримки не створила можливість застосування нашими торговельними партнерами антисубсидаційних заходів проти українскої переробної продукції в майбутньому.

Насамкінець, як йдуть справи з позовами в СОТ проти Росії?

Станом на сьогодні у нас є дві справи проти Росії. Перша – стосується обмежень щодо вагонів і залізничного обладнання. Ми уже провели консультації з РФ і направили запит в СОТ по створенні панелі. Тобто, вже переходимо в стадію розгляду справи.

Друга справастосуєтьсяобмеження Росією українського транзиту. Тут теж провели консультації з російською стороною і будемо вирішувати як рухатись далі, оскільки не бачимо бажання з боку Росії скасовувати існуючі обмеження.

Третя справа, над якою ми зараз працюємо, стосується обмеження Росією доступу українських продуктів харчування. По третій справі ми готові до ініціювання, тільки зараз завершуємо роботу з нашими виробниками і юридичними радниками щодо «дозбирання» доказів.

Розгляд справи в СОТ – це досить тривалий процес…

Так, справу можуть розглядати від 9 місяців до півтора року. Але для нас є принциповим отримати підтвердження, що наша продукція є якісною, відповідає усім вимогам, Росія ввела незаконні обмеження. Виграш в таких справах буде означати не лише нашу правоту та доведення російської агресії, але буде й попередженням і для інших наших торгових партнерів. Ми не будемо сидіти склавши руки, а будемо захищати наших виробників всіма можливими засобами у разі запровадження обмежень на поставки українських товарів та послуг.

Микола Бабич

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter