Стельмах піде. Сам і не зараз...

Стельмах піде. Сам і не зараз...

15 грудня закінчився термін повноважень Стельмаха на посту голови НБУ. Але, швидше за все, до виборів і якийсь час після них він і далі займатиме цю посаду. А як же "рятівні" 6 грн. за долар?...

15 грудня закінчився термін повноважень Володимира Стельмаха на посту голови Національного банку України. П`ять років тому – 16 грудня 2004 року – Верховна Рада проголосувала за його призначення. Пора і честь знати. Експерти і політики вже місяць гадають, хто ж посяде його місце. Тим часом, як стало відомо від офіційних представників регулятора, йти зі своєї посади В.Стельмах не збирається. З урахуванням безперервних конфліктів НБУ і Кабміну, очевидно, що у Юлії Тимошенко з`явився прекрасний шанс зробити керманичем Нацбанку «свою людину». Хоча з іншого боку, експерти не виключають, що цього не станеться, оскільки Президент не має наміру вносити подання в Раду нової кандидатури на цю посаду, без чого повноваження В.Cтельмаха можуть вважатися автоматично пролонгованими. У принципі, і в БЮТі цей варіант не виключають. Швидше за все, до виборів В.Стельмах продовжить очолювати Нацбанк. Більше того, імовірно, що й при новому Президентові він може ще відносно довго займати цю посаду, а якщо й піде, то тільки за власним бажанням.

І від дідуся утік, і від бабусі...

У контексті післявиборної ситуації, незалежно від того, хто переможе, змістити голову НБУ буде далеко не просто тому, що для цього необхідні узгоджені дії Президента і парламенту, а сподіватися на це не варто. Так, якщо переможе Юлія Тимошенко, то Партія регіонів, пішовши в глуху опозицію, цілком може діяти за принципом «ворог мого ворога - мій друг». Відповідно, провести кандидатуру через Раду новому Президентові буде важко. Але якщо «новенький» не набере достатньої кількості голосів, виконуючим обов`язки голови НБУ може залишитися «колишній». А якщо Президентом стане Віктор Янукович, для якого В.Стельмах теж неодноразово ставав об`єктом суворої критики, то станеться те ж саме – вставляти палиці в колеса буде вже БЮТ, у якого повністю відпаде мотивація міняти керівника НБУ, та ще й на догоду політичним опонентам.

З-поміж усього вищесказаного занадто часто зустрічається слово “може”. Сприймати його слід буквально – може так, а може – ні. Тут, як мовиться, як карта ляже, тому що закон про Нацбанк залишається сирим відносно призначення голови банку і містить суперечливі варіанти для тлумачення. Наприклад, у БЮТ переконані, що якщо Президент 16 – 17 грудня не внесе у ВР подання, то В.Стельмаха можна вважати безробітним, а його обов`язки виконуватиме перший заступник – Анатолій Шаповалов. Хоча такі призначення стали традицією для уряду Тимошенко, згідно закону про Нацбанк, такий розвиток подій неможливий. У той же час, голова радників НБУ Валерій Литвицький чітко заявив, що ініціювати звільнення голови Нацбанку може тільки Президент. З таких висловлювань вимальовувався класичний для України варіант боротьби за керівну посаду у державній установі, яка ведеться за допомогою судових позовів і виходу на безстроковий лікарняний.

Якщо ж згадати про можливі дострокові парламентські вибори вже в 2010 році, які нам анонсують політологи, то збереження В.Стельмахом своїх повноважень практично гарантовано не тільки до закінчення президентських виборів, але і, як мінімум, на перше півріччя 2010 року.

Секрет довголіття від Стельмаха

Якщо вважати перший термін перебування В.Стельмаха а посаді голови НБУ (з січня 2000 р. по грудень 2001 р.), то на сьогоднішній день очільник центробанку є безумовним рекордсменом на займаній посаді – практично 8 років, що на 2 роки більше, ніж у Віктора Ющенка (очолював НБУ з 1993 року по 1999 рр.), що ж до решти екс-голів Нацбанку, то їм і взагалі нічого рівнятися з “довгожителем”. Цікаво пригадати, як розвивалися події у кінці 2001 року, коли В.Стельмаха вирішили замінити Сергієм Тігіпко. Зауважте, подання було направлене тодішнімПрезидентом України Леонідом Кучмою у ВР, згідно передбаченій законом процедурі. Проте парламенту з першого разу не вдалося «задовольнити» прохання Л.Кучми. Правда, буквально через кілька тижнів В.Стельмах написав заяву про відставку і Тігіпко посів його крісло. Але парламентська опозиція на чолі з В.Ющенко так і не погодилася визнати Тігіпко легітимним головою Нацбанку, вважаючи такий перебіг подій незаконним. Цей прецедент зайвий раз доводить, що тільки дотримавшись всіх нюансів складної процедури призначення голови НБУ, можна розраховувати на остаточний успіх у справі.

І ще дещо з історії. Перебуваючи на керівних постах у Нацбанку з 1992 року, В.Стельмах неодноразово потрапляв під перехресний вогонь тих чи інших політсил. Його часто критикували, але роки йдуть, міняються уряди, президенти і парламенти, а претензії Кабміну до В.Стельмаху залишаються. Серед причин його відставки у 2002 році називали небажання проводити додаткову грошову емісію на вимогу тодішнього прем`єра Анатолія Кінаха. Крім того, Кабмін вимагав від НБУ випустити десятирічні облігації ДК «Газ України» на суму 3,5 млрд. грн. Сьогодні за рахунок Нацбанку уряд погашає борги «Нафтогазу» і намагається «непомітно» включити друкарський верстат. Регулятор чинить опір і природно отримує знову на горіхи. Звичайно, є питання і до НБУ, у першу чергу, щодо непрозорості процедури рефінансування проблемних банків у розпал кризи. Вельми показовим є і той факт, що В.Стельмаха критикує за лояльність, причому до прем`єр-міністра, його «патрон» – Віктор Ющенко. Людина, яка витримує такий тиск і залишається при цьому на своєму посту довше за інших, не може не заслуговувати на повагу. Здатність Володимира Семеновича суворо тримати свою лінію, одночасно знаходячи компромісні рішення з найбільш гострих питань – ось та причина, через яку він став найбільшим «довгожителем» на посту голови НБУ.

Однак, сьогодні не можна виключати, що Президент внесе до парламенту подання саме кандидатури В.Стельмаха, а більшість депутатів проголосують «за» - краще він, аніж яскраво виражений ставленик якийсь однієї політсили – це розуміють усі. А якщо В.Стельмах і піде зі свого поста, то як і в 2002 році, зробить це сам, суто у той момент, коли визнає своє подальше перебування на посаді керівника Нацбанку недоцільним.

P.S. Юлія Володимирівна недавно знайшла для своєї передвиборної агітації досить вдалу тезу: мовляв, зміна керівництва НБУ дозволить укріпити нацвалюту у межах 6,5 грн. за 1 дол. США. Такі обіцянки позитивно сприймаються народом, адже всім охота знову одержувати пристойну зарплату у доларовому еквіваленті. Але, як відзначив кандидат економічних наук Олександр Охріменко, у заявах прем`єр-міністра є і зворотна сторона. «Зміна керівництва НБУ за один день курс долара не знизить. Звичайно, не можна заперечувати, що девальвація гривні була невиправдано глибокою. Вона у 2008 році мала зупинитися на рівні 5,3-5,4 грн. за 1 дол., максимум, 6 грн. за 1 дол. і це було б допустимо. Таким чином, у нас би не було головного болю з простроченими кредитами, не було би колосального відтоку капіталу за кордон», - відзначив експерт.

За його словами, «у кінці 2008 року тільки в безготівковому вигляді з України було виведено близько 18 млрд. дол., і якщо ці гроші повернуться, то курс може бути 6 грн. за 1 дол. і навіть менше. Але питання – чи витримає це українська економіка. Відповідь – не витримає»,  - підкреслив А.Охріменко.

Експерт переконаний, що зміцнення гривні до курсу 6 грн./дол. за силою удару по економіці буде рівноцінне девальвації кінця 2008 року. «Якщо поміняти 18 млрд. дол., які мали би повернутися, за курсом 1 до 6-ти, то у нас водночас грошова маса збільшиться майже на 40%. ВУ результаті, інфляція досягне катастрофічних масштабів», - заявив А.Охріменко. Він вважає, що Нацбанк діє сьогодні абсолютно правильно, стримуючи зміцнення гривні.

А загалом, навіть 16 грудня НБУ не озвучує навіть натяки на те, що керівництво банку збирається щось писати і кудись йти.

Антон Лосєв (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter